КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2007 № 36/648
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
від позивача - Шабаліна О.О. (дов. від 03.11.06);
від відповідача -Баронов А.М, (дов. від 09.03.06 №1.7-1), Карпенко С.Д. (дов. від 27.01.06 №1.5-2),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на рішення Господарського суду м.Києва від 07.12.2006
у справі № 36/648 (Трофименко Т.Ю.)
за позовом ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Спільне закрите акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про виселення,
за зустрічним позовом Спільного закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”
до Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”
про визнання договору оренди дійсним,
ВСТАНОВИВ:
Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” (з 27.10.06 найменування змінено на Державне підприємство “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”) (далі-позивач) звернувся до Спільного закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” (далі-відповідач) з позовом про виселення з приміщень загальною площею 213,22 кв.м., розташованих за адресою: Київська обл., місто Бориспіль-7, аеропорт, термінал “Б”.
Відповідач звернувся до позивача з зустрічним позовом про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна від 14.04.04 №02-24-112.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.06 в задоволенні первісного позову Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” відмовлено повністю.
Зустрічний позов Спільного закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” задоволено повністю. Визнано дійсним договір оренди нерухомого майна від 14.04.04 №02-24-112 між Державним міжнародним аеропортом “Бориспіль” та Спільним закритим акціонерним товариством “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України”. Стягнуто з позивача на користь відповідача 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки спірний договір є неукладеним з підстав непогодження сторонами його істотних умов (щодо вартості майна та його індексації) та нездійснення державної реєстрації договору; майно за договором передано позивачем з порушенням господарської компетенції, так як орендодавцем нерухомого державного майна може бути лише Фонд державного майна України; в порушення вимог законодавства розмір орендної плати не був погоджений з Фондом державного майна України.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - безпідставними, просить залишити рішення суду без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
14.04.04 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №02-24-112 (далі-договір), згідно з умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування приміщення, що знаходяться на балансі позивача, загальною площею 165,32 кв.м., розташовані за адресою: Київська обл., місто Бориспіль-7, аеропорт, термінал “Б”. Строк дії договору 10 років з дати підписання акту приймання-передачі приміщення (п. 11.1 договору).
В пунктах 1.2, 1.3 договору передбачено, що вартість приміщень становить 1907893 грн. відповідно до експертної оцінки; приміщення надаються в оренду виключно для надання відповідачем послуг щодо обслуговування пасажирів та розміщення офісних приміщень.
Згідно п. 3.1, 3.7 договору орендна плата становить 15900,42 грн. в місяць та сплачується орендарем після одержання виставленого орендодавцем рахунку до 20 числа місяця, що слідує за звітним.
Відповідний акт приймання-передачі приміщень був підписаний сторонами 01.02.04.
В подальшому між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору від 14.04.04 №02-24-112, на підставі якої відповідач додатково отримав у користування приміщення площею 47,9 кв.м. (акт приймання-передачі додаткових приміщень підписаний 01.12.04).
14.04.04 між сторонами був укладений договір №02-24-112/П про надання орендарю послуг щодо експлуатації орендованих приміщень. На підставі даного договору та додаткової угоди №1 до нього позивач надає відповідачу послуги з опалення, прибирання та електрозабезпечення в орендованих приміщеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання п. 3.7 договору щомісячно виставляє відповідачу рахунки за оренду приміщень, які останній оплачує у повному обсязі та у встановлені договором строки.
Згідно ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.
Давши належну оцінку обставинам справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, що підтверджується умовами спірного договору та наявними у справі письмовими доказами. Матеріалами справи також підтверджується виконання даного договору сторонами.
Помилковими є твердження позивача про відсутність у нього повноважень на укладення спірного договору з посиланням на ст.287 Господарського кодексу України, згідно якої орендодавцями щодо державного нерухомого майна є Фонд державного майна України, його регіональні відділення. Закон України „Про оренду державного та комунального майна” є спеціальним по відношенню до Господарського кодексу України, а тому до правовідносин, що виникли у зв'язку з передачею майна за спірним договором, застосовуються положення Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Частиною 4 статті 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в редакції, чинній на час укладення договору, передбачено право орендодавця без згоди Фонду державного майна України та його регіонального відділення, представництва передавати в оренду нерухоме майно площею до 200 кв.м., то відповідно і розмір орендної плати в такому випадку не потрібно погоджувати з органами зазначеними в абзаці 2 статті 5 вищезгаданого закону.
Зі змісту договору вбачається, що спочатку Закритому акціонерному товариству “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” було передано в оренду приміщення загальною площею 165,32 кв. м., тобто позивач мав право укладати спірний договір. В подальшому позивач передав в оренду приміщення загальною площею 47,9 кв. м., що також не перевищує визначеного Законом розміру приміщень, які можуть надаватися в оренду безпосередньо підприємствами.
Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
На виконання даної вимоги Закону відповідач 26.05.04 листом №1.5-24 звернувся до позивача з пропозицією оформлення нотаріального посвідчення укладеного договору, оскільки самостійно провести нотаріальне посвідчення без участі орендодавця не виявляється можливим.
Проте, листом від 19.07.05 №01-22-Н20 позивач звернувся до відповідача з вимогою звільнити орендовані приміщення у зв’язку з тим, що договір оренди не був посвідчений нотаріально.
У відповідь на дану вимогу відповідач у листі від 27.07.05 №1.5.51-4 повторно запропонував позивачу вирішити питання щодо нотаріального посвідчення договору оренди від 14.04.04 № 02-24-112, відповіді на який не отримав.
Відповідно до п. 14 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.04 № 20/5, при посвідченні правочинів нотаріус має з'ясувати обсяг цивільної дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в угодах. У разі укладання правочинів представником перевіряються його повноваження.
Отже, виходячи з викладеного, відповідач не мав можливості самостійно здійснити нотаріальне посвідчення спірного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Оскільки наявними в матеріалах справи доказами підтверджується погодження сторонами істотних умов договору, його подальше виконання та факт ухилення Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” від нотаріального посвідчення договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога Закритого акціонерного товариства “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” про визнання дійсним договору оренди нерухомого майна від 14.04.04 № 02-24-112 підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Таким чином, Закрите акціонерне товариство “Авіакомпанія “Міжнародні авіалінії України” на законних підставах користується спірними приміщеннями, а тому вимоги Державного підприємства “Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль” про його виселення є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необгрунтованими і такими, що не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.06 у справі №36/648 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.06 у справі №36/648 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” – без задоволення.
2. Матеріали справи №36/648 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
27.01.07 (відправлено)