Справа № 11а-198/2010 р. Головуючий у 1-ій інстанції – ОСОБА_1

Категорія: ст.391 КК України Доповідач – Данко В.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Перетятька В.О.,

суддів Вовка А.С., Данка В.В.,

з участю прокурора Максимчука А.М.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 за ст.391 КК України за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2009 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, громадянин України, українець, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одружений, не військовозобов’язаний, раніше судимий Ленінським районним судом м. Чернівці:

01.101998 р. за ч.1 ст.141 КК України /1960 року/ на один рік три місяці позбавлення волі /на підставі ст.3 "Про амністію" звільнений від покарання/;

25.10.2001 р. за ч.1 ст.309 КК України на один рік обмеження волі;

10.12.2003 р. за ч.3 ст.187, ст.69 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі з конфіскацією майна;

14.01.2005 р. Садгірським районним судом м. Чернівці за.ч.2 ст.289 КК України на п’ять років позбавлення волі,

засуджений за ст.391 КК України на один рік позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднавши до призначеного покарання частину невідбутого покарання за вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 14 січня 2005 року за ч.2 ст.289 КК України остаточне покарання призначено – один рік один місяць позбавлення волі.

Строк відбуття покарання рахувати з 29 травня 2009 року.

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що він, відбуваючи покарання у Львівській виправній колонії № 48 УДД України з ПВП у Львівській області, що по вул. Хуторівка,2 у м. Львові, 13 березня 2008 року був затриманий працівниками ЛВК – 48 за вживання сильнодіючих речовин за що 15 березня 2008 року згідно з постановою начальника установи, погодженої з адміністративною комісією, на нього було накладено стягнення у вигляді переведення до приміщення камерного типу терміном на один місяць. Продовжуючи порушувати режим утримання 04 січня 2009 року, о 8 год. 20 хв., ОСОБА_2, будучи згідно з графіком чергувань черговим секції № 7 та, будучи забезпеченим відповідним інвентарем відкрито, категорично та в зухвалій формі відмовився виконувати прибирання, тобто неодноразову законну вимогу працівників адміністрації ЛВК - 48, яку йому поставив начальник відділення ОСОБА_3 За що 10 січня 2009 року згідно з постановою начальника, погодженої з адміністративною комісією, на нього було накладено стягнення у вигляді переведення до приміщення камерного типу терміном на три місяці. В подальшому, ОСОБА_2, перебуваючи біля чергової частини ЛВК – 48, 17 лютого 2009 року порушив режим утримання засуджених та закурив у невстановленому місці, за що 18 лютого 2009 року, згідно з розпорядженням начальника установи, на нього було накладено стягнення у вигляді позачергового прибирання. 18 лютого 2009 року ОСОБА_2, маючи стягнення у вигляді позачергового прибирання та, будучи забезпеченим відповідним інвентарем, відкрито, категорично та в зухвалій формі відмовився виконувати прибирання, тобто неодноразову законну вимогу працівників адміністрації ЛВК - 48, яку йому поставив начальник відділення ОСОБА_3

На вирок суду засуджений подав апеляцію, і не заперечуючи обставин вчинення злочину, просить вирок змінити та призначити йому більш м"яке покарання, оскільки суд обрав для нього занадто суворе покарання, не врахувавши стан його здоров"я. А також вважає, що строк відбуття покарання за оскарженим вироком має рахуватися з 12 березня 2009 року, тобто з часу, коли йому пред’явлене обвинувачення за ст. 391 КК України і поміщено його в окрему камеру у ЛВК-48, а не з 29 травня 2009 року, як це вказано у вироку.

Прокурор подав заперечення на апеляцію засудженого, в яких вважає, що покарання, яке призначене ОСОБА_2, відповідає вимогам закону та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляції - без задоволення, обговоривши наведені в апеляції доводи й дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_2 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ст.391 КК України, вчиненому за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, чого ніхто і не заперечує.

Що стосується покарання, з яким засуджений не погоджується, то воно призначене судом з дотриманням вимог ст.65 КК України: відповідає тяжкості вчиненого злочину; обране з врахуванням особи засудженого та з врахуванням пом’якшуючих обставин і призначене в межах, встановлених санкцією ст.391 КК України.

Доводи засудженого про те, що з врахуванням усіх пом'якшуючих покарання обставин призначене покарання є надто суворим, безпідставні, й колегія суддів їх до уваги не бере, оскільки усі дані про особу засудженого та пом’якшуючі обставини при призначенні покарання були враховані судом першої інстанції.

Саме тому суд першої інстанції, виходячи із передбачених ст.65 КК України загальних засад призначення покарання, врахувавши усі обставини справи та особу засудженого, призначив останньому найнижче покарання, що передбачене санкцією ст.391 КК України.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що призначене засудженому покарання у вигляді позбавлення волі на один рік є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, вирок суду є законним і обґрунтованим, а тому підстав для пом’якшення засудженому покарання немає.

Що стосується тверджень апелянта про те, що строк відбування ним призначеного покарання повинен рахуватися з 12 березня 2009 року, тобто з часу, коли йому було пред’явлене обвинувачення і коли його перевели на утримання в окремому приміщенні, то цих тверджень колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке передбачає, що строк відбуття покарання рахується з часу обрання правопорушнику запобіжного заходу взяття під варту.

Так, як вбачається з матеріалів справи Сихівський районний суд м. Львова постановою від 29 травня 2009 року /а.с.182/ обрав підсудному ОСОБА_2 запобіжний захід – взяття під варту.

Тому у резолютивній частині вироку суд вірно вказав, що строк відбуття покарання засудженому рахується з 29 травня 2009 року.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду є обґрунтованим, а тому підстав для задоволення апеляції засудженого немає.

Керуючись ст.ст.365,366,367 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_2 – без задоволення.

Головуючий:

Судді: