Справа № 11а-483/2010 р. Головуючий у 1-ій інстанції – ОСОБА_1

Категорія: ч.1 ст.204 КК України Доповідач – Данко В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Макойди З.М.,

суддів Данка В.В., Тенюха В.П.,

з участю прокурора Телепка В.В.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст.204 КК України за апеляцією засудженого ОСОБА_2 та державного обвинувача на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2010 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець с. Нагуєвичі, вул. І.Франка,124 Дрогобицького району Львівської області, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_2, одружений, військовозобов’язаний, суб’єкт підприємницької діяльності, раніше не судимий

засуджений за ч.1 ст.204 КК України до штрафу у розмірі десяти тисяч гривень.

Запобіжний захід – підписка про невиїзд – залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Питання речових доказів та судових витрат вирішено у відповідності до ст.ст.81,93 КПК України.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що в жовтні 2009 року на ринку "Шувар" у м. Львові у невстановлених досудовим слідством осіб придбав сорок літрів спирту з метою незаконного виготовлення та збуту алкогольних напоїв, з яких п'ять літрів спирту за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3, розбавив водою в пропорції один до одного, та незаконно виготовив горілку, яка є водно-спиртовою сумішшю з вмістом етанолу 37,6 % та 37,9 % (об'ємних), з якої за місцем свого проживання два з половиною літра продав 24 грудня 2009 року, біля 14 год. 30 хв. ОСОБА_3 за 50 гривень, а 4 січня 2010 року продав пів літра цієї горілки ОСОБА_4 за 10 гривень, тобто незаконно виготовив та збував алкогольні напої.

На вирок суду засуджений подав апеляцію, в якій, просить вирок скасувати, та звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України у зв’язку з дійовим каяттям, а провадження у справі закрити. Свої вимоги він мотивує тим, що в судовому засіданні, як і на досудовому слідстві він повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Протягом усього досудового та судового слідства, а також у ході відібрання у нього пояснень до порушення кримінальної справи він завжди визнавав свою вину за фактом незаконного придбання з метою збуту, виготовлення та збуту незаконно виготовлених алкогольних напоїв. Своїми діями він активно сприяв розкриттю злочину, а також, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні він щиро покаявся у вчиненні поставленого йому у вину злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України. Дані обставини вказані у вироку як обставини, що пом'якшують його покарання. Також він вперше притягується до кримінальної відповідальності та даний злочин вчинив у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Своїми діями у ході вчинення даного злочину він нікому ніякої шкоди не заподіяв. У судовому засіданні він привселюдно вибачився за вчинений злочин, пояснив суду, що усвідомив вину у його вчиненні та запевнив суд більше не допускати правопорушень, що відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" свідчить про повне відшкодування заподіяних збитків та усунення заподіяної шкоди. Враховуючи вищенаведене, у судовому засіданні він заявив клопотання про закриття відносно нього справи за ч.1 ст.204 КК України на підставі ст.45 КК України у зв'язку з дійовим каяттям та про звільнення його від кримінальної відповідальності з цих підстав, однак суд безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання та призначив йому покарання.

Державний обвинувач також подав апеляцію, а також зміни до апеляції, в яких просить вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2010 року скасувати та звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України. Свої вимоги він мотивує тим, що, не оспорюючи кваліфікації дій засудженого, апеляція внесена у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме: незастосуванням судом кримінального закону, який підлягає застосуванню. Так, у судовому засіданні ОСОБА_2 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, на підставі ст.45 КК України – у зв’язку з дійовим каяттям, та закриття справи. Однак, суд безпідставно прийняв рішення про відмову в задоволенні цього клопотання, після чого продовжив судовий розгляд та постановив вирок у справі. Хоча під час розгляду справи по суті було встановлено, що на досудовому та у судовому слідстві ОСОБА_2 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину та розкаявся у вчиненому, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості. Сприяв розкриттю вчиненого ним злочину. Також встановлено, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності і своїми діями у ході вчинення даного злочину він реально нікому ніякої шкоди не заподіяв. У судовому засіданні ОСОБА_2 привселюдно вибачився за вчинений злочин та запевнив суд більше не допускати вчинення ним злочинів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримку своєї апеляції та змін до апеляції прокурора, думку прокурора на підтримку його змін до апеляції та на підтримання апеляції засудженого, обговоривши наведені в апеляції доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого та зміни до апеляції прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.367 КПК України однією з підстав для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 КПК, при розгляді справи в апеляційному суді є неправильне застосування кримінального закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст.371 КПК України неправильним застосуванням кримінального закону, що тягне за собою скасування або зміну вироку, є незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню.

