Справа №22ас/1266   Головуючий у 1 інстанції Котік Т.С.

Категорія 4                                Доповідач    Жизнєвська А.В.

УХВАЛА Іменем  України

21 червня 2006 року     апеляційний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді  Жизневської А.В

суддів                            Малахової Н.М. Матюшенка І.

при секретарі Забеліній О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Контрольно-ревізійного управління в Житомирській області про визнання незаконними наказів про накладення дисциплінарних стягнень та зняття надбавки, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 15 березня 2006 року, -

встановив:

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від- 15 березня 2006 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказане рішення, постановити нове про задоволення його вимог. Зазначає, що судом не враховані вимоги ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи, поза увагою суду залишилося те, що його зобов'язували виконувати те, що не передбачено чинним законодавством, не проведено відносно нього службового розслідування. Вважає, що мав право згідно ст.63 Конституції України відмовитися давати показання або пояснення відносно себе і це не повинно бути розцінено, як перевищення службових повноважень. Суд також не звернув уваги на те, що при притягненні його до. відповідальності не враховано загальні підстави цивільно-правової відповідальності.

Перевіривши законність та обгрунтованність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 27.09.2004 р. і звільнений з 6.12'.2005 року за наказом №183-о за п.3 ст.40 КЗпП України (а.сп.185).

З матеріалів справи вбачається, що підставами такого звільнення ОСОБА_1 було систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього трудових обов'язків, за щопопередньо до нього застосовувалися дисциплінарні стягнення: за наказами №НОМЕР_1, № НОМЕР_2(а.сп.32,43).

Обрані заходи дисциплінарного стягнення встановлені чинним законодавством, застосовані із додержанням правил і порядку, передбачених ст.ст.147-1,148,149 КЗпП України, вони не втратили юридичної сили, не зняті з ОСОБА_1 достроково, правомірність їх накладення підтверджено представленими суду доказами, перевіреними у судовому засіданні, а саме: доповідними записками начальників підрозділів, працівників апарату (а.сп.34,36-42), актом про відмову дати пояснення (а.сп.35), поясненнями свідка ОСОБА_2 у судовому засіданні. При цьому було враховано ступінь тяжкості вчинених проступків, поведінку ОСОБА_1, його попередня робота (а.сп.87-90).

В ході судового розгляду підтверджена і підставність (наказ від 4.11.2005 р. НОМЕР_3, а.сп.31) зняття надбавки з ОСОБА_1 за особливі умови проходження державної служби, складність та напруженість у роботі, яку встановлено Указом Президента України від 11.12.2001 р. №1207/2001 «Про деякі заходи щодо зміцнення юридичних служб державних органів», оскільки вказана надбавка виплачується з урахуванням якості роботи, умов її виконання, дотримання трудової дисципліни.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду і на правильність прийнятого рішення не впливають. Рішення постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд

у х в а л я в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Постанову Корольовського районного суду від 15 березня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України з дня складання її у повному обсязі.