КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2007 № 3/554
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Пінчук А.П.
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_2 (дов. від 13.11.06 НОМЕР_1);
від відповідача 1- Коваленко О.Д. (дов. від 18.12.06);
відповідача 2: Строгов Ю.Д. (дов. від 07.03.07 №7), Чуфістова Ю.Г. (дов. від 01.11.06),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Оксамит"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.12.2006
у справі № 3/554 (Хілінська В.В.)
за позовом Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
до Відкрите акціонерне товариство комерційний банк "Надра"
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Оксамит"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання договору оренди від 03.09.2001 недійсним,
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра” (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Оксамит” (далі-відповідач 2) з позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди нежилого приміщення від 03.09.01.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.12.06 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач 2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та припинити провадження у справі.
Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки прийняте рішення може вплинути на права та обов'язки фізичної особи, яка не може бути залучена до участі у справі в межах господарського судочинства. Тому даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах (п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України). Провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмета спору, так як спірний договір є нікчемним. Крім того, позивачем пропущений трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає її доводи безпідставними, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідач 1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, просить залишити рішення суду без змін, а скаргу без задоволення.
12.03.07 відповідачем 2 подано клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду в апеляційному порядку справи №2-84/07р. за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 та ВАТ “Комерційний банк “Надра” до ОСОБА_3, приватного нотаріуса Лубенського нотаріального округу ОСОБА_4 і ЗАТ “УІСК “Інвестсервіс” про переведення прав покупця та визнання права власності. З врахуванням вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів залишає клопотання відповідача 2 без задоволення, оскільки не вбачає обставин, які б унеможливлювали розгляд даної справи без результатів розгляду справи №2-84/07р.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
09.02.00 між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір оренди частини приміщення площею 16,30 кв. м. в АДРЕСА_1 строком на один рік (п. 1.2 договору). В подальшому сторонами було продовжено дію договору до 31.01.07 (доповнення до договору від 10.02.06).
03.09.01 між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до якого відповідач 1 отримав у строкове платне користування приміщення загальною площею 150 кв.м. АДРЕСА_1 , строком на 10 років до 03.09.11 (п. 8.1 договору).
Підставами для визнання недійсним укладеного між відповідачами 03.09.01 договору оренди позивач вважає (з врахуванням доповнень позовних вимог) відсутність його нотаріального посвідчення, що є порушенням ст.793 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України). Крім того, договір не містить істотної умови щодо страхування орендованого майна (ст.771 ЦК України).
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з наступного.
На момент укладення спірного договору був чинним Цивільний кодекс Української РСР (далі - ЦК УРСР) 1963 року.
Згідно п. 4 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України 2003 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Таким чином, до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК УРСР 1963 року.
Частиною 1 ст. 48 ЦК УРСР встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Згідно ст. 257 ЦК УРСР, договір найму (оренди) повинен бути укладений у письмовій формі. Тобто, на час укладення спірного договору нотаріальна форма договору оренди не була обов'язковою.
Отже, при укладенні договору сторонами була дотримана передбачена законом проста письмова форма договору і відсутність нотаріального посвідчення не може бути підставою для визнання його недійсним.
Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про те, що умова спірного договору про страхування переданого в оренду майна є його істотною умовою, оскільки відповідно до ст.256 ЦК УРСР істотними умовами договору оренди є лише платність та строковість.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відсутність у спірному договорі умов щодо страхування приміщення ніяким чином не порушує прав та інтересів позивача, оскільки він не є стороною цього договору.
Також не може бути підставою для визнання недійсним укладеного між відповідачами договору відсутність подальшої його реєстрації в реєстрі правочинів на підставі Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”. Зазначений Закон набув чинності 04.08.04, тобто після укладення спірного договору і згідно статті 5 ЦК України не має зворотної сили. Крім того, цей Закон не містить норми про зобов'язання учасників цивільних правовідносин здійснити реєстрацію укладених до набуття ним чинності правочинів.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не доведено невідповідності спірного договору вимогам закону та порушення з боку відповідачів його прав та інтересів внаслідок укладення цього договору.
Давши належну оцінку обставинам справи, суд першої інстанції прийшов до мотивованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним і прийняв відповідне рішення.
Вищезазначеним спростовуються твердження відповідача 2 в апеляційній скарзі про відсутність предмета спору.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно непідвідомчості спору господарському суду в зв'язку з необхідністю залучення до участі у справі фізичної особи ОСОБА_3 необхідно зазначити наступне. Предметом розгляду у даній справі є питання законності договору оренди від 03.09.01 на момент його укладення. Фізична особа ОСОБА_3 не є стороною спірного договору оренди. Отже, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України даний спір підлягає вирішенню в господарському суді.
Посилання відповідача 2 на порушення позивачем строку позовної давності є безпідставними, оскільки орендні правовідносини є триваючими, у зв'язку з чим договір оренди, який фактично виконується, можна визнати недійсним лише на майбутнє, а строк дії спірного договору - до 03.09.11.
Враховуючи вищевикладене доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.06 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.12.06 у справі №3/554 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-комерційна фірма “Оксамит” - без задоволення.
2. Матеріали справи №3/554 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
14.03.07 (відправлено)