Справа № 11а-50/2010 р. Головуючий у 1-ій інстанції – ОСОБА_1
Категорія: ч.3 ст.187 КК України Доповідач – Данко В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Яременка О.Д.,
суддів Голубицького С.С., Данка В.В.,
з участю прокурора Остапик О.П.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.3 ст.187 КК України за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Золочівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2009 року,
в с т а н о в и л а:
Вироком Золочівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2009 року
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружений, не працюючий, судимий Золочівським районним судом Львівської області:
23.02.1996 р. за ч.3 ст.140 КК України /1960 року/ на три роки позбавлення волі з конфіскацією майна;
16.06.1999 р. за ст.17, ч.2 ст.140, ч.3 ст.140, ст.ст.42,43 КК України /1960 року/ на три роки два місяці позбавлення волі з конфіскацією майна;
06.06.2003 р. за ч.3 ст.185, ч.2 ст.15, ч.2 ст.289, ч.2 ст.185, ст.70 КК України на п’ять років позбавлення волі;
15.10.2007 р. за ч.2 ст.389, ст.ст.359,70,71 КК України на десять місяців позбавлення волі;
18.09.20078 р. за ч.2 ст.190 КК України на один рік позбавлення волі /звільнився з місць позбавлення волі по відбуттю строку покарання/
засуджений за ч.3 ст.187 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід – взяття під варту – залишено засудженому без зміни.
Відбуття строку покарання рахується з 06 лютого 2009 року – з часу його фактичного затримання.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 сімсот гривень
Питання речових доказів та судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст.81,93 КПК України.
ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він, 31 січня 2009 року, близько 17 год., знаходячись у с. Монастирок Золочівського району Львівської області, проникнувши шляхом вільного доступу у житловий будинок ОСОБА_4, вчинив напад на останню з погрозою її вбивства із застосуванням кухонного ножа, з метою заволодіння грошовими коштами. Заволодівши грошовими коштами, завідомо знаючи, що потерпіла ОСОБА_4 перебуває у стані вагітності, а саме 2000 грн. належними ОСОБА_3 та 10 євро належними ОСОБА_4, що на той час становило 100 грн. 90 коп., з місця події втік.
На вирок суду засуджений подав апеляцію, в якій, не погоджуючись з висновками суду щодо оцінки його дій і, вважаючи вирок незаконним, просить вирок скасувати, а справу скерувати прокуророві для проведення додаткового розслідування.
В обґрунтування апеляції покликається на те, що суд першої інстанції постановив вирок, не здобувши будь-яких об’єктивних доказів його вини у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.187 КК України. Адже жоден із свідків, допитаних судом, не підтвердив його причетність до скоєння інкримінованого йому злочину. Суд, не допитавши свідків, про допит яких він заявляв клопотання, допустив однобічність і постановив вирок, у якому прийшов до помилкового рішення про вчинення ним злочину, якого він не вчиняв.
На апеляцію засудженого прокурор, який брав участь у судовому засіданні у суді першої інстанції, подав заперечення, в яких стверджує, що рішення суду щодо ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим, а покарання, призначене засудженому, відповідає вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції – без задоволення, обговоривши наведені в апеляції доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, передбаченого ч.3 ст.187 КК України, вчиненому за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Твердження засудженого про те, що він не вчиняв злочину, поставленого йому у вину, не беруться до уваги колегією суддів. Адже судом першої інстанції було всесторонньо і об’єктивно досліджено і перевірено зібрані по справі докази і дано правильну юридичну оцінку діянням засудженого.
