В И Р О К

іменем України

Справа №1-79/11

Провадження №1/1023/7347/11

13 жовтня 2011 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючого Малишенко Т.О.

при секретарі Прокопенко Р.О.

за участі прокурора Шиленко М.В., за участі підсудної ОСОБА_1

Розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за звинуваченням: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, Польща, росіянки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, незаміжньої, не працює, має малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованої і проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимої 13.09.2011 року Постановою Славутицького міського суду ОСОБА_1, звільнено від кримінальної відповідальності за ст.185 ч.1 КК України на підставі п.»в» ст.1 Закону України «Про Амністію у 2011 році»

- у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, повторно, вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Злочин скоєно при таких обставинах: 17.07.2011 року, об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись на дитячому ігровому майданчику «Рошен», розміщеного поруч із центральним стадіоном м. Славутича Київської області, побачила дитячий велосипед з рюкзаком на кермі, в якому лежав мобільний телефон марки «NОКІА 6303i», який належить ОСОБА_2, і маючи умисел на повторне викрадення чужого майна вирішила викрасти вказаний мобільний телефон. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 підійшла до рюкзака і користуючись тим, що власника мобільного телефону поруч немає, таємно викрала мобільний телефон марки «NОКІА 6303i» вартістю 1121 гривні з SIM - картою стільникового мобільного оператора зв'язку «МТС» вартістю 10 гривень із залишком на рахунку грошових коштів в сумі 25 гривень, які належать ОСОБА_2, чим спричинила останній матеріальної шкоди на загальну суму 1156 гривень. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядилася за власним розсудом.

Допитана у суді в якості підсудної ОСОБА_1, провину у скоєному злочину визнала повністю, суду пояснила, що дійсно узяла у потерпілої мобільний телефон, який вона помітила у рюкзаку, коли перебувала з дитиною на дитячому майданчику «Рошен» проте на даний час він повернув телефон і відшкодував потерпілій не тільки матеріальну. Після того як її запросили в міліцію оскільки запідозрили у викраденні мобільного телефону, вона зізналась і видала мобільний телефон.

Із оголошених в судовому засіданні показів потерпілої ОСОБА_2, слідує, що у неї було викрадено мобільного телефону. На даний час мобільний телефон повернуто.

Підсудною було заявлено клопотання, оскільки вона провину визнала повністю, то обмежитись дослідженням фактичних обставин справи, інші учасники судового засідання не заперечували проти даного клопотання, тому суд ухвалив на підставі ч.3 ст.299 КПК України визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і вирішив обмежитись дослідженням фактичних обставин справи. При цьому суд з’ясував, чи правильно розуміє підсудна та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснює, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Оцінивши досліджені по справі докази, суд вважає, що провина підсудної в інкримінованому діянні підтверджується зібраними у справі доказами в їх сукупності.

Органи досудового слідства дії підсудної кваліфікували за ст. 185 ч.2 КК України, як те, що вона вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно.

Проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що дії підсудної органи досудового слідства кваліфікували правильно, оскільки в судовому засіданні знайшла підтвердження кваліфікація її дій за ст. 185 ч.2 КК України. Як було з’ясовано у суді, дії підсудної були спрямовані на таємне викрадення чужого майна, тобто підсудна скориставшись відсутністю сторонніх осіб, незаконно, безоплатно, непомітно вилучила чуже майно в даному випадку мобільний телефон, поза волею власника, і змогла довести крадіжку до кінця, тобто розпорядилася майном на свій розсуд, повторно, оскільки вчинила раніше крадіжку, але до неї було застосовано Закон України «Про Амністію у 2011 році» і 13.09.2011 року Постановою Славутицького міського суду ОСОБА_1, звільнено від кримінальної відповідальності за ст.185 ч.1 КК України на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про Амністію у 2011 році».Кримінальну справу закрито.

Обставин, що обтяжують відповідальність підсудної судом не встановлено.

Обставиною, яка пом’якшує відповідальність підсудної, суд вважає те, що вона своїми поясненнями активно сприяла розкриттю злочину.

За місцем проживання підсудна ні в чому поганому не була замічена. В той же час ніде не працює.

Санкція ч.2 ст. 185 КК України передбачає відповідальність у вигляді арешту, обмеження волі і позбавлення волі. Вирішуючи питання про міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винної, сімейний стан, те що вчинила злочин середньої тяжкості, судом зроблено висновок, що позитивних висновків підсудна для себе не зробила, тому їй покарання слід призначити у вигляді позбавлення волі.

Цивільний позов по справі не заявлено.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.321,323,324 КПК України, суд

п р и с у д и в:

Визнати винною ОСОБА_1 за ст. 185 ч.2 КК України і призначити покарання за ст.185 ч.2 КК України у виді одного року позбавлення волі.

Змінити ОСОБА_1, міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу з підписки про невиїзд з постійного місця проживання на тримання під вартою в слідчому ізоляторі м. Чернігова. Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання, з 13.10.2011 року.

Речові докази: мобільний телефон «Nokia 6303і» з SIM карткою передані потерпілій ОСОБА_2, залишити у останньої.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Київської області через Славутицький міський суд протягом 15 діб, а підсудній з моменту затримання.

Суддя Т. О. Малишенко