КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.02.2007 № 31/472
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
від позивача -Шиманська Н.В. (дов. від 02.01.07 №136);
від відповідача -Хоменко А.О. (дов. від 28.12.06),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інтернешенел"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.12.2006
у справі № 31/472 (Качан Н.І.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-центр Рітрама-Україна"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейл Інтернешенел"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 50544,54 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Центр Рітрама-Україна” (далі-позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейл Інтернешенел” (далі-відповідач) з позовом про стягнення 50544,54 грн. збитків, річних та моральної шкоди в зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором від 27.03.06 №РИ096/06 на транспортно-експедиційне обслуговування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.06 позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 36657,96 грн. заборгованості, 746,63 грн. річних, 336 грн. витрат за проведення експертизи, 455,44 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення.
Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки перевезення вантажу здійснював не відповідач, а третя особа – перевізник і пошкодження товару сталося з вини третьої особи. За відсутності вини відповідача у заподіянні збитків позивачу відсутні підстави для задоволення позову.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду законним та обґрунтованим. Проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає їх безпідставними і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з підписаної сторонами заявки від 24.03.06, позивач замовив відповідачу послуги по перевезенню вантажу за маршрутом Італія-Київ з датою завантаження 29.03.06.
27.03.06 між сторонами укладено договір №РИ096/06 на транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до умов якого відповідач (експедитор) за дорученням позивача (замовник), зобов'язався організувати перевезення переданого йому позивачем або вказаним товаровідправником вантажу до місяця призначення та передати (видати) його позивачу або вказаному товароодержувачу, а позивач - прийняти та оплатити надані відповідачем послуги на умовах і в порядку, визначених договором.
Згідно п.п. 2.1, 2.2 договору на кожне окреме перевезення, не пізніше, ніж за 2 доби до бажаної дати завантаження автомобіля, позивач надсилає відповідачу факсимільним зв'язком заявку на виконання перевезень. Заявка оформлюється згідно до встановленої та завчасно узгодженої сторонами форми і є невід'ємною частиною даного договору. Заявка завіряється підписом повноваженої особи та круглою печаткою позивача.
Пунктами 3.4, 3.7 договору передбачено, що відповідач: від власного імені укладає договори з транспортними та іншими організаціями для виконання обов'язків по даному договору, при цьому, відповідальність перед позивачем за виконання третіми особами своїх зобов'язань несе відповідач; контролює процес завантаження, розміщення (з урахуванням розподілення навантаження на осі автотранспорту) і закріплення вантажу таким чином, щоб це забезпечувало його збереження в процесі транспортування. У випадку неможливості виконання даної вимоги не приймати вантаж до перевезення та негайно повідомити про це позивача з подальшим наданням письмового підтвердження факсимільним зв'язком. Відсутність такого повідомлення відповідача свідчить про належне завантаження, розміщення та закріплення вантажу і позбавляє відповідача права посилатися на неправильне або неналежне закріплення вантажу позивачем або товаровідправником.
Відповідно до пункту 5.1 договору вартість перевезення та інших послуг визначається в заявках позивача, узгоджених відповідачем, які є невідємною частиною договору, та вказується у виставлених відповідачем рахунках. Вартість перевезення включає в себе винагороду відповідача. За кожну належним чином здійснену організацію перевезення вантажу позивач розраховується після отримання документу (акту виконаних робіт), що підтверджує виконання своїх обов'язків відповідача, протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку (п. 5.2 договору).
У випадку отримання вантажу з пошкодженням, повної чи часткової втрати вантажу, іншого невиконання чи неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, позивач має право затримати розрахунок з відповідачем до визначення особи, з вини якої позивачу нанесена шкода, та вирішення питання стосовно строків, розмірів та способів відшкодування завданої шкоди. В цьому випадку відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору щодо оплати вартості послуг відповідача позивач не несе (п. 5.5 договору).
Пунктом 6.3 договору встановлено, що відповідач несе повну матеріальну відповідальність за ушкодження вантажу під час його транспортування відповідно до Конвенції КДПГ та даного договору. У випадку повної або часткової втрати вантажу, його пошкодження, або знищення якості, що трапилося під час транспортування, відповідач, на підставі письмового звернення позивача, підтвердженого актом позивача або товароодержувача, підписаного представником відповідача в місці видачі вантажу, документами про вартість вантажу та документами про інші витрати, понесені позивачем щодо вантажу, зобов'язаний протягом одного місяця з моменту звернення відшкодувати вартість втраченого або пошкодженого вантажу та витрати, понесені позивачем щодо цього вантажу.
Згідно ст. 316 Господарського кодексу України (далі-ГК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.
На виконання умов заявки від 24.03.06 та договору відповідачем 29.03.06 було організовано подання транспортного засобу під завантаження, прийнято вантаж до перевезення та організовано перевезення вантажу за вказаним маршрутом.
Факт виконання перевезення підтверджується наявними в матеріалах справи інвойсом від 27.03.06 № 1133/051, СМR від 27.03.06 А№ 51764, САRNЕТ ТІR №ХВ49065613.
Однак, при отриманні вантажу за адресою розвантаження (місто Київ, вул. Новопирогівська, 64-А) позивачем було виявлене часткове пошкодження вантажу, а саме 7 транспортних пакетів з 7 рулонами плівки згідно маркування, що підтверджується актом експертизи Київської торгово-промислової палати від 05.04.06 №І-1492, який підписаний в тому числі і представником відповідача.
Згідно зробленого на підставі вказаного акту експертизи розрахунку загальна вартість пошкодженого товару становить 194878,27 грн.
Як вбачається з актів від 26.04.06 №1, від 17.07.06 №2 та від 31.07.06 №3, позивачем було здійснено часткову переробку пошкодженого товару. Внаслідок цього фактично пошкодженим та таким, що не підлягає переробці і використанню за призначенням (через потертості, надриви, відслоєння верхнього шару від основи) є матеріал загальною вартістю 3390,22 грн.
Експертним висновком Київської торгово-промислової палати від 15.08.06 №І-3432 встановлено, що не може бути переробленим та використаним за призначенням товар вартістю 33267,74 грн.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п.4 ст. 314 ГК України якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що збитки позивача внаслідок пошкодження вантажу в сумі 36657,96 грн. є обґрунтованими та доведеними, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції мотивовано не прийнято до уваги твердження відповідача, які викладені і в апеляційній скарзі, про те, що пошкодження вантажу сталося з вини третьої особи – перевізника, тому відповідач не повинен нести за це відповідальність. Згідно ст. 932 Цивільного кодексу України, ст.3 Женевської конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ч.3 ст.14 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” за дії та недогляд третіх осіб, залучених експедитором до виконання обов'язків по договору, останній несе відповідальність перед замовником як за свої власні дії.
Крім прямих збитків, судом також правомірно стягнуто витрати на проведення експертизи в сумі 336 грн., понесення яких підтверджується платіжним дорученням від 16.08.06 № 260.
Частина 1 ст. 27 Женевської конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ), встановлює право замовника перевезення вантажу вимагати сплати відсотків на суму, що підлягає відшкодуванню (загальний розмір збитків) у розмірі 5% річних з дня звернення до перевізника вимоги у письмовій формі.
Отже, нарахування позивачем 5% річних у сумі 746,63 грн. також є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Разом з тим, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про стягнення 7803,95 грн. упущеної вигоди та 5000 грн. моральної шкоди у зв’язку з наступним.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Пред’явлення вимог про відшкодування неодержаних доходів покладає на кредитора обов’язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі неналежного виконання боржником своїх зобов’язань.
В матеріалах справи відсутні докази здійснення позивачем заходів щодо одержання доходів від пошкодженого товару та їх понесення, тому упущена вигода не підлягає стягненню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Оскільки позивач не надав доказів понесення ним втрат немайнового характеру (приниження ділової репутації або зниження престижу та підрив довіри до позивача покупців товару), то правові підстави для стягнення моральної шкоди відсутні.
За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.06 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.06 у справі №31/472 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейл Інтернешенел”- без задоволення.
2. Матеріали справи №31/472 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
26.02.07 (відправлено)