Так, висновок суду про вчинення ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України ґрунтується на доказах, яким дано оцінку у вироку:
показаннях потерпілої ОСОБА_3 про те, що 31 січня 2009 року близько, 17 год., у кухню її житлового будинку в с. Монастирок Золочівського району Львівської області, де вона у той час перебувала, зайшла її донька ОСОБА_4 з своєю дитиною та чоловік у масці, спортивній куртці та спортивних штанах з ножем у руці зі спрямованим на доньку вістрям. Донька плакала і сказала, що він вимагає у неї 4 тисячі євро та, щоб вона віддала йому гроші, отримані нею від продажу корови. Вона передала нападнику 2000 грн., а крім цього, донька піддала нападнику 10 євро, що мала у своєму гаманці. Згодом донька розповіла, що нападник зайшов сам у будинок, та до неї у кімнату, і напав на неї коли вона лежала у ліжку з дитиною. Вона особисто говорила зловмиснику під час нападу про те, що донька має дитину, є вагітною та просила не позбавляти її життя;
показаннях потерпілої ОСОБА_4 на досудовому слідстві та перевірених у судовому засіданні про те, що 31 січня 2009 року, близько 17 год., у кімнаті будинку її матері ОСОБА_3, що у с. Монастирок Золочівського району Львівської області, у якій вона у той час відпочивала зі своїм сином на ліжку, та у якій перебував її дядько ОСОБА_5, наказавши увімкнути світло, раптово з'явився невідомий чоловік у масці, та погрожуючи їй довгим кухонним ножем, а саме погрожуючи їй особисто вбивством, почав вимагати у неї грошові кошти, а саме 4 тисячі. Сприйнявши вказані погрози вбивством як реальні, вона відповіла, що у неї таких коштів не має та показала 10 євро, що лежали у неї у гаманці. Тоді нападник направив вістря ножа на її дитину та сказав, що дитина може залишитись сиротою. Вона сказала, що у її матері напевне є гроші, оскільки вона отримала пенсію та запропонувала піти до неї. Він погодився і тоді вони разом із її сином, якого вона тримала на руках, пішли у коридор у напрямку кухні, де перебувала її мати. У кухні нападник знову погрожував їй вбивством у присутності матері, у випадку якщо вона не дасть йому грошей. її мати почала плакати та просити нападника не чіпати її, оскільки вона є вагітною. На що нападник дуже здивувався та перепитав її про вагітність, назвавши на ім'я. Вона попросила матір передати йому всі, які у неї є гроші. Тоді мати віддала нападнику гроші, які вона отримала від продажу корови. Всього віддала 2000 грн. Нападник заховав гроші до кишені, будучи незадоволеним тим, що йому дали гривні. Нападник їй сказав, щоб вона виїжджала за кордон до чоловіка, оскільки згодом прийдуть інші люди і її вб'ють. Далі вона, на його вимогу, передала йому 10 євро, які показувала раніше. Далі він у її супроводі вийшов у коридор та вийшов із будинку. Під час розмови з нападником його голос видався їй знайомим. Вона у його голосі впізнала голос ОСОБА_6, який у жовтні 2008 року працював у них на будівництві. Крім цього, він за статурою та зростом був на нього схожим /а.с.50-51/;
показаннях свідка ОСОБА_7 на досудовому слідстві та перевірених у судовому засіданні про те, що 31 січня 2009 року, близько 17 год., він разом із сім'єю знаходився вдома в с. Монастирок Золочівського району Львівської області, а саме у одній з кімнат лежав та дрімав на ліжку, біля нього на іншому ліжку лежала племінниця ОСОБА_4 з сином. Його сестра ОСОБА_3 перебувала на кухні. Раптово він почув вимогу незнайомим голосом увімкнути світло. Він увімкнув світло та побачив, що у кімнаті стояв невідомий чоловік у масці з довгим кухонним ножем у руці. Як тільки він увімкнув світло, вказаний чоловік, назвавши племінницю на ім'я, почав вимагати у неї гроші, а саме 4 тисячі євро. Крім цього, він погрожував їй, що уб'є якщо вона йому не дасть грошей, оскільки йому заплатили за її вбивство. Вона повідомила його, що не має таких грошей. На що він знов став погрожувати їй вбивством. Тоді вона показала нападнику 10 євро, що були у її гаманці та запропонувала піти до її матері, оскільки у неї могли бути гроші. Нападник погодився і вони усі разом вийшли у коридор. Прийшовши у кухню, нападник продовжував погрожувати племінниці вбивством. Тоді його сестра почала просити нападника не вбивати племінниці, оскільки та вагітна та передала нападнику 2 тисячі гривень, що були у неї. Нападник був незадоволеним тим, що йому дали гривні. Став вимагати 10 євро у племінниці, яка йому їх передала та вийшов із кухні та із будинку. Голос нападника видавався йому знайомим, проте він не міг впізнати особу /а.с.55-56/;
показаннях свідка ОСОБА_8 про те, що 31 січня 2009 року, близько 17 год. 30 хїв., до нього додому передзвонила тітка ОСОБА_3 та повідомила його матір про те, що на них був учинений напад невідомим у масці. Він настояв на тому, щоб вони викликали працівників міліції. У той день падав сніг. Він прийшов до тітки і вона йому розповіла як усе відбувалось: як нападник вимагав гроші, взяв його сестру, її сина та повів до тітки в кухню. Вони віддали йому 2000 грн. та 10 євро. Згодом сестра сказала, що впізнала голос нападника, а саме голос ОСОБА_2, який працював разом з ним на будівництві у тітки з жовтні 2008 року;
показаннях свідка ОСОБА_9В про те, що в кінці січня 2009 року від працівників міліції, які прийшли до неї додому, дізналась про те, що її співмешканець ОСОБА_2 поліз до якоїсь квартири. У той день вони посварились, оскільки він прийшов додому у стані алкогольного сп'яніння і приніс шампанське, цукерки. Одягнутий тоді був у куртку, спортивні штани та кросівки. ОСОБА_2 за час їх спільного проживання їздив на заробітки до Москви, Києва, проте багато коштів там не заробив. Їй говорила її знайома ОСОБА_4, що ОСОБА_2 за голосом, як нападника впізнала потерпіла ОСОБА_4 Їй не відомо чи у її співмешканця ОСОБА_2 у січні 2009 року були гроші. Востаннє на заробітки він їздив у серпні-вересні 2008 року, а після того працював у ОСОБА_4;
показаннях свідка ОСОБА_10 про те, що 31 січня 2009 року ОСОБА_2 підійшов до нього на стоянку таксі та попросив відвезти його на шашлик. Вони спочатку поїхали у одне кафе, а згодом у інше, оскільки у першому шашлику не було. У вказаних кафе він замовляв собі горілку, а йому замовив кави. Крім цього, був надзвичайно щедрим, чого раніше він ніколи не зауважував у ньому, пропонував йому замовити собі усе, що він хоче, проте він відмовлявся. У чому причина його відвідин кафе, щедрості та вживання спиртного ОСОБА_2 нічого йому не пояснював. Потім вони поїхали купувати квіти для співмешканки підсудного, за які підсудний заплатив близько 80 грн. ОСОБА_8 підсудний, після відвідин кафе, сп'янів та задрімав у нього у машині, коли вони приїхали до нього додому, а саме до його співмешканки. Вона його додому не пустила і вони поїхали до матері ОСОБА_2 Коли ОСОБА_2 виходив із таксі, то він особисто розраховувався – дав йому близько 55 грн. Під час розрахунку у нього випала одна крупна купюра 100 або 200 грн. з купки грошей, що він витягнув із кишені;
показаннях свідка ОСОБА_11 про те, що він взимку 2009 року в складі оперативної групи, як працівник міліції, виїхав у с. Монастирок Золочівського району на виклик. Потерпіла ОСОБА_3 тоді йому пояснила, що до них прийшов невідомий чоловік у масці, вимагав грошей та вони йому віддали 2000 грн., які отримали за продаж корови. Дочка потерпілої повідомила їх, що вона по голосу впізнала нападника і це був ОСОБА_2, який працював у них влітку. Тоді вони поїхали до співмешканки ОСОБА_2 та знайшли його там сплячого у нетверезому стані. На місці події вони встановили, що від будинку потерпілих ішов по снігу слід до магазину у с. Монастирок. Вони опитали продавця магазину, яка сказала, що із немісцевих людей до магазину у той вечір заходив лише ОСОБА_2, який витягнувши купку грошей придбав блок цигарок, пляшку шампанського та коробку цукерок. Згодом вказане продавцем магазину шампанське та порожню коробку цукерок видала їм ОСОБА_12 – співмешканка ОСОБА_2 Потім мати ОСОБА_2 видала їм близько 1300 грн., які, як вона повідомила, відібрала у сина у той же день, оскільки ОСОБА_2 був дуже п'яним;
