УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

           Справа № 22-а-20066/11                    

Справа № 22а-20066/11            Головуючий в суді першої

Категорія № 10.3.2 (4) інстанції – ОСОБА_1

Доповідач – Савіна Г.О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2011 року                                                              м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Савіної Г.О.,

суддів – Турік В.П., Братіщевої Л.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу про визнання дій неправомірними, покладення зобов’язання та стягнення грошової суми, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ в Саксаганському районі ) та просив поновити йому строк для звернення до суду з позовом, визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інваліду третьої групи першої категорії; стягнути з відповідача борг за неперерахування основної пенсії з 01 січня 2006 року по 01 серпня 2009 року у розмірі 80261,65 грн.; зобов’язати УПФУ в Саксаганському районі щомісячно сплачувати йому основну пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інваліду третьої групи першої категорії з 01 серпня 2009 року в розмірі 2988 грн. до періоду перерахунку пенсії у встановленому законом порядку; стягнути з відповідача борг за неперерахування додаткової пенсії за період з 01 січня 2006 року по 01 серпня 2009 року у розмірі 7588 грн. та зобов’язати щомісячно сплачувати йому додаткову пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інваліду третьої групи першої категорії з 01 серпня 2009 року в розмірі 249 грн. до періоду перерахунку пенсії у встановленому законом порядку.

Постановою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Визнано неправомірними дії УПФУ в Саксаганському районі в частині невиконання вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» при нарахуванні державної (основної) та додаткової пенсії як інваліду третьої групи категорії 1, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, за період з 01 січня 2006 року по 01 серпня 2009 року; визнано неправомірними дії УПФУ в Саксаганському районі в частині відмови перерахувати розмір державної (основної) та додаткової пенсії як інваліду третьої групи категорії 1, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, за період з 01 січня 2006 року по 01 серпня 2009 року; стягнуто з відповідача недоплату за період з 01 січня 2006 року по 01 серпня 2009 року: державної (основної) пенсії у розмірі 80261 грн. 65 коп. та додаткової пенсії 7558 грн. 86 коп. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФУ в Саксаганському районі просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, про відмову в позові посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд необґрунтовано визнав дії УПФУ неправомірними, дійшов помилкового висновку про те, що розмір пенсії позивачу необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», безпідставно здійснив перерахунок сум пенсії, не врахувавши при цьому, що функції по призначенню, нарахуванню та виплаті пенсії покладено на органи Пенсійного фонду та не звернув увагу на те, що порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України. Крім того, судом безпідставно визнано поважними причини пропуску строку для звернення до суду. Окрім цього, визнаючи неправомірними дії УПФУ в Саксаганському районі, суд вийшов за межі позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою, що постраждала внаслідок ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та є інвалідом третьої групи захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим йому була призначена державна пенсія відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50 цього Закону, розмір яких обчислений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України.

Позивач 27 липня 2009 року звертався до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії у розмірах, встановлених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але йому було відмовлено.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов ОСОБА_2, дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, оскільки відповідач повинен був виплачувати ОСОБА_2 в 2006-2009 роках основну та додаткову пенсію у відповідності до ст.ст.49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 5, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законами України про Державні бюджети України на 2006, 2007, 2008, 2009 роки, ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» тощо, а не на підставі Постанов Кабінету Міністрів України та визнав неправомірними дії відповідача в частині невиконання вимог законів при нарахуванні позивачу державної (основної) та додаткової пенсій за період з 01 січня 2006 року по 01 серпня 2009 року, визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови перерахувати ОСОБА_2 за вказаний період розмірів основної та додаткової пенсії і стягнув з відповідача на користь позивача доплату державної (основної) пенсії з 01.01.2006 року по 01.08.2009 року в сумі 80261,65 грн., доплату додаткової пенсії за цей же період у розмірі 7558,86 грн.

Однак колегія суддів не може погодитися з зазначеним висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон), пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно статті 50 Закону, в редакції від 06.06.1996, інвалідам 3 групи, віднесеним до категорії 1, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 4 ст.54 цього Закону розмір пенсії для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Зміни, внесені до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 року рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнані неконституційними.

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином позивачу, як особі віднесеній до 1 категорії, інваліду третьої групи, інвалідність якого пов’язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідач повинен проводити виплати державної та додаткової пенсій в період з 01.01.2006 року до 01.08.2009 року у розмірах, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак відповідачем проводилось нарахування і виплата державної та додаткової пенсії у розмірах нижчих, ніж передбачено зазначеними нормами Закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважними, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно письмової заяви від 30 листопада 2009 року позивач просив поновити пропущений строк звернення до суду з позовом, посилаючись на поважність причин пропуску – про порушення свого права взнав у квітні 2009 року із засобів масової інформації (радіо, телевізора, журналу).

Судом першої інстанції це питання розглянуто не було. На думку колегії суддів позивачем не надано ніяких доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду. Указана ж ним причина не може бути визнана поважною, оскільки ніщо не заважало позивачу із тих же засобів масової інформації взнати про порушення його права в 2006, 2007, початку 2008 роках. Відтак він має право на перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії з 14 грудня 2008 року, оскільки з позовом до адміністративного суду він звернувся 14 грудня 2009 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що адміністративний позов в частині визнання протиправними дій відповідача по відмові в перерахунку державної пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи і в перерахунку додаткової пенсії та в частині стягнення з відповідача доплат державної і додаткової пенсії за період з 01.01.2006 року по 13.12.2008 року включно не підлягають задоволенню у зв’язку з пропущенням позивачем процесуального строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України без поважних причин.

Відповідно до частини 3 статті 67 Закону, в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

При визначенні розміру пенсії Управління Пенсійного Фонду зобов’язано застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 14 грудня 2008 року, зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату державної пенсії та додаткової пенсії позивачу з 14 грудня 2008 року згідно вимог ст. ст. 50, 54 Закону, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком для додаткової пенсії та 6 мінімальних пенсій за віком для основної пенсії з урахуванням різниці, яка була фактично виплачена, підлягають задоволенню з підстав, вище зазначених та відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік і який з 01 жовтня 2008 року становить 498 грн. Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» цей розмір складає 498 грн.

Однак відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу державної та додаткової пенсії у розмірах нижчих, ніж передбачено законом.

Судом першої інстанції при стягненні з відповідача на користь позивача доплат державної пенсії з 01.01.2006 року по 01.08.2009 року в сумі 80261,65 грн. та доплат додаткової пенсії за цей період у розмірі 7558,86 грн. безпідставно не враховано п. 2.2 п.п. 6 Положення про Управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районних у містах, згідно якого відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші види виплат, відповідно до чинного законодавства.

Нарахування позивачу соціальної допомоги є компетенцією Управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми соціальної допомоги.

Постанова Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету», Постанова Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, не підлягають застосуванню, оскільки згідно з положеннями частини четвертої ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно- правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Застосування зазначених вище Постанов Кабінету Міністрів України істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.

Безпідставні, також, посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність застосування положень ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» згідно яких, мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання щорічної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вони не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду не відповідає вимогам процесуального і матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205 КАС України про часткове задоволення адміністративного позову та визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо виплати ОСОБА_2 державної і додаткової пенсії в розмірі, меншому ніж передбачено ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов’язання відповідача здійснити перерахунок і виплачувати позивачу пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 14 грудня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Керуючись ст.ст. 197, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.

Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 08 квітня 2010 року скасувати та ухвалити нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу щодо виплати ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії в розмірі меншому ніж передбачено ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу здійснити перерахунок і виплачувати ОСОБА_2 пенсію в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 14 грудня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Г.О.Савіна

Судді: В.П.Турік

ОСОБА_3