КОПІЯ

Справа № 2-332/2009 р.

категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 травня 2009 року                                     м. Севастополь

Нахімовський  районний суд  м. Севастополя  у складі:

головуючого судді:         Ковальчука М.М.,

за участю секретаря с/з     ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

позивача:             ОСОБА_5,

відповідача:             ОСОБА_6,

представника відповідача:     ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених злочином,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_5 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків у сумі 6227 гривень та моральної шкоди у сумі 8000 гривень, вказуючи, що даний позов виник за результатами розгляду кримінальної справи щодо відповідача.

Позивач під час судового засідання підтримувала заявлені нею позовні вимоги, уточнила їх, просила стягнути на її користь в порядку відшкодування Ѕ частки у майні статутного фонду МПП «АНТ» у розмірі 25,5 тисяч гривень, Ѕ частку вивезеного майна у розмірі 5563 гривень, судові витрати та різницю у втраті заробітної плати у загальному розмірі 23418,50 гривень, а також 10000 гривень за рахунок відшкодування моральної шкоди та просила задовольнити їх у повному обсязі, оскільки вони на її погляд беззаперечні.

Відповідач та його представник під час судового засідання не визнавали позов у повному обсязі, посилаючись на сплив строку позовної давності заявлених позивачем вимог, відсутність у позивача доказів в обґрунтування заявлених та уточнених позовних вимог, а також на невідповідність фактів, викладених у позовній заяві фактичним обставинам справи, крім того, надали письмові заперечення на позов, а також на уточнення до позову.

Суд, вислухавши думки сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані позивачем докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період часу з 25 червня 1994 року по 12 квітня 2002 року ОСОБА_5 перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_6, про що свідчать копії свідоцтва про укладення шлюбу серія 1-АП №301185, видано відділом реєстрації актів цивільного стану Нахімовської РДА у м. Севастополі 25 червня 1994 року, а також копія свідоцтва про розірвання шлюбу серія 1-АП №171855, видано відділом реєстрації актів громадянського стану Нахімовського РУЮ у м. Севастополі 12 квітня 2002 року.

Крім того, судом встановлено, що 30 серпня 2002 року за фактом самоуправства було порушено кримінальну справу за ст.356 КК України відносно ОСОБА_6

19 вересня 2003 року постановою Нахімовського районного суду м. Севастополя ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України внаслідок зміни обстановки у відповідності до ст.7 КПК України.

Позивачем раніше було заявлено позов про розподіл спільно нажитого з відповідачем майна, за результатами розгляду якого було винесено рішення, що набрало законної сили 30.11.2005 року, яким у його задоволенні було відмовлено, у зв’язку з відсутністю доказів самоправного вивозу майна позивача відповідачем.

Факти, на які посилається позивач у своєму позові, обґрунтовуючи нанесені їй матеріальні збитки та моральну шкоду, спричинену злочином не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи.

Більш того, у відповідності до ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 року) «Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки».

Під час судового засідання було встановлено, що вимоги позивача перебувають за межами строків позовної давності, оскільки злочин, яким було заподіяно матеріальну шкоду та моральні переживання, було скоєно у 2001 році.

У зв’язку з тим, що відповідач та його представник надали суду заяву про застосування позовної давності при розгляді справи, а судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем зазначеного строку, оскільки ОСОБА_5, навіть на досудовому слідстві після порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ст..356 КК України, не зверталась із позовом про відшкодування шкоди, спричиненої злочином, суд дійшов висновку щодо розумності застосування строку позовної давності, що в свою чергу тягне за собою відмову у позові.

На підставі вищезазначеного, приймаючи до уваги досліджені докази, а також пояснення сторін, представника відповідача, керуючись ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.ст. 10, 58, 64, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, спричинених злочином – відмовити за пропуском строку позовної давності .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд 1-ої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з моменту проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та надання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                                                                      М.М. Ковальчук