Ковпаківський районний суд м.Сум

м. Суми, вул. Першотравнева, 12, 40009, (0542) 61-11-63

Справа № 2- А - 2461/10р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2010 року місто Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі головуючого - судді Таран С.А.., розглянувши у в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій протиправними, зобов’язання виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом і свої вимоги обґрунтовує тим, що є дитиною війни – народилася 17 березня 1940 року, а тому згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй має виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. Протягом 2006-2007 років така надбавка позивачеві не виплачувалася, а в 2008 році надбавку як дитині війни виплачували частково. Відповідач всупереч рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі і щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснили нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, тому просить визнати його дії неправомірними. Позивач просить суд зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй надбавку як дитині війни у розмірах, встановлених законом за 2007-2009 роки, а саме в розмірі 3959 грн. 30 коп. в подальшому нараховувати щомісячну соціальну допомогу та поновити строк на звернення до суду з таким позовом з тих підстав, що є особою похилого віку, і про порушення її прав їй стало відомо лише після висвітлення рішення Конституційного Суду України у засобах масової інформації.

В судове засідання позивач не з’явилася, просила розглянути справу за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника. В письмових запереченнях на позовну заяву зазначили про пропуск позивачем строку звернення до суду і вказав, що згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, проте відповідно до ст.7 цього Закону передбачено, що механізм цих виплат, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» передбачено поетапне запровадження у 2006 році виплат дітям війни, встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінетом Міністрів України не визначений вказаний порядок, підвищення до пенсії дітям війни у 2006 році не проводилось. У 2007 році після рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була поновлена, але через відсутність на законодавчому рівні механізму фінансування таких виплат, управління не мало підстав для їх проведення. У 2008 році Законом України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни щодо розміру надбавки, встановленої для дітей війни, а саме 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Саме в такому розмірі позивач отримував щомісячну державну соціальну допомогу. ОСОБА_2 ж розміри надбавок дітям війни затверджені постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Просить в позові відмовити.

Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що позивач має статус «Дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с. 8), перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком в Управлінні Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, передбачено, що «дітям війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно з ст.7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до чинного законодавства України та Положення про Пенсійний фонд України його територіальні органи здійснюють виплату пенсій громадянам, які призначені відповідно до законодавства, що регламентує пенсійне забезпечення.

Управлінням Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» надбавки до пенсій в 2007 році не нараховувались та не виплачувались, а в 2008 році виплачувались у меншому розмірі, ніж визначено законом. Як на підставу такого обмеження прав позивача відповідач посилається на Закони України про державний бюджет України на 2006-2008 роки, котрі щорічно зупиняють чи обмежують виплати, в тому числі і цих надбавок.

Згідно з ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.

Закони України „ Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідачів не було підстав нараховувати та сплачувати позивачеві доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідачі по справі протягом 2006 року діяли у відповідності з діючим законодавством та не мали підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" позивачу підлягають виплаті в 2007 році: за липень 2007 року з 09.07.2007 року – 90 грн. 37 коп.; серпень 2007р. – 121 грн. 80 коп., вересень 2007р. – 121 грн. 80 коп., жовтень 2007р. – 123 грн. 30 коп.; листопад 2007 року – 123 грн. 30 коп.; грудень 2007 року – 123 грн. 30 коп., всього з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року – 703 грн. 87 коп.

Таким чином, Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м.Суми зобов’язано здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 703 грн. 87 коп.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Із наданого відповідачем відзиву на позовну заяву та Довідки № 16 від 14.01.2010 року (а.с. 9) вбачається, що з 01 січня 2008 року і по теперішній час позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3,4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Згідно з ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" в 2008 році виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії : з 22.05.2008 року за травень 2008 року – 46 грн. 55 коп.; червень 2008р.; 481х30%=144,3 грн.; липень 482х30%=144,6 грн.; серпень 482х30%=144,6 грн.; вересень 482х30%=144,6 грн.; жовтень 498х30%=149,4 грн.; листопад 498х30%=149,4 грн.; грудень 498х30%=149,4 грн.

З урахуванням того, що позивачу виплачувалося з 22.05.2008 року за травень 2008р. – 15,52грн., з 01.06.2008р. за червень 2008р. – 48,10грн., з 01.07.2008 р. за липень 2008р. – 48,20 грн., за серпень 2008р. – 48,20грн., за вересень 2008р. – 48,20грн., з 01.10.2008 р. за жовтень 2008р. – 49,80 грн., за листопад 2008 р. – 49,80 грн., за грудень 2008р. – 49,80 грн., суд вважає за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити нарахування позивачу вказаних сум доплат до пенсії і здійснити на користь позивача виплату в розмірі 715 грн. 23 коп., що становить різницю між виплаченими та не виплаченими сумами цієї доплати, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати їй в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

В 2009 році стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діє в такій редакції : «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. »

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум установлено на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Згідно ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" в грудні 2008 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становив в грудні 498 гривень. Відповідно до ст.1 Закону України від 20 жовтня 2009 року N 1646-VI „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” з 1 листопада 2009 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на одну особу в розрахунку на місяць - 573 гривні. (Закон набрав чинності з опублікування - в газеті „Голос України” вiд 04.11.2009 - № 208). Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 6 листопада 2009 року

N 1715-VI, статтю 54 доповнено новою частиною в якій установлено з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 573 гривні (Закон набрав чинності з опублікування - в газеті „Голос України” вiд 18.11.2009 - № 218).

В 2009 році виплаті підлягають такі суми доплати до пенсії: за січень – 498х30%=149,4 грн ; за лютий - 498х30%=149,4 грн ; за березень - 498х30%=149,4 грн; за квітень - 498х30%=149,4 грн; за травень - 498х30%=149,4 грн; за червень 498х30%=149,4 грн; за липень 2009 498х30%=149,4 грн.; за серпень - 498х30%=149,4 грн; за вересень 498х30%=149,4 грн; за жовтень 498х30%=149,4 грн. ; за листопад -573х30% =171,90, за грудень -573х30% =171,90 грн., а всього - 1837,80 грн.

З урахуванням того, що позивачу з січня 2009 року по грудень 2009 року виплачувалося по 49,80 грн. щомісячно, а всього виплачено - 597,60 грн., суд вважає за необхідне зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити нарахування позивачу вказаних сум доплат до пенсії та здійснити на користь позивача виплату в розмірі 1240 грн. 20 коп. (1837,80 – 597,60), що становить різницю між виплаченими та не виплаченими сумами цієї доплати, з 01.01.2009 року по 30.12.2009 року, тобто на день розгляду справи.

Не підлягають задоволенню вимоги позивачки про зобов’язання відповідача нараховувати щомісячну соціальну допомогу як дитині війни надалі при нарахуванні пенсії, оскільки порушене право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов’язань перед позивачем.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми по не виконанню з 09.07.2007 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007р., Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008р.,ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити право звернення ОСОБА_1 з позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми.

Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Ковпаківському районі м. Суми здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року; за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

На постанову суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі може бути подана заява про апеляційне оскарження до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Ковпаківський районний суд м. Суми. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження подано не було.

Суддя С.А.Таран