ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
24.06.09р.Справа № К30/93-09
За позовом: позивача-1: ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
позивача-2: ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ
до ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю "БУД - ЛВС", м. Дніпропетровськ
про визнання договору уступки (купівлі-продажу) частки в статутному фонді від 26.09.2008 року недійсним, стягнення збитків
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Секретар судового засідання: Ворошило О.М.
Представники:
Від позивача-1: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 22.01.2009 року Бабушкінським РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області; ОСОБА_4, довіреність від 30.03.2009 року № 203, представник
Від позивача-2: ОСОБА_4, довіреність від 30.03.2009 року № 203, представник
Від відповідача: ОСОБА_5, довіреність від 08.05.2009 року № 764, представник;
Від третьої особи: не з'явився
В засіданні брали участь: спеціаліст І категорії Управління з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб ОСОБА_6, посвідчення №677 від 04.11.2004 року, видане Дніпропетровською міською радою
СУТЬ СПОРУ:
Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, звернулися до господарського суду із позовом, згідно якого просять:
- визнати договір уступки (купівлі-продажу) частки в статутному фонді ТОВ "БУД -ЛВС" від 26.09.2008 року недійсним;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 збитки у подвійному розмірі, що складають 14400 грн.;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, розмір якої складає 10000 грн.;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у подвійному розмірі, що складають 9600 грн.;
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, розмірі якої складає 10000 грн.;
- стягнути з ОСОБА_3 державне мито за подання позову в розмірі 440 грн., а також інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при укладенні договору уступки (купівлі-продажу) частки в статутному фонді ТОВ "БУД - ЛВС", не мав наміру виконувати його, а уклав договір з метою введення позивачів в оману та незаконного отримання грошових коштів. Оскільки відповідач при укладанні договору був одним із засновників Товариства, йому було відомо, що розмір статутного фонду товариства не відповідає розміру, встановленому законодавством і за таких умов продаж частки не є можливою. Таким чином, дії відповідача вчинені при укладенні договору купівлі-продажу частки в статутному фонді товариства не були спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позивачі зазначають, що в результаті незаконних дій відповідача понесли збитки в розмірі 9 600,00грн. - ОСОБА_2, та 14 400,00грн. –ОСОБА_1, а також моральну шкоду в розмірі 10 000,00грн. кожний.
При цьому позивачі посилаються на ст.ст.203,215,230,530,662 Цивільного кодексу України.
Відповідач позовні вимоги не визнає. Відповідач зазначає, що виконала умови договору купівлі-продажу щодо передачі позивачам у власність частки у статутному капіталі, що належала їй, в момент нотаріального посвідчення і державної реєстрації правочину. Частка в статутному капіталі є майновим правом учасника господарського товариства, при відчуженні такої частки її власником іншій особі відбувається зміна учасника господарського товариства. Обов’язок повідомлення державного реєстратора про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру, покладається на товариство.
Умови договору визначають вартість і склад частки товариства, отже, обман при укладенні договору не доведений. Вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди вважає безпідставними.
Розгляд справи було відкладено з 13.05.2009 року на 28.05.2009 року, з 28.05.2009 року на 24.06.2009 року.
У судовому засіданні за згодою представника позивача оголошені вступна та резолютивна частини рішення суду (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).
Вислухавши пояснення представників позивачів та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "БУД-ЛВС" зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 09.10.2000 року, реєстраційна справа номер 04052092Ю0020724, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 224 120 0000 018449.
У 2007 році проведено державну реєстрацію змін до установчих документів, згідно яких учасниками ТОВ "БУД-ЛВС" стали ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, з часткою по 25% у статутному капіталі кожний (протокол зборів учасників товариства №5 від 05.12.2007 року).
19.09.2008 року проведена державна реєстрація змін до статутних документів, єдиним засновником юридичної особи ТОВ "БУД-ЛВС" стала ОСОБА_3 з розміром внеску до статутного фонду –12 000,00грн., що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 08.04.2009 року, протоколом №6 загальних зборів учасників Товариства від 16.09.2008 року.
26 вересня 2008 року між ОСОБА_3, як продавцем, ОСОБА_10 та ОСОБА_2, як покупцями, укладено договір уступки (купівлі-продажу) частки в статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд-ЛВС".
Договір посвідчено ОСОБА_11, завідуючою Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори 26.09.2008 року та зареєстровано в реєстрі за №2-5497.
Відповідно до умов Договору продавець передає у власність покупцям свою частку у товаристві з обмеженою відповідальністю "Буд-ЛВС", а покупці зобов’язуються прийняти цю частку: ОСОБА_10 –60%, ОСОБА_2 –40%.
В Договорі зазначено, що частка у статутний фонд товариства внесена у розмірі 12 000грн., 40% цієї частки становить –4 800,00грн., а 60% - становить 7200,00грн. (п.2.2. Договору).
Вартість частки, переданої продавцем покупцям за договором, визначена за згодою сторін та становить 12 000,00грн.: 40% –4 800,00грн., а 60% - 7200,00грн. (п.3.1 договору).
Оплата, відповідно до п.3.2 договору, проводиться покупцем у порядку готівкового розрахунку до підписання продавцем та покупцем договору.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, а позивачами не доведено факту передачі готівкою відповідачу грошових коштів в рахунок оплати за спірним договором. Позивачі зазначають, що для сплати по договору вартості придбаної частки статутного фонду 20.09.2008 року були позичені грошові кошти у фізичної особи в розмірі 12 000,00грн. У якості доказу позивачами надана розписка про отримання від фізичної особи ОСОБА_12 грошових коштів у сумі 12 000,00грн. в рахунок оплати вартості придбаних часток. Зазначена розписка не може бути прийнята судом у якості доказу оплати (передачі) відповідачу грошових коштів за договором купівлі-продажу від 24.09.2008 року, оскільки не містить підпису відповідача та свідчить лише про отримання грошових коштів позивачами.
Таким чином, доказів виконання сторонами Договору в частині оплати вартості частки у статутному капіталі не надано.
Особа, яка придбала частку в статутному капіталі Товариства, здійснює права і виконує обов’язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку у статутному капіталі.
Зі змісту положень пунктів 4.1 та 4.2 договору уступки (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі вбачається, що продавець втрачає усі права й обов’язки стосовно товариства, якими він володів як учасник товариства, а покупець здобуває усі права і обов’язки стосовно Товариства, як учасник товариства, після оформлення змін в установчих документах Товариства і їхньої державної реєстрації. Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи, яка була досліджена в судовому засіданні 24.06.2009 року, та витягу з ЄДР реєстрація змін в установчих документах після укладення договору купівлі-продажу не проводилась. Отже, позивачі не є учасниками ТОВ "ЛВС-БУД".
Позивачі вважають, що договір уступки (купівлі-продажу) частки в статутному фонді ТОВ "БУД - ЛВС" від 26.09.2008 року укладено з порушенням вимог ст.ст.203,215,230,530,662 Цивільного кодексу України, зокрема вбачають лише намір відповідача ввести їх в оману (замовчування Відповідачем обставин формування статутного фонду товариства та не відповідність його розміру встановленому діючим законодавством) з метою незаконного отримання грошових коштів, проти чого заперечує відповідач, що є причиною спору.
Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 204 цього ж Кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Цивільний кодекс України статтею 230 регламентує правові наслідки вчинення правочину під впливом обману. Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення..., такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230.
Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 ЦК України може бути визнаний недійсним. Вбачається, що саме позивач як сторона, що діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману і сам факт обману.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на порушення їх прав відповідачем у зв’язку з не вчиненням останнім дій по переоформленню установчих документів Товариства після укладення спірного договору уступки (купівлі-продажу) частки у статутному капіталі.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про господарські товариства" зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.
Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Таким чином, саме Товариство, а не його учасник, який продав свою частку у статутному капіталі цього Товариства, має вчинити дії, пов’язані з внесенням змін до установчих документів товариства, їх державною реєстрацією.
