ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.03.2007 Справа № 3/453-06
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Шуби І.К. (доповідача),
суддів: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К.
при секретарі судового засідання Гайдук Ю.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Єніка Є.В. –довіреність від 29.12.2006р. №370/10;
відповідача: Лагутін Д.М. –довіреність від 03.10.2006р. за №1970/1.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007р. у справі № 3/453-06
за позовом Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ
до Міського комунального підприємства „Дніпропетровські міські теплові мережі”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 3 980 798грн. 90коп.
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2006 року Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ (ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України”) звернулась з позовом до Міського комунального підприємства „Дніпропетровські міські теплові мережі”, м.Дніпропетровськ (МКП „Дніпропетровські міські теплові мережі”), в якому просила стягнути з відповідача 3 980 798грн. 90коп., в тому числі 2 912 202грн. 15коп. основного боргу, 257 452грн. 83коп. пені, 651 413грн. 36коп. суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 159 730грн. 56коп. три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки.
Позовні вимоги мотивовані тим, відповідач, МКП „Дніпропетровські міські теплові мережі”, виконав частково умови договору №06/04-1609 ТЕ-4 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, укладеного між ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та МКП „Дніпропетровські міські теплові мережі” 29 грудня 2004р., за поставлений позивачем природний газ в об’ємі 152 908, 52 тис. куб. м на загальну суму 36 927 424грн. 97коп. в період з січня по березень 2005р., сплатив 34 015 222грн. 82коп., несплачена сума боргу станом на момент пред’явлення позову становить 2 912 202грн.15коп.
Згідно умов вказаного договору п.п.7.1, 7.2, 7.4, вимог ст.232 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України за невиконання умов договору відповідач зобов’язаний сплатити: 257 452грн. 83коп. пені, яка нараховується протягом шести місяців, що передує моменту звернення з позовом, із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення; 651 413грн. 36коп. внаслідок інфляційних процесів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення; 159 730грн. 56коп. –суми трьох відсотків річних від основного боргу.
Відповідач в січні 2007р. подав відзив на позов, в якому, визнаючи позовні вимоги, просив в зв’язку зі сплатою ним частини основного боргу у сумі 400 000грн. задовольнити вимоги щодо стягнення основного боргу у сумі 2 512 202грн. 15коп., зменшити суми стягнення пені, інфляційних збитків і трьох відсотків річних до мінімального розміру та розстрочити виконання рішення на 12 календарних місяців, посилаючись на фінансове становище підприємства в зв’язку з несплатою населенням і бюджетними організаціями за споживання природного газу.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 23 січня 2007р. /суддя Юзіков С.Г./, яке було оформлено відповідно до ст.84 ГПК України 27січня 2007р. позов задовольнив частково.
У частині вимог щодо стягнення 400 000грн. провадження у справі припинив.
Стягнув з МКП „Дніпропетровські міські теплові мережі” на користь ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” 2 512 202 грн. 15 коп. –основного боргу, 25 745 грн. 28 коп. –пені, 65 141грн. 34 коп. - збитків від інфляції, 15 973 грн. 06 коп. - 3% річних, 25 500 грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розстрочив виконання рішення суду на шість місяців до 23.02, 23.03, 23.04, 23.05, 23.06, 23.07.2007р. по 436 510грн.31коп.
Рішення мотивоване тим, що відповідач визнав право позивача на стягнення сум, заявлених в позові, після пред’явлення якого сплатив 400 000грн. основного боргу, тому в цій сумі предмет спору відсутній. З урахуванням вимог ст.233 ГК України, незадовільного фінансового стану підприємства відповідача, суми боргу населення та бюджетних організацій за споживання природного газу, неможливості застосування санкцій до останніх в зв’язку із забороною, передбаченою Законом України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги”, неможливості погашення боргу відповідачем одночасно, вважав можливим та необхідним зменшити відповідальність відповідача до 10% нарахованих позивачем: пені, інфляційних витрат, 3% річних та застосувати за клопотанням відповідача розстрочку виконання рішення на 6 місяців.
12 лютого 2007р. від позивача ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, в якій позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення судом сум втрат від інфляційних процесів, 3% річних та неустойки, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю посилаючись на: відсутність у суда права та підстав на зменшення цих сум, невірне застосування судом норм ст.ст.549, 625 ЦК України, ст.83 ГПК України.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.02.2007р. апеляційна скарга позивача прийнята до розгляду, та призначено розгляд справи на 21.03.2007р.
В судовому засіданні 21.03.2007р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови, яка складена в повному обсязі 26.03.2007р.