показаннях свідка ОСОБА_13 про те, що 31 січня 2009 року до неї у магазин у с. Монастирок Золочівського району зайшов ОСОБА_2 Придбав шоколад, шампанське "Советское", приблизно товару придбав на 100 грн. Згодом вона разом з чоловіком та ОСОБА_2 поїхали до Золочева, куди приїхали близько 19 год.;
протоколі огляду місця події від 31 січня 2009 року та фототаблиці до нього, коли було оглянуто житлового будинку ОСОБА_4 у с. Монастирок Золочівського району Львівської області, з якого, зокрема, вбачається, що на місці події було виявлено та відкопійовано три сліди пальців рук, безпосередньо у житловому будинку та сфотографовано єдині сліди взуття на снігу, які розвернуті в бік дороги, на прилеглій до будинку території;
протоколі добровільної видачі, згідно з яким ОСОБА_12 добровільно видала працівникам Золочівського РВ ГУ МВС України у Львівській області порожню коробку цукерків "Маргарита" та пляшку шампанського, які, з її слів, приніс 31 січня 2009 року її співмешканець ОСОБА_2П./а.с.24/;
протоколі добровільної видачі, згідно з яким ОСОБА_14, матір ОСОБА_2, добровільно видала працівникам Золочівського РВ ГУ МВС України у Львівській області грошові кошти у розмірі 1300 грн. та 10 євро., які з її слів 31 січня 2009 року, близько 21 год., вона взяла у свого сина ОСОБА_2 /а.с.34/;
протоколі добровільної видачі, згідно з яким ОСОБА_12 добровільно видала працівникам Золочівського РВ ГУ МВС України у Львівській області кросівки чорного кольору "Адідас", які, з її слів, та слів ОСОБА_2 належать останньому /а.с.35/;
висновку трасологічної експертизи № 5 від 06.02.2009 р. /а.с.41-46/, згідно з яким два сліди підошви взуття, які були виявлені при огляді місця події за фактом пограбування ОСОБА_4, що мало місце 31 січня 2009 року в с. Монастирок Золочівського району Львівської області залишені таким же (за конструкцією, формою, розміром підошви, наявністю конфігурації та взаєморозташуванням елементів малюнку протектора підошви) взуттям, як і взуття (кросівки), належне ОСОБА_2;
протоколі добровільної видачі, згідно з яким ОСОБА_2 видав працівникам Золочівського РВ ГУ МВС України у Львівській області свої штани спортивні чорні з білою смугою по довжині на штанинах та написом "Адідас", куртку чорного кольору балонову із замком /а.с.66/;
протоколах пред’явлення предметів для впізнання, згідно з яким потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 впізнали куртку, штани та кросівки, належні ОСОБА_2, в які він був одягнутий 31 січня 2009 року під час розбійного нападу, які були ним видані працівникам міліції /а.с.69-71, 72-74, 75-77, 78-80, 81-83/;
протоколах огляду речових доказів: грошей виданих матір"ю ОСОБА_2; одягу належного ОСОБА_2, в який він був одягнутий 31 січня 2009 року; коробки з-під цукерок та пляшки з-під шампанського вина, виданих ОСОБА_12 /а.с.141-145, 151, 154/;
висновку дактилоскопічної експертизи, згідно з яким два сліди пальців рук, відкопійовані на два відрізки прозорої клейкої стрічки, виявлені при огляді місця події за фактом відкритого заволодіння грошима ОСОБА_4, що мав місце 31 січня 2009 року в с. Монастирок Золочівського району Львівської області залишені мізинцем лівої руки ОСОБА_2 /а.с.161-168/.
Колегія суддів вважає, що покарання засудженому, призначене судом з дотриманням вимог ст.65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину /згідно з ч.5 ст.12 КК України злочин, передбачений ч.4 ст.152 КК України, є тяжким/ обране з врахуванням особи засудженого та з врахуванням пом’якшуючих та обтяжуючих обставин.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду є обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого немає.
Керуючись ст.ст.365,366,367 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Вирок Золочівського районного суду Львівської області від 04 листопада 2009 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 – без задоволення.
Головуючий:
Судді: