СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
20 березня 2007 року | Справа № 20-11/292 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сотула В.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: Жилін І.Б., дов. б/н від 29.12.2005;
відповідача: не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 13 лютого 2007 року у справі № 20-11/292
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕН"
(вул. Гєловані, 12-а,Севастополь,99040)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
(вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
про визнання договору продовженим та визнання недійсним протоколу від 14.08.2006
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.02.2007 у даній справі товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" в задоволені позову про визнання договору продовженим та визнання недійсним протоколу від 14.08.2006 відмовлено.
Не погодившись з зазначеним судовим актом товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" звернулось з апеляційною скаргою, в який сторона просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким визнати договір № 272-99 від 12.07.1999 оренди нежитлового приміщення по вулиці Гоголя, 22 в місті Севастополі, загальною площею 679,5 кв.м, укладений між Управлінням майном Севастопольської міської державної адміністрації та товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕН", продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.
Також позивач просить визнати недійсним протокол від 14.08.2006 узгодження змін до договору оренди № 272-99 від 12.07.1999, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕН".
Заявник апеляційної скарги вважає, що суд при прийнятті рішення порушив норми матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Сторона вказує, що спірний договір оренди підлягав пролонгації на підставі частини 1 статті 777 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на той саме строк і на тих самих умовах, тобто, з 12 квітня 2006 року.
Відмова відповідача від своєчасного оформлення продовження строку дії оренди, на думку заявника апеляційної скарги , є причиною неможливості на законних підставах продовжити дію документів, які надають дозвіл на здійснення торговельної діяльності, в порядку, встановленому чинним законодавством .
Також сторона стверджує, що протокол узгодження змін до договору оренди № 272-99 від 12.07.1999 підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203,215 Цивільного кодексу України.
В судове засідання, призначене на 20.03.2007, відповідач не з'явився, про час і місце розгляду справи сторона була повідомлена належним чином.
Враховуючи наявні у справі матеріали і ту обставину, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутністю представника відповідача.
Повторно розглянувши справу в порядку, передбаченому статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини справи.
Між товариством з обмеженою відповідальністю "Ален" та Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, правонаступником якої являється відповідач, на підставі рішення № 4657 сесії Севастопольської міської ради від 31.01.2006, було укладено договір оренди № 272-99 від 12.07.1999 (, арк.с. 10-11,далі-договір).
Відповідно до умов договору відповідач передає у платне строкове користування нежитлове приміщення за адресою : м. Севастополь, вул. Гоголя, 22.
Строк дії договору встановлений на 6 років 9 місяців, та закінчувався 11.04.2006.
Відповідно до пункту 9.3 договору оренди, його пролонгація (продовження терміну) провадиться за наявністю згоди обох сторін і оформляється угодою, яка підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору оренди.
До закінчення терміну дії договору оренди орендар вправі звернутися в місячний строк з письмовою заявою про пролонгацію (продовження терміну) договору. За згодою орендодавця договір продовжується на термін, визначений орендодавцем, у вищевказаному порядку (пункт 9.4 договору).
04.04.2006 позивач надіслав на адресу відповідача лист № 790 з проханням продовжити строк дії договору.
28.04.2006 відповідач направив на адресу позивача лист № 572, відповідно до якого у зв'язку з тим, що до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради надійшла ще одна заявка на оренду майна, яке являється предметом оренди за спірним договором, питання про подальше укладення договорів оренди, стосовно вищезазначеного майна, буде вирішуватися на засіданні міської комісії по оренді комунального майна.
28.07.2006 відповідач повідомив позивача листом № 1373 про те, що враховуючи той факт, що на адресу відповідача надійшли ще дві заявки, комісія прийняла рішення про об'явлення конкурсу на нежитлове приміщення, яке розташоване по вул. Гоголя, 22, позивачу було запропоновано укласти додаткову угоду про користування приміщеннями до визначення переможця конкурсу.
14.08.2006 між позивачем та відповідачем був укладений протокол узгодження змін до договору оренди № 272-99 від 12.07.1999 ( арк.с. 24).
Відповідно до своїх умов протокол узгоджень змін від 14.08.2006 строк дії договору був встановлений до моменту визначення орендатора на конкурсних засадах до 31.10.2006
Позивач, вважає, що оскільки відповідач на протязі двох місяців після закінчення строку дії договору оренди № 272-99 від 12.07.1999 року не повідомив про проведення конкурсу, у зв'язку з цим у нього не виникло правових підстав щодо припинення договору оренди, а згідно з частиною 1 статті 777 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цей договір оренди вважається продовженим на той саме строк і на тих самих умовах, тобто, з 12 квітня 2006 року.
З вказаними вимогами товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" звернулось до суду з позовною заявою (арк.с. 2-6).
Заявою від 06.02.2007 (арк.с. 60-61) позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати недійсним протокол від 14.08.2006 узгодження змін до договору оренди № 272-99 від 12.07.1999 на підставі частин 1 і 3 статті 215 Цивільного кодексу України.
В цей заяві стороною вказано, що вказане погодження змін до договору позивач був змушений підписати, оскільки у випадку відсутності належним чином оформлених правовстановлюючих документів на користування приміщенням магазину він не міг отримати дозвіл на здійснення торговельної діяльності, передбачене рішенням Севастопольської міської ради № 732 від 25.03.2003 (арк.с.67).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.02.2007 товариству з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" в задоволені заявленого позову відмовлено.
Суд дійшов до висновку, що протокол узгодження змін від 14.08.2006 був підписаний уповноваженими представниками обох сторін, підписи скріплені печатками, тобто, матеріали справи не містять доказів наявності підстав для визнання недійсним вказаного протоколу.
Відносно вимоги про визнання договору продовженим суд вказав на те, що позивач має можливість скористуватися своїм переважним правом на продовження договору оренди на новий строк при інших рівних умовах, яке передбачено статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тобто, при проведенні конкурсу з участю третіх осіб, які запропонують свої умови оренди спірного майна.
Дослідивши матеріали справи , обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення, виходячи з наступного.
Оскільки об'єктом договору оренди є майно, що перебуває в комунальній власності, спірні правовідносини підлягають регулюванню Законом України “Про оренду державного та комунального майна”.
Згідно частини 2 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі -Закон) термін договору визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором..
Як вбачається з матеріалів справи, орендар 04.04.2006 (арк.с.15), звернувся до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з клопотанням про продовження терміну спірного договору оренди не на строк, встановлений пунктом 9.1 договору, а строком на один рік.
В строк, встановлений частиною 2 статті 17 Закону, листом за вих. № 572 від 28.04.2006 відповідач повідомив позивача про те, що у зв'язку з надходженням до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради ще однієї заявки на оренду спірного приміщення, дане питання буде розглянуте на засіданні міської комісії по оренді комунального майна (арк.с.21).
У зв'язку з тим, що міська комісія по оренді комунального майна прийняла рішення про оголошення конкурсу на оренду нежитлового приміщення, розташованого по вул. Гоголя,22 у місті Севастополі, позивачу будо запропоновано укласти додаткову угоду на використання приміщень до визначення переможця цього конкурсу.
Дана пропозиція товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" була прийнята, 14.08.2006 між ним та Фондом комунального майна Севастопольської міської ради був укладений протокол узгодження змін до договору оренди № 272-99 від 12.07.1999 (арк.с. 23-24).
Згідно даній угоді, строк договору встановлений сторонами до моменту визначення орендаря на підставі конкурсу до 31.10.2006.
Відповідно до частини 3 статті 17 Закону, після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.
Оскільки відповідачем, згідно пункту 7 статті 9 Закону, було прийнято рішення про проведення конкурсу на оренду спірного майна, орендар (позивач) мав переважне право на оренду вищевказаного об'єкта, у разі, якщо ним будуть запропоновані умови оренди спірного майна рівні з умовами, які запропоновані іншими особами, які будуть брати участь в конкурсі.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції статті 17 Закону, є неспроможними.
Посилання заявника апеляційної скарги на статтю 777 Цивільного кодексу України судова колегія вважає безпідставними.
Згідно з частиною 1 зазначеної норми Кодексу наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.
Тобто, стаття 777 Цивільного кодексу України регулює переважне право наймача на укладення договору найму на новий строк перед іншими особами, а не питання продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені чинним договором.
У зв'язку з викладеним, судова колегія вважає, що в задоволенні вимоги про визнання договору оренди продовженим відмовлено правомірно.
Також обгрунтовано суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні вимоги про визнання недійсним протоколу від 14.08.2006 узгодження змін до договору оренди № 272-99 від 12.07.1999.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Наявність правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти угоду та, що зовнішній вираз їх волі відповідає внутрішньому переконанню цих осіб. Це означає, що необхідна єдність внутрішньої волі і волевиявлення. Тому, у випадку, якщо в правочині воля відсутня або сформована неналежним чином, він визнається недійсним.
Судова колегія вважає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що волевиявлення ТОВ "АЛЕН" на укладення угоди (протоколу узгодження змін від 14.08.2006, арк.с. 24) було не вільним, та угода була укладена під впливом насильства, погрози, обману, збігу тяжких обставин, та інших.
Стверджуючи про те, що позивач не міг за відсутністю правових підстав користування спірним приміщенням нормально здійснювати свою господарську діяльність в магазині по вул. Гоголя, 22 міста Севастополя у зв'язку з неможливістю отримання дозволів у відповідних органах, сторона при цьому не надала суду документи, отримання яких вимагалось на дату підписання спірного протоколу.
Клопотання сторони про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю надання цих документів судова колегія відхилила на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заявник не обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що залежали від нього. Крім того, вказаними обставинами позивач мотивував свої позовні вимоги.
Враховуюче вищевикладене, судова колегія вважає, що підстави для скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Севастополя від 13 лютого 2007 року у справі № 20-11/292 залишити без змін.
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.В.Сотула
Судді Н.П. Горошко
В.І. Гонтар