Заслухавши доповідь головуючого судді –доповідача, пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
По справі встановлено, що на виконання умов договору №06/04-1609 ТЕ-4 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, укладеного 29.12.2004р. між постачальником ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та покупцем МКП „Дніпропетровські міські теплові мережі”, постачальник, позивач по справі, у січні –березні 2005р. передав, а покупець, відповідач по справі, прийняв природний газ на загальну суму 36 927 424грн. 97коп., за який відповідач сплатив частково у сумі 34 015 222грн. 82коп., сума несплаченого боргу за отриманий природний газ становила на час звернення позивача до суду 2 912 202грн. 15коп., про ці обставини свідчать пояснення сторін, викладені у позові та відзиві на позов /а.с.3-8, 43-48/, копії вищевказаного договору та додаткової угоди по ньому /а.с.15-21/, актів передачі –приймання природного газу /а.с.23-25/.
Умовами пункту 6.1 розділу 6, пунктів 7.1, 7.2, 7.4 розділу 7 вищенаведеного договору передбачено наступне.
Оплата за газ проводиться Покупцем грошовими коштами плановими платежами щодекадно до 10, 20та 30 числа місяця поставки газу;
остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання –передачі газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України.
В разі несплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Відповідно до вимог ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності з вимогами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;
штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання;
пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно вимог ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вимоги вказаних норм права та умов договору суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо наявності у позивача підстав вимагати сплати відповідачем як основної суми боргу так і пені у сумі 257 452грн. 83коп., три відсотки річних у сумі 159 730грн. 56коп., втрат від інфляції у сумі 651 413грн 36коп., з цим погодився і відповідач, згідно змісту його відзиву на позов.
Так як після пред’явлення позову відповідач сплатив позивачу до закінчення розгляду справи 400 000грн. основного боргу за отриманий природний газ, суд першої інстанції на підставі вимог п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність припинення провадження у справі у частині позовних вимог щодо стягнення вказаної суми боргу та задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу - вартості отриманого відповідачем природного газу на суму 2 512 202грн. 15коп.
Відповідно до вимог ч.1 ст.233 ГК України, пунктів 3,6 ст.83 ГПК України з урахуванням ступеня виконання зобов’язання боржником, майнового стану, інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, суду надано право зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання та відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Враховуючи вимоги наведених норм права, придбання відповідачем природного газу у позивача для потреб населення та бюджетних організацій, суми боргу населення та бюджетних організацій за спожитий газ перед відповідачем, які значно перевищують борг останнього позивачу станом на 01.01.2005р., 01.12.2005р. та 18.12.2006р. згідно довідок на а.с.49, 53, неможливість застосування до громадян штрафних санкцій за невнесення плати за газ в зв’язку з забороною, встановленою Законом України „Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово - комунальні послуги”, часткову сплату боргу відповідачем до розгляду позову судом, неможливість одночасно сплатити підлягаючу стягненню суму, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про можливість зменшення підлягаючої стягненню з відповідача суми штрафу до десяти відсотків та необхідність розстрочити виконання рішення про стягнення суми боргу, пені, інфляційних втрат і три відсотки річних на шість місяців в рівних частинах.
Але висновок господарського суду Дніпропетровської області щодо можливості зменшення судом підлягаючих стягненню з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних є безпідставним, так як діючим законодавством України суду не надано право зменшувати ці виплати, які за суттю своєю не є штрафними санкціями. Згідно визначення, наданого частиною 1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В зв’язку з викладеним рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині визначення підлягаючих стягненню з відповідача на корись позивача сум інфляційних втрат і трьох відсотків річних необхідно змінити, збільшити стягнення вказаних сум: інфляційних втрат з 65 141грн. 34коп. до 651 413грн. 36коп.; трьох процентів річних з 15 973грн. 06коп. до 159 730грн.56коп., в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити - без змін.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у суда права на зменшення підлягаючої стягненню суми пені та розстрочення виконання рішення є безпідставними, спростовуються вимогами п.п.3, 6 ст.83 ГПК України.
Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м.Київ задовольнити частково.
Змінити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007р. у справі № 3/453-06, виклавши абзац третій та четвертий резолютивної частини в наступній редакції:
„Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мереж", 49044, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 37 (код ЄДРПОУ 32082770, п/р 37129805001006 в УДКУ Дніпропетровської області, МФО 805012) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1 (код ЄДРПОУ 31301827, р/р 260083013814 у ГОУ ПІБ України, МФО 300012) 2 512 202 грн. 15 коп. –основного боргу, 25 745 грн. 28 коп. –пені, 651 413 грн. 36 коп. - інфляційних втрат, 159 730 грн. 56 коп. –трьох процентів річних, 25 500 грн. 00 коп. - витрат по сплаті державного мита, 118 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Розстрочити виконання рішення суду (не включаючи витрат у справі), провівши стягнення наступним чином:
до 23.02.2007р. –558 181,89 грн.
до 23.03.2007р. –558 181,89 грн.
до 23.04.2007р. –558 181,89 грн
до 23.05.2007р. –558 181,89 грн.
до 23.06.2007р. –558 181,89 грн
до 23.07.2007р. –558 181,90 грн.”
В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2007р. у справі № 3/453-06 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя: І.К. Шуба
Судді: А.Є. Прокопенко
А.К. Дмитренко
Згідно з оригіналом.
Помічник заступника голови суду А.О. Ткаченко