КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №2а-223/2010
Провадження № 223
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15.01.2010 року суддя Київського районного суду м. Полтави Кузіна Ж.В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення коштів посилаючись на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 2 групи, захворювання якого пов»язане з ліквідацією наслідків аварії н ЧАЕС. Згідно ст.. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян ,які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи « ( далі Закон « йому повинні виплачувати щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат як інваліду 2 групи з 2009 року та як учаснику ліквідації 3 категорії – 3 мінімальних заробітних плат у 2008 році, проте позивачу було виплачено у квітні 2008 року 75 грн., а у лютому 2009 року - 120 грн. Відповідно до ст.. 38 Закону одноразова грошова компенсація інвалідам 2 групи виплачується у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, проте йому була виплачена у жовтні 2008 року у розмірі 284,50 грн. На звернення позивача до відповідачів щодо проведення перерахунку та виплати належних сум йому було відмовлено. Відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни, та гарантії їх соціального захисту» інвалідам 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, позивачу у квітні 2009 року було виплачено 430 грн. Просив визнати неправомірними відмови Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області у здійсненні перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за інвалідність в розмірах, що передбачені, ст.. 48 Закону та щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період 2009 року в розмірах, що передбачені ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, та гарантії їх соціального захисту» . Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення виконкому Київської районної у м. Полтаві ради перерахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2008-2009 р. у сумі 4630 грн., одноразову компенсацію як інваліду 2 групи 24 240,60 грн., щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як інваліду війни за 2009 рік у сумі 3554 грн. Зобов»язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в Полтавській області виплатити вказані суми.
Позивач надав суду заяву, в якій підтримав позовні вимоги просив справу розглядати в письмову провадженні.
Відповідачі та треті особи надали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність , направили письмові заперечення, в яких позовні вимоги вважають безпідставними та такими , що не підлягають задоволенню.
У порядку ст. 122 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку,
Так , судом встановлено, що позивач відноситься до осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серія А № 160850 с, інвалід II групи, захворювання пов»язане з виконанням обов»язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ( довідка МСЕК № 005158) , в зв'язку з чим має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із ст. 9 КАС України, суд при вирішенні спору керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Зазначена допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у квітні 2008 році в сумі 75 грн., у лютому 2009 в сумі 120 грн. Дані обставини не заперечуються як відповідачем, так і позивачем, та доказування не потребують.
Частиною 4 ст. 48 Закону Закону визначено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам 2 групи в розмірах чотирьох мінімальних заробітних плат.
Зазначеним Законом не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні Законом.
Частиною 1 статті 67 Закону встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України у 2006 році доповнила Закон № 796-XII статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон № 231-У від 5 жовтня 2006 року).
Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” зі змінами та доповненнями (подалі –Закон № 107-VI), (підпункт 11 пункту 28 розділу II), стаття 48 Закону № 796-XII викладена у новій редакції: “Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”.
Дані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 “У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)”.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада.
Частинами 2 та 3 ст. 152 Конституції України визначено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Як зазначалося вище Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі, залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Виплата позивачу щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік відповідачем проведена до прийняття Конституційним Судом України рішень по справі № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, зокрема в квітні 2008 року –75 грн.
Отже, з 01.01.2008 по 22.05.2008 року органи соціального захисту населення не мали повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах встановлених ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки протягом цього часу положення базового закону не діяли.
Разова щорічна допомога позивачу, за 2008 рік була виплачена в квітні 2008 року, тобто до прийняття Конституційним судом рішення від 22.05.2008 року за № 10-рп, то в даному випадку права позивача відповідачами не були порушені, а допомога виплачена згідно вимог Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», а тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату грошової допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чоронбильскої катастрофи", правомірно діяли, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що визначено діючим законодавством України.
У 2009 році виплата щорічної разової грошової допомоги регулюється Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм пов»язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до якої позивачу виплачена допомога у розмірі 120 грн., будь – яких інших нормативно-правоввих актів, які б скасовували дію зазначеної Постанови прийнято не було, а тому відповідачі діяли в межах закону та їх компетенції.
Позивач відповідно до свого статусу має право на отримання одноразової компенсації, розмір якої встановлений ст. 62 Закону та виплачений позивачу у розміру встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України « Про статус ветеранів війни та гаранантії їх соціального захисту» позивачу як інваліду війни у квітні 2009 року виплачена разова грошова допомога у розмірі 430 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року за № 177 "Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірах, установлених законом про Державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
Частиною 1 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22.10.1993 року з наступними доповненнями, визначено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків.
Конституцією України передбачено (ч. 2 ст. 95), що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до ст. 23 Бюджетного кодексу України, - будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про державний бюджет України.
Суд, приходить до висновку,що позивачу виплачена разова грошова допомога до 5 травня за 2009 рік відповідно до вимог законодавства та не підлягає перерахуванню.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 8-14,94,158,159,160,161, 163,167 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративному суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний термін з дня складення постанови в повному обсязі та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження .
Головуюча Ж.В.Кузіна