Ленінський районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул. Коробова, 6, 49128, (056) 370-77-51

Cghfdf

12 січня 2010 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Шавули B.C.

при секретарі Волкобоєвій А.О.

за участю позивача - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 15 квітня 2009 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом, у якому в обґрунтування позовних вимог зазначила, що згідно договору підряду за № 149/08 від 19 червня 2008 року приватний підприємець ОСОБА_2 зобов’язалась виконати роботу - виготовити, доставити та встановити комплект меблів для дитячоїкімнати. При укладенні договору сторонами була узгоджена дата встановлення меблевого комплекту 20-23 серпня 2008 року та вартість робіт у сумі 17150,00 грн. При укладенні договору 19 липня 2008 року, позивачка оплатила 60% загальної вартості робіт в сумі 8000,00грн., а 29 серпня 2008 року у зв’язку із фактичною доставкою меблів, залишкову вартість в сумі 9150,00 грн., що підтверджується товарним чеком. Вказує, що при доставці товару було виявлено, що колір корпусу меблів не відповідає кольору, який замовляла позивачка, тому частина меблевого комплекту працівниками відповідачки були відвезені працівниками відповідача для заміни. Після не однократних звернень до відповідачки, в січні 2009 року нею була здійснена доставка частини комплекту меблів, під час монтажу якого були виявлені недоліки товару. Зобов’язання встановити меблевий комплект відповідачкою було виконано 22 січня 2009 року, в той час як строк виконання зобов’язання в договорі підряду був встановлений 23 серпня 2008 року.

В судовому засідання від 22 жовтня 2009 року позивачка уточнила позовні вимоги. Просила суд визнати недійсним п. 7.3 договору підряду № 149 від 19 липня 2008 року про нарахування штрафу в розмірі 0,1% від вартості договору за кожен день прострочення умов договору. Стягнути з відповідачки на користь позивачки неустойку (штраф) за порушення строків виконання зобов’язання по договору підряду в розмірі 3% від вартості договору, що складає 78204,00 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., витрати по оплаті послуг за отримання юридичної допомоги в розмірі 280,00 грн. Звільнити від сплати державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини позову.

Відповідачка позовні вимоги не визнала, Проти задоволення позовних вимог заперечувала. В своїх запереченнях посилалась на те, що комплект меблів для дитячої кімнати, згідно договору № 149 від 19 липня 2008 року був виконаний відповідно до комплектності у повному обсязі, доставлений та встановлений у квартирі позивачки у день, погоджений сторонами 29 серпня 2008 року. За усною домовленістю із замовником, підприємство відповідача додатково повинно було виготовити частково із матеріалу позивачки кухонну тумбу, яка і була доставлена у січні 2009 року, після чого вона підписала акт прийому - здачі.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь- якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальноїдекларації про права людини, ст.13Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

Підставою звернення позивачки до суду є захист її прав як споживача у зв’язку із неналежним конанням відповідачем робіт із виготовлення меблів за індивідуальним замовленням.

У зв’язку із чим, для встановлення правовідносин між сторонамита при вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, Цивільного кодексу України в редакції 2004 року, законів України, практику Верховного Суду України, підзаконні нормативно- правові акти центральних органів виконавчої влади.

Суд, з’ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши їх доказами, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 липня 2008 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір за № 149 (а.с. 5-6, 28-29), згідно розділу 2 п.2.1., 2.2. якого позивачка зобов’язується відповідно до розробленого та ствердженого Замовником ескізу, виготовити меблевий гарнітур із власного матеріалу, який за :кістю та текстурі погоджений із Замовником та доставити його за адресою Замовника. Відповдіно до п.2.5. договору, дата та час доставки меблевого гарнітуру за адресою Замовника додатково погоджується сторонами. Згідно розділу 4 договору п.4.2., кількісна характеристика комплекту меблів зазначена у додатку до договору, виконати комплект меблі з датою установки 20-23 серпня 2008 року.

Позивачкою був підписаний ОСОБА_3 прийому - здачі № 149 про те, що роботи по монтажу та зборці меблі виконані в повному обсязі згідно договору № 149 від 19 січня 2008 року, установка закінчена 22 січня 2009 року. Серед претензії по виконаним роботам зазначається, що не рівно встановлений висувний ящик (а.с.7,47).

01 травня 2008 року між ОСОБА_2 та Державним підприємством «Управлінням адмінбудинків податкових органів Дніпропетровської області» укладено договір підряду № 13-01-05 (а.с. 30-33) у відповідності з яким підрядчик на свій ризик зобов’язується виконати роботу у відповідності з умовами договору.

Згідно вих.. № 449 від 14 жовтня 2009 року Державне підприємство «Управління по експлуатації адмінбудинків податкових органів Дніпропетровської області», в якій управління підтверджує, що 29 серпня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було відвантажено та встановлено замовнику ОСОБА_1 наступний комплект меблі, а саме: шафа - купе - 1 шт.; шафа для одягу - 2 шт.; стіл комп’ютерний - 1 шт.; тумба офісна - 1 шт.; поличка навісна - 5 шт.(а.с. 39).

