КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05.06.06 р. № 29/432-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого Григоровича О.М.
Суддів:
Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
При секретарі Решоткіній Т.О.
За участю представників:
позивача: Стребкова С.М. (директор),
відповідача:Харламов Є.О. (дов. від 02.02.05 №25/1-15-39/1029),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ірма-Спорт"
на постанову Господарського суду м.Києва від 28.03.06 р.
у справі № 29/432-А
за позовом
ПП "Ірма-Спорт"
до
Державна митна служба України
про визнання недійсними актів
В судовому засіданні 05.06.06 відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство “Ірма-Спорт” (далі-позивач) звернулось з позовом до Державної митної служби України (далі-відповідач) про визнання недійсним розділу 4 “Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору”, затвердженого наказом відповідача від 22.07.97 №340.
В подальшому позивач уточнив позовні вимоги і просив, окрім заявлених вимог, визнати недійсними накази відповідача від 04.11.04 №788 та від 28.01.05 №62.
Постановою Господарського суду міста Києва від 28.03.06 у справі №29/432-А в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права, прийняти нову, якою позов задовольнити в повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки при видачі наказу від 22.07.97 №340 відповідач перевищив надані йому повноваження, чим порушив приписи ч.2 ст.19 Конституції України та ст.8 Митного кодексу України.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач з викладеними в ній вимогами не погоджується, посилаючись на те, що постанова суду є обґрунтованою і відповідає вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Наказом відповідача від 22.07.97 №340 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.10.97 за №495/2299) було затверджено Положення про діяльність підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору (далі-Положення), розділ 4 якого має назву “Перереєстрація свідоцтва про визнання підприємства декларантом”.
Наказом відповідача від 04.11.04 №788 “Про проведення перереєстрації свідоцтв про визнання підприємства декларантом на 2005 рік” на виконання положень Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.97 № 65 “Про ставки митних зборів” і згідно з розділом 4 Положення зобов'язано регіональні митниці та митниці забезпечити інформування підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору про строки та порядок проведення перереєстрації Свідоцтв, зобов'язано митниці провести перереєстрацію свідоцтв, ретельно перевіривши підстави для перереєстрації і направити матеріали перереєстрації до регіональних митниць і зобов'язано регіональні митниці узагальнити, перевірити та проаналізувати подані підпорядкованими митницями матеріали перереєстрації, звернувши особливу увагу на наявність підстав для перереєстрації та/ або мотивованих і документально підтверджених підстав для скасування Свідоцтв. Зазначено, що перелік підприємств - декларантів, Свідоцтва яких не підлягають перереєстрації, погоджений юридичними службами відповідних митниць, подається разом з документами, що засвідчують підстави для скасування відповідних Свідоцтв.
Наказом відповідача від 28.01.05 №62 “Про перереєстрацію свідоцтв про визнання підприємств декларантами на 2005 рік” затверджено Перелік підприємств, що здійснюють декларування на підставі договору, свідоцтва про визнання яких декларантами підлягають перереєстрації на 2005 рік, та Перелік підприємств-декларантів, свідоцтва про визнання яких декларантами не підлягають перереєстрації.
В обґрунтовання позовних вимог позивач посилався на те, що вимоги в п.4 Положення кожного року перереєстровувати свідоцтво суперечать законодавству України і створюють суттєві перепони для розвитку підприємницької діяльності. Також, на думку позивача, Митним кодексом України не встановлено строк, на який видається свідоцтво, і не передбачена щорічна перереєстрація такого свідоцтва.
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з наступного.
Статтею 47 Митного кодексу України, який був чинним на час затвердження оспорюваного Положення, встановлювалось, що допущення митницею підприємства до декларування на підставі договору здійснюється шляхом видачі такому підприємству свідоцтва про визнання його як декларанта. Допущення здійснюється за заявою підприємства тією митницею, в зоні діяльності якої воно знаходиться. Свідоцтво в разі неприйняття його заявником протягом шести місяців з дня винесення рішення про визнання, а також у разі невиконання функцій декларанта протягом одного року з дня прийняття свідоцтва, втрачає силу. За видачу свідоцтва митницею справляється збір у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України. Збір вноситься на рахунок Державного митного комітету України. Державний митний комітет України забезпечує офіційну публікацію переліку підприємств, допущених до декларування.
На час прийняття відповідачем наказу від 22.07.97 № 340 компетенція Державної митної служби України визначалась Положенням “Про Державну митну службу України”, затвердженим Указом Президента України від 08.02.97 №126/97, відповідно до якого Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан і розвиток. Держмитслужба у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням та в межах своїх повноважень має право видавати накази, організовує і контролює їх виконання.
У випадках, передбачених законодавством, рішення Держмитслужби України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що оспорювані накази були видані відповідачем в межах його повноважень, не суперечать вимогам чинного законодавства та не порушують права позивача. Тому позовні вимоги безпідставні та задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на те, що вимоги проводити щорічну перереєстрацію свідоцтв не відповідають законодавству мотивовано не прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки ст. 47 Митного кодексу України не встановлено, на який саме термін видається відповідне свідоцтво, і відповідач у виданому відповідно до його повноважень наказі визначив положення щодо порядку перереєстрації свідоцтва про визнання підприємства декларантом.
За таких обставин постанова Господарського суду міста Києва від 28.03.06 у справі №29/432-А відповідає обставинам, матеріалам справи та діючому законодавству. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на чинному законодавстві і не можуть бути підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд,-
У Х В А Л И В:
1. Постанову Господарського суду міста Києва від 28.03.06 у справі №29/432-А залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Ірма-Спорт” - без задоволення.
2. Матеріали справи №29/432-А повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді
Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
07.06.06 (відправлено)