КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.2006 № 3/305-30/287
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
позивача - Пухальська І.С. (дов. від 25.01.06 №35/Д-12)
відповідача - Разумов А.В. (дов. від 10.04.06 №7) ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства завод "Арсенал"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.05.2006
у справі № 3/305-30/287 (Ващенко Т.М.)
за позовом Державне підприємство завод "Арсенал"
до Державне підприємство "Редакція журналу "Вісник податкової служби України"
про визнання недійсним договору оренди та виселення
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство завод “Арсенал” (далі-позивач) звернулось з позовом до Державного підприємства “Журнал “Вісник податкової служби України” (далі-відповідач) про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 24.06.03 №А/76-7-03 та про виселення відповідача з нежитлового приміщення загальною площею 59,6 кв.м., що знаходиться в будинку №4 по вул. Аніщенка в місті Києві.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.05.06 в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки в справі не доведено, що приміщення, які займає відповідач, переведені в нежитлові.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними, просить залишити рішення суду без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
24.06.03 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №А/76-7-03, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно в будинку №4 по вул. Аніщенко загальною площею 59,6 кв.м., яке складається з кімнат першого поверху №66, 69, 121 для використання під офіс. Строк дії договору, з врахуванням додаткової угоди від 07.07.03, сторони погодили з 24.06.03 по 24.06.10.
З розрахунку плати за перший місяць оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ДП завод “Арсенал”, погодженого з начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву Збуржинським В.Ф., вбачається, що визначення розміру орендної плати здійснювалось на оренду саме нежитлових приміщень.
Згідно технічного паспорту на будинок №4 по вул. Аніщенко та технічної характеристики на вказаний будинок його загальна площа становить 3079 м.кв., з них нежитлова – 1405 м.кв.
Відповідно до Статуту відповідача (затверджений Радянською державною адміністрацією міста Києва 20.12.96 за №08875) він створений з метою розширення масової роз’яснювальної роботи з питань оподаткування, пропаганди податкового законодавства, виховання податкової культури населення, доведення платникам податків, державним податковим адміністраціям нормативних документів, роз’яснень, коментарів.
Частиною 1 статті 48 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) встановлено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
В статті 6 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні приміщення були надані відповідачу в оренду саме як нежитлові для використання під офіс і відповідач використовує ці приміщення за призначенням. Докази, що орендовані приміщення є житловими, в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення відповідачем при укладенні та виконанні спірного договору норм чинного законодавства, зокрема, використання спірних приміщень для потреб промислового характеру. Позивачем не доведено факту порушення з боку відповідача його прав та інтересів при укладенні спірного договору.
Давши належну оцінку обставинам справи, суд першої інстанції прийшов до мотивованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним та виселення відповідача з займаних приміщень і прийняв відповідне рішення.
Враховуючи вищевикладене доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими і такими, що не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.06 у справі №3/305-30/287 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.06 у справі №3/305-30/287 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства завод “Арсенал” – без задоволення.
2. Матеріали справи №3/305-30/287 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
25.07.06 (відправлено)