Як вбачається із оскарженого вироку ОСОБА_2, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнаний винуватим у вчиненні інкримінованого йому досудовим слідством злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, який є у відповідності до ч.2 ст.12 КК України, злочином невеликої тяжкості, і засуджений до штрафу у розмірі десяти тисяч гривень.

Відповідно до ст.45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості , звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

За змістом п.3 постанови Пленуму верховного суду України від 23.12.2005 р. "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям (ст.45 КК) можливе в разі вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості.

Такою, яка вчинила злочин уперше, вважається особа, котра раніше не вчиняла злочинів або раніше вчинила злочин, що вже втратив правове значення. Вчинення триваючого або продовжуваного злочину, двох або більше злочинів невеликої тяжкості, які утворюють сукупність (за винятком реальної), не може бути перепоною для застосування ст.45 КК.

Дійове каяття полягає в тому, що після вчинення злочину особа щиро покаялась, активно сприяла його розкриттю та повністю відшкодувала завдані збитки або усунула заподіяну шкоду. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК . Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.

Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.

Повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди полягає в добровільному задоволенні винним або іншими особами, зокрема батьками чи близькими родичами, обґрунтованих претензій потерпілого щодо відшкодування заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, загладжуванні її в інший спосіб, наприклад, шляхом прилюдного вибачення за завдану образу.

Передбачене у ст.45 КК звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов'язковим. Його треба здійснювати в порядку, встановленому ст.7-2 КПК, незалежно від того, надійшла справа до суду із відповідною постановою чи з обвинувальним висновком.

Виходячи із встановленої ст.12 КК України класифікації, злочин, передбачений.1 ст.204 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

ОСОБА_2 є особою, яка вперше вчинила злочини невеликої тяжкості, котрі утворюють ідеальну сукупність.

ОСОБА_2 активно сприяв розкриттю злочину, повідомивши органам досудового слідства усі обставини вчиненого ним злочину; щиро покаявся на досудовому слідстві та при розгляді справи судом першої інстанції.

Внаслідок скоєного ОСОБА_2 злочину шкоду не заподіяно й збитків не завдано.

Отже в даному випадку наявні усі, передбачені ст.45 КК України, умови звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Оскільки дана норма носить імперативний характер, і встановлює обов'язок суду за наявності зазначених умов звільняти особу від відповідальності, ОСОБА_2 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.204 КК України, обвинувальний вирок - скасуванню, а справа - закриттю відповідно до п.1 ч.1 ст.7-1, ч.2 ст.7-2, ст.376 КПК України.

Як вбачається з протоколу судового засідання від 29 квітня 2010 року (а.с.214), під час судового розгляду справи підсудний ОСОБА_2 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності в зв'язку з тим, що він щиро розкаявся, повністю визнає свою вину та зобов'язується в майбутньому подібного не вчиняти. Постановою суду від 29 квітня 2010 року було відмовлено у задоволенні клопотання підсудного з покликанням на те, що ОСОБА_2 у вчиненому не щиро розкаюється, не активно сприяв розкриттю злочину, однак не вчинив жодної дії на усунення заподіяної шкоди, оскільки вживання громадянами фальсифікованих горілчаних виробів, які він продавав, негативно могло позначитись на них (а.с.215).

Між тим вказане судове рішення не відповідає вимогам закону, оскільки в результаті вчинених ОСОБА_2 дій шкода не заподіяна, а у вироку, яким засудили ОСОБА_2 за ч.1 ст.204 КК України, суд вказав, що обставинами, що пом’якшують покарання визнано визнання ОСОБА_2 своєї вини, щире каяття, чим спростовується висловлена думка у постанові від 29 квітня 2010 року, таким чином перешкод до застосування ст. 45 КК України не було.

Таким чином підсудний повністю визнав свою вину в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.1 ст.204 КК України.

Судом не були виконані вимоги п.1 ч.1 ст.7-1, ч.2 ст.7-2, ч.1 ст.282 КПК України, відповідно до яких за наявності підстав, зазначених у ст.45 КК України, у справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, суд в судовому засіданні виносить постанову про закриття справи.

Отже суд першої інстанції допустив неправильне застосування кримінального закону – не застосував кримінальний закон, який підлягав застосуванню, а також істотне порушення кримінально-процесуального закону - за наявності підстав для закриття справи не закрив її, що відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.367, п.1 ч.2 ст.370, ст.371 КК України є підставами для скасування обвинувального вироку.

З огляду на викладене апеляції засудженого та прокурора є обґрунтованими, вирок підлягає скасуванню, а справа закриттю із звільненням ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України.

Керуючись ст.ст.365,366,367 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.

Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 травня 2010 року відносно ОСОБА_2 скасувати.

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.204 КК України, на підставі ст.45 КК України – у зв’язку з дійовим каяттям.

Справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст. 204 КК України закрити.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2, – підписка про невиїзд – скасувати.

Головуючий:

Судді: