КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.03.2007 № 12/206
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів: Сотнікова С.В.
Дикунської С.Я.
при секретарі: Назаровій В.В.
За участю представників:
від позивача -Жигало І.Б. дов. №377/10 від 29.12.2006р.
Архипова М.І. дов. №39/10 від 23.02.2007р.
від відповідача - Матвієнко Т.В. дов. №18/2579 від 25.12.2006р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2006
у справі № 12/206 (Лавриненко Л.М.)
за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
про стягнення 177835,47 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2006 року у справі №12/206 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” на користь ДК “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 144004,84грн. боргу, 6780грн. пені, 5545,68грн. трьох відсотків річних, 14251,58 грн. інфляційних витрат, 1773,62 0грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних в повному обсязі.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано важке фінансове становище товариства та те що заборгованість виникла не внаслідок господарської діяльності відповідача, а в силу об’єктивних обставин, що унеможливлюють виконання договірних зобов’язань. Зі змісту апеляційної скарги випливає, що об’єктивними обставинами є залежність відповідача від надходження коштів від кінцевих споживачів – населення.
Позивач, також не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу , в якій просить його скасувати в частині відмови в задоволенні в повному обсязі нарахованих інфляційних збитків, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК “Газ України” в частині стягнення інфляційних збитків задовольнити в повному обсязі.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2006 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки воно є обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства. Однак, в судовому засіданні повноважений представник відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив задовільнити її і відмовити ДК “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в задоволенні вимог її апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення із наступних мотивів:
Суд першої інстанції встановив, що 24.12.2004 року між сторонами було укладено договір на постачання природного газу №06/04-1456.
Відповідно до пункту 1.1. Договору, позивач взяв на себе зобов’язання передати Покупцю (відповідачу) у 2005 році природний газ, з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу, а Покупець (відповідач) зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.
Пунктом 2.1. Договору визначено обсяг постачання газу в січня 2005 році - до 264,000 тис. куб. м. Відповідно до п.2.2. договору розподіл місячних обсягів газу здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу.
Протоколом узгодження розбіжностей від 24.12.2004 року до Договору на постачання природного газу № 06/04-1456 від 24.12.2004 року, пункт договору 3.6 виключено, п.6.3 друге речення виключено, п.10.6 викладено в наступній редакції: “сторони домовились, що строк позовної давності по даному договору встановлюється у 3 роки”.
Додатковою угодою № 1 від 21.01.05 року до Договору на постачання природного газу № 06/04-1456 від 24.12.2004 року, п.2.1. договору сторони виклали в новій редакції відповідно до якої постачальник передає покупцеві газ в обсязі до 1384,000тис.куб.м, в тому числі по місяцях кварталів згідно наведеного графіку; п. 5.1 договору сторони виклали в новій редакції, відповідно до якої: з 01.01.2005р. ціна за 1000,0 кубічних метрів газу, без врахування вартості транспортного газу територією України становить 327,30 грн., крім того ПДВ 20% - 65,46 грн., разом 392,76 грн., п.10.1 договору сторони виклали в новій редакції, відповідно до якої, даний договір набирає чинності з 01.01.2005р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2005р., а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення. Решта умов договору залишається незмінною і обов’язковою до виконання сторонами.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві, оформляється актами приймання-передачі газу в яких визначається обсяг фактично спожитого газу.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу за період з січня по березень 2005 року природного газу в обсязі 551,081 тис. куб. м. газу., на загальну суму 216442,58 що підтверджується двохсторонніми актами прийому-передачі газу, які підписані сторонами та копії яких додані до матеріалів справи.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання - передачі газу до 10 числа місяця, наступного за звітнім.
У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем свої зобов’язання щодо оплати отриманого природного газу виконав частково, а саме сплачено 72437,74 грн., отже, заборгованість на день пред’явлення позову становила 144004,84 грн., що підтверджується матеріалами справи та актом звірки розрахунків, який підписаний сторонами.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 13579 грн. 37 коп. за період з 28.12.2005 року по 29.06.2006 року за прострочку виконання зобов’язання. Судом першої інстанції зменшено розмір пені, мотивуючи дане рішення наступним.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання.
Пунктами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п. 6.1. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 7.4 договору визначено, що неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Судом першої інстанції, при прийнятті рішення враховано, що постачання газу по договору № 06/04-1452 від 24.12.2004 року здійснювалось виключно для потреб населення.
Згідно ст.1 Закону України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово - комунальні послуги” , заборонено нарахування та стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення квартирної плати за житлово - комунальні послуг в тому числі і за газ.
Законом України „Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за жилого-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” передбачено реструктуризація заборгованості з квартирної плати ( плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги і тому числі і газопостачання терміном до 60 місяців.
Ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.
Як вбачається із матеріалів справи заборгованість населення за спожитий природний газ становить 10379080 грн. Відповідно до наданого відповідачем звіту про надання послуг та фінансові результати діяльності за 2005р. по підприємству , збитки становлять 227000 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини та ст. 614 Цивільного кодексу України, відповідно до, якої особа що порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини, суд першої інстанції з дотриманням законодавства, керуючись основними засадами права прийшов до висновку про можливість у даному випадку зменшити розмір пені на 50 відсотків.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції і вважає, що він вірно встановив про стягнення пенні в сумі 6780,06грн.
Позивачем, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, висунуто вимоги про стягнення з відповідача 3% відсотки річних в сумі 5545,68грн. за період з 11.02.2005 року по 29.06.2006 року та 14705грн. інфляційних втрат за період з 02.2005 року по 31.05. 2006 року.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо оплати отриманого природного газу, тому місцевий господарський суд вірно встановив, що позовні вимоги в частині стягнення інфляції та трьох процентів річних підлягають задоволенню, а саме в частині стягнення 3% річних на суму 5545,68грн, в частині стягнення інфляції на суму 14251,58грн
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що зменшення суми трьох відсотків річних та інфляційних втрат неможливе, оскільки вони не є різновидом неустойки , а тому у суду відсутні підстави для їх зменшення.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача та відповідача, викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення апеляційних скарг.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Отже, колегія суддів залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ДК “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” та ВАТ по газопостачанню та газифікації “Чернігівгаз” на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2006 року у справі № 12/206 залишити без задоволення
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.08.2006 року у справі № 12/206 залишити без змін.
3.Матеріали справи № 12/206 повернути Господарському суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги до апеляційного суду, який прийняв оскаржувану постанову.
Головуючий суддя Дзюбко П.О.
Судді Сотніков С.В.
Дикунська С.Я.
23.03.07 (відправлено)