КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 28.03.07 р.          № 25/771-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:            Рєпіної  Л.О.

          Синиці  О.Ф.

 при секретарі:          Голюк Н.І.

 За участю представників:

 від позивача – Вінокурова Р. О. – по довіреності.

від відповідача – Котікова О. В. – по довіреності.

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м.Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 13.02.2007

 у справі № 25/771-А  (Морозов С.М.)

 за позовом           ЗАТ "Природні ресурси"

 до           Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

             

             

 про          визнання нечинним рішення та зобов"язання вчинити дії.

 

ВСТАНОВИВ:

 

Постановою Господарського суду м. Києва від 13.02.2007 р. у справі          № 25/771-А  позов ЗАТ “Природні ресурси” до ДПІ в Оболонському районі            м. Києва про визнання нечинним рішення та зобов’язання вчинити дії був задоволений.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати, в позові відмовити, оскільки вважає, що місцевим господарським судом було невірно застосовано норму матеріального права, а саме: п.п. “г” п. 9.8. ст. 9, п.п. 1.3. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2007 р. було відкрито апеляційне провадження у справі № 25/771-А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2007 р. було закінчено підготовку справи № 25/771-А до апеляційного розгляду та призначено розгляд справи на 28.03.2007 р.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

ЗАТ “Природні ресурси” з серпня 2004 р. є платником податку на додану вартість згідно із свідоцтвом платника ПДВ № 36763620 від 20.08.2004 р. та має індивідуальний податковий номер 331003726545. Вказане свідоцтво платника ПДВ № 36763620 було анульовано Відповідачем в березні 2006 року, про що був складений Акт № 80/15-224 від 17.03.2006 р.

Підставою для анулювання свідоцтва стала Довідка про результати документальної невиїзної перевірки на підставі поданих податкових декларацій з податку на додану вартість від 16.03.2006 р., що була складена головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ в Оболонському районі м. Києва. У Довідці зазначається, що Позивач протягом дванадцяти послідовних місяців надавав до ДПІ у Оболонському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість з показниками, які свідчать про відсутність оподатковуваних поставок за останні дванадцять поточних календарних місяців.

Згідно з п. 25.2.2. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р. рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою податкового органу оформляється актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Такий акт складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження керівника податкового органу, та затверджується керівником податкового органу. Дата затвердження акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається днем прийняття такого рішення. Акти про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість у день їх затвердження реєструються у журналі обліку актів про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою № 6-РЖ (додаток 12). Номер акта відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі.

Акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 80/15-224 від 17.03.2006 р. був складений у двох примірниках, підписаний комісією та затверджений керівником податкового органу. В день затвердження акт був зареєстрований у журналі обліку актів про анулювання реєстрації платників ПДВ, що підтверджується копією витягу з Журналу.

Згідно з п. 2.5. Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.08.2005 р. № 372, один примірник акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість не пізніше наступного дня направляється платнику податків, а другий примірник разом із підтверджуючими документами долучається до реєстраційної частини облікової справи платника податків.

Примірник акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість вважається надісланим (врученим) платнику податку на додану вартість, якщо його передано платнику податку під розписку або примірник такого акта надіслано листом з повідомленням про вручення.

Підпунктом 25.2.2. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р. передбачено, що податковий орган не пізніше наступного робочого дня після затвердження один примірник акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість надсилає особі, реєстрацію якої анульовано за місцезнаходженням або місцем проживання такої особи, указаним у Свідоцтві, або за наявності відомостей про комісію припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) такої особи – за місцезнаходженням комісії.

На поданій до суду копії листа, яка має свідчити про відправлення Позивачу копії Акту № 80/15-224 від 17.03.2006 р. ДПІ в Оболонському районі м. Києва про анулювання свідоцтва платника ПДВ № 36763620, проставлено поштовий штамп поштового відділення № 213 про відправку листа. Відповідно до відбитку зазначеного штампу поштового відділення № 213 Відповідачем відправлено рекомендований лист у квітні місяці 2006 р., тим часом як листа повинно було бути направлено не пізніше наступного робочого дня, а саме 20.03.2006 р.