ОСОБА_5 прийому - здачі виконаних робіт за серпень 2008 року по Договору підряду від 01 травня 2008 року № 13-01-05 приватним підприємцем ОСОБА_6 прийняті всі передбачені Договором роботи по комплектації та збиранню меблів, серед яких вказано комплект меблів (заказ № 149 від 19 липня 2008 року) (а.с. 40).

В службовій записці від 30 серпня 2008 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначили, що замовлення № 149/08 від 19 липня 2008 року був встановлено 29 серпня 2008 року. Замовниця (ОСОБА_1Є.) меблі прийняла, але ОСОБА_3 приймання - здачі не підписала з причини, не пов’язаної із якістю встановлених меблів. Тумба кухонна, що виготовлювалась частково з матеріалів замовника не вивозилась з причини відсутності матеріалу замовника (а.с. 41).

Згідно товарно - транспортної накладної від 29 серпня 2008 року Приватним підприємцем ОСОБА_7 на адресу позивачки було доставлено меблевий гарнітур (а.с. 52).

Відповідачка зобов’язалась виконати на замовлення позивачки тумбу зроблений за ескізом, на окремому аркуші паперу, де ОСОБА_1 власноруч написала: «заказ № 149 Доповнення». Накреслила предмет меблі, вказала його розміри, матеріал, комплектність, а також вказала свій номер телефону та ім’я, але між сторонами договір підряду на виконання вище зазначеної тумби не укладався (а.с. 46).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 та ОСОБА_3зазначили, що 29 серпня 2008 року вони доставили комплект меблів між 16 та 17 годинами. Корпусні меблі були в частковому розібраному виді. Остаточно корпусні меблі були зібрані 30 серпня 2008 року та в цей день замовниця остаточно розрахувалась за виконані роботи. 22 січня 2009 року свідками була привезена та встановлена тумба яка була зроблена за ескізом, на окремому аркуші паперу, написано «заказ № 149 Доповнення».

За правилом, встановленим ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної ідії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

При цьому, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

ОСОБА_5 до ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з зрушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням пов'язання. За ст.623 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки,встановлені договором або законом.

ОСОБА_5 до ст.8 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару подавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач на свій вибір, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця виробника), товар. При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товарувони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.

Оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв’язку у сукупності, суд першої інстанції дійшов до висновку, що погоджений сторонами відповідно до умов договору комплект меблів виготовлено та доставлено позивачці у терміни, погоджені сторонами, виготовлення кухонної тумби та її доставка, не передбачалися умовами укладеного письмового договору. Доказів щодо тактів неодноразового звернення до відповідачки з вимогою щодо усунення недоліків виготовлених меблів позивачкою суду не надано, у зв’язку із чим, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині про стягнення неустойки за пропущення строків виконання зобов’язання не підлягають задоволенню.

Також не можуть вважатися як обґрунтованими доводи позивача щодо визнання недійсними мов п.7.3 договору з підстав обмеження її прав, як споживача, оскільки у відповідності до п.2.3. :т.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

У судовому засіданні достовірно було встановлено, що письмовий договір сторонами укладено обопільно та за взаємною згодою щодо всіх істотних умов договору. Вартість комплекту меблів оплачено позивачкою у повному обсязі, 29.08.2008 року, що свідчить про фактичне виконання -ею умов договору та їх прийняття.

Згідно положень пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня .995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі мінами та доповненнями), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров'я.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними тішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Предметом доведення крім наявності самого факту моральної шкоди підлягає доказуванню її глибина, від якої залежить розмір та форма відшкодування.

Натомість, в порушення статті 60 ЦПК України, яка визначає, що кожна сторона зобов'язана звести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази здаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях з боку позивачки ОСОБА_1, на підтвердження своїх моральних страждань взагалі не надано жодних доказів та відповідно не доведено суду, чим саме спричинено моральну шкоду в розмірі 5000,00 гривень.

Оскільки, виходячи із змісту статті 1167 ЦК України, з боку позивачки, не надано суду доказів,які підтверджують факт заподіяння їй моральних страждань, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню в частині відшкодування моральної шкоди.

Щодо вимог про відшкодування на користь позивачки витрат, пов’язаних із оплатою адвоката в сумі 280,00 грн., то в цій частині позивачці слід відмовити, оскільки зазначені нею витрати не підтверджуються документально.

Керуючись ст.9, ч.4 ст.55, ст.124 Конституції України, ст.ст.7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст.509, 526, 610, 623, 1167 ЦК України, пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», ст.ст. 10,11, 23, 60, 209, 212, 213- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про захист прав споживачів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 12 січня 2010 року.

Повністю рішення складено 18 січня 2010 року.

Суддя Шавула В.С.