Позивачі посилаються на грубе порушення законодавства України, а також встановлених Статутом товариства норм щодо формування статутного фонду станом на дату укладення спірного договору, вважають, що статутний фонд товариства на день укладення договору не був сформований у повному обсязі.
Правовий статус товариства з обмеженою відповідальністю визначається нормами ст.ст.50-64 Закону України „Про господарські товариства” (тобто законодавством про товариства з обмеженою відповідальністю).
Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами (ч.1 ст.50 Закону України "Про господарські товариства").
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 87 Господарського кодексу України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства.
Згідно п.4.1 розділу 4 Статуту Товариства для забезпечення діяльності Товариства за рахунок майнових та грошових внесків учасників створюється Статутний капітал у розмірі 12 000, 00грн.
В судовому засіданні 24.06.2009 року були досліджені матеріали реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД-ЛВС" (номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 1 224 120 0000 018449) з яких вбачається, що статутний фонд Товариства станом на 26.09.2008 року (дата укладення договору уступки (купівлі-продажу)) сформований, внески до статутного фонду сплачені у повному обсягу. Зазначене підтверджується також витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "БУД-ЛВС" (а.с.35).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином у суду відсутні підстави вважати не сформованим статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю "БУД - ЛВС" станом на дату укладення договору або сформованим у розмірі, що суперечить законодавству.
Недійсність договору уступки (купівлі-продажу) позивачі обґрунтовують посиланням на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору: отримання відповідачем грошових коштів та відмова останнього від передачі частки у статутному капіталі.
Підстави та порядок переходу частки (її частини) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю врегульовані ст. 147 ЦК України.
Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства (ч.1 ст. 147 ЦК України, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства"). Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства (ч.2 ст. 147 ЦК України).
Аналогічна норма передбачена положеннями розділу 9 Статуту товариства, відповідно до якої передбачено право учасника товариства продати чи іншим чином відступити свою частку в статутному капіталі іншим учасникам або третім особам. Оскільки, згідно витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців станом на 08.04.2009 року єдиним засновником товариства була ОСОБА_3, відчуження частки у статутному капіталі третім особам, які не є учасниками товариства, вважається правомірним.
Відповідно до ч.2 ст. 86 Господарського кодексу України частка у статутному фонді товариства це вклад, оцінений в гривнях. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом. Порядок оцінки вкладів учасника Статутом товариства не встановлений. Сторони при укладанні договору домовились про придбання частки у статутному капіталі товариства, що належить відповідачу за 12 000грн.
На час укладання вказаного договору редакцією статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "БУД - ЛВС" частка у статутному фонді ОСОБА_13 складала 12 000,00грн. (100%).
Таким чином, відповідно до ст. 147 ЦК, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" частка у статутному фонді товариства є власністю учасника товариства, якою він може розпоряджатись за власним розсудом.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства настають наслідки, передбачені ст. 666 ЦК. Так, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. У випадку, якщо приналежності чи документи не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Зважаючи на обставини справи, недоведеність позивачами факту укладення договору з метою введення їх в оману, умислу з боку відповідача, його винних дій, суд не вбачає підстав для задоволення позову. Обставини ж ухилення відповідача від виконання договору (за їх наявності) не є підставою для визнання договору недійсним.
Загальним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок обману, є двостороння реституція, яка здійснюється за правилами ст. 216 ЦК України. Додаткові майнові наслідки передбачаються ч.2 ст. 230 ЦК України, в силу якої потерпілому відшкодовуються збитки в подвійному розмірі та моральна шкода, що завдані у зв’язку із вчиненням такого правочину.
З огляду на відсутність підстав для визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі недійсним, відсутні підстави для застосування додаткових майнових наслідків, передбачених ч.2 ст. 230 ЦК України.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивачів.
Керуючись ст.ст.1, 33, 34, 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову –відмовити.
Судові витрати віднести за рахунок позивачів.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Н.М.Євстигнеєва
(Дата підписання рішення, оформленого відповідно
до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України, - 26.06.2009 року)