Отже, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Відповідачем було порушено п. 25.2.2. вище згаданого Положення.

Пунктом п. 25.2.2. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість передбачено, що якщо орган державної податкової служби або пошта не може вручити платнику податку примірник акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, то оформляє відповідну довідку, у якій вказує причину, що призвела до неможливості вручення примірника акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем було оформлено довідку № 162/15-2 від 20.06.2006 р. про неможливість вручити копію Акту № 80/15-224 від 17.03.2006 р. Дата оформлення зазначеною довідки – 20.06.2006 р., що також свідчить про порушення терміну відправки листа з копією Акту № 80/15-224 від 17.03.2006 р.

Як вже зазначалося вище, свідоцтво платника ПДВ № 36763620 від 20.08.2004 р. було анульовано в березні 2006 р., однак до 20.11.2006 р. податкові декларації з ПДВ Позивача приймалися Відповідачем без повідомлення про анулювання свідоцтва.

Податкові декларації з ПДВ своєчасно надавалися до ДПІ в Оболонському районі          м. Києва у терміни, що передбачені чинним законодавством, зокрема: за березень 2006 р.  (вх. № 45085 від 20.04.2006 р.), за квітень 2006 р. (вх. № 64012 від 19.05.2006 р.), за травень 2006 р. (вх. № 170176 від 16.06.2006 р.), за червень 2006 р. (вх. № 95172 від 17.07.2006 р.), за липень 2006 р. (вх. № 122229 від 19.08.2006 р.), за серпень 2006 р. (вх. № 127649 від 18.09.2006 р.), за вересень 2006 р. (вх. № 156192 від 19.10.2006 р.), за жовтень 2006 р. (вх. № 181693 від 20.11.2006 р.).

Оскільки повноважним представником Позивача після складання Акту № 80/15-224 від 17.03.2006 р. особисто подавалися податкові декларації з ПДВ, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що Відповідач протягом семи місяців мав можливість передати позивачу примірник Акту № 80/15-224 від 17.03.2006 р., вручити його особисто, а не вчинення таких дій свідчить про порушення ДПІ в Оболонському районі м. Києва п. 9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 25.2.2. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість та 2.5. Порядку проведення інвентаризації платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 30.08.2005 р. № 372.

Крім того, Відповідачем на адресу Позивача був направлений запит № 23226/10/23-405 від 26.10.2006 р. “Про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження” щодо виявлених невідповідностей у даних податкових декларацій з податку на прибуток з податковими деклараціями з ПДВ. На цей запит Позивачем було надано письмові пояснення за № 475/11-133 від 02.11.2006 р.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що примірник акту та документи чи копії документів, на підставі яких податковий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації в обліковій справі Позивача не зберігаються, відповідних заходів, щодо вилучення у Позивача свідоцтва платника податку на додану вартість не проводилося що є порушенням п. 25.2. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, п. 9.8. ст. Закону України “Про податок на додану вартість” з боку Відповідача.

Згідно п. 35 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України № 79 від 01.03.2000 р., для інформування платників податку Державна податкова адміністрація України щомісяця у термін до 12 числа місяця оприлюднює на web-сайті Державної податкової адміністрації України (www.sta.gov.ua) інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників податку на додану вартість за заявою платника податку або з ініціативи органів державної податкової служби чи рішенням суду, а саме: про анульовані Свідоцтва та Спеціальні свідоцтва платників податку із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат анулювання, причин анулювання та підстав для анульовані свідоцтв. До листопада 2006 р. інформація про анулювання свідоцтва ПДВ Позивача на відповідному сайті ДПА України була відсутня.

Як вже зазначалося, згідно п.п. “г” п. 9.8. ст. 9 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для анулювання є надання податковому органу декларації (податкового розрахунку), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних податкових місяців.

