Справа №11-291 2011 р.                    

Справа № 11-291/11

Категорія: кримінальна

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1                                                             

Доповідач Пасько Д.П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Паська Д.П.

суддів: Дедик В.П., Пікановського Б.В.

за участю прокурора: Фінца Д.Г.

захисника ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянула 24 березня 2011 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, з доповненнями та змінами, засудженого ОСОБА_5 та його захисника на вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 грудня 2010 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимий

засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України на вісім років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки;

- за ч. 3 ст. 135 КК України на вісім років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 383 КК України на два роки позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточне покарання ОСОБА_5 призначено у виді десяти років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком три роки.

Стягнуто з ОСОБА_5 судові витрати вартості криміналістичних досліджень на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області в сумі 2934 грн. 86 коп.

З нього ж на користь ОСОБА_3 стягнуто 200000 (двісті тисяч) грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_4 19251 грн. матеріальної шкоди та 200000 (двісті тисяч) грн. моральної шкоди.

Речові докази, що знаходяться в камері зберігання речових доказів Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, - залишено там на зберігання, а автомобіль «Опель»д.н. НОМЕР_1, що знаходиться на штрафмайданчику, залишено там.

Як вбачається з вироку районного суду ОСОБА