Згідно п. 1.4. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” поставка товарів– це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а  операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Поставка послуг – будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами,  а також з поставки будь-яких інших, ніж товари,  об’єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об’єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно п. 3.1. ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість”, всі ці операції є об’єктами оподаткування. Таким чином, оподатковуваною поставкою згідно з п. 1.4. Закону можуть бути будь-які операції, на які згідно з Законом нараховується податок на додану вартість. Іншого терміну “поставка” Закон “Про податок на додану вартість” не містить, отже, й підставою для анулювання реєстрації може стати лише відсутність оподатковуваних поставок в розумінні термінів цього закону. У вище наведених термінах не зазначено, що платник податків повинен здійснювати саме операції, за якими виникає податкове зобов’язання, а не податковий кредит.

Позивач протягом 2005-2006 років своєчасно подавав до ДПІ в Оболонському районі м. Києва податкові декларації з ПДВ, що містили дані про наявність оподатковуваних поставок протягом останніх місяців, що підтверджується документально. У податкових деклараціях зазначені суми операцій, що оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 20%.

Таким чином, колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прийняття рішення про анулювання реєстрації Позивача як платника ПДВ без відповідних підстав, визначених в п. 9.8. Закону України “Про податок на додану вартість”, а також неповідомлення належним чином Позивача про таке рішення не відповідає чинному законодавству.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та у відповідності до законів України. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 9.8. Закону України “Про податок на додану вартість”, у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов’язаним погасити суму податкових зобов’язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

Позивач з моменту його державної реєстрації як юридичної особи, включення до ЄДРПОУ, отримання Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ постійно отримував поштову кореспонденцію за юридичною адресою (місцезнаходженням) вул. Північна, 3, офіс 5. Податкова звітність Позивача надавалася до податкового органу щомісячно, отже, у Відповідача була можливість вручити примірник акту про анулювання свідоцтва ПДВ уповноваженому представнику Позивача, як то було із вище вказаним запитом до Позивача. Таким чином, відсутні підстави вважати, що Відповідач не міг вручити Позивачу примірник акту про анулювання реєстрації в зв’язку з незнаходженням посадових осіб або їх відмовою прийняти акт, оскільки документально підтверджено, що вирішення інших поточних питань з Позивачем здійснювалося податковим органом безперешкодно.

При вирішенні даного спору місцевий господарський суд обґрунтовано взяв до уваги також те, що прийняте Відповідачем рішення може потягти значні негативні наслідки не тільки для Позивача, але й для його контрагентів, оскільки Позивач здійснював діяльність та реалізацію товарів контрагентам як платник ПДВ (надавав/отримував податкові накладні, нараховував відповідні податкові зобов’язання/кредит). Оскільки Позивач не мав інформації про прийняте рішення Відповідача щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ, він не мав можливості оскаржити таке рішення чи знову стати на облік як платник ПДВ. Отже, існує загроза того, що у зв’язку із неправомірним рішенням Відповідача крім безпосередньо Позивача у значній мірі порушуються права його контрагентів, які фактично позбавляються податкового кредиту.

Таким чином, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ЗАТ “Природні ресурси” є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія вважає безпідставним твердження скаржника про те, що місцевим господарським судом було невірно застосовано норму матеріального права, а саме: п.п. “г”  п. 9.8. ст. 9, п.п. 1.3. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. При цьому колегією береться до уваги наступне.

Оподатковуваною поставкою згідно з п. 1.4. Закону можуть бути будь-які операції, на які згідно з Законом нараховується податок на додану вартість. Іншого терміну “поставка” Закон “Про податок на додану вартість” не містить, отже, й підставою для анулювання реєстрації може стати лише відсутність оподатковуваних поставок в розумінні термінів цього закону. У вище наведених термінах не зазначено, що платник податків повинен здійснювати саме операції, за якими виникає податкове зобов’язання, а не податковий кредит.

Враховуючи  викладене вище,  судова  колегія  вважає, що постанова Господарського суду м. Києва від 13.02.2007 р. у справі № 25/771-А відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, –

     

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 13.02.2007 р. у справі № 25/771-А – залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду м. Києва від 13.02.2007 р. у справі          № 25/771-А – залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили негайно. Касаційна скарга може бути подана до  Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

4.  Справу № 25/771-А повернути Господарському суду м. Києва.

   

 Головуючий суддя          Зеленін  В.О.

 Судді

           Рєпіна  Л.О.

          Синиця  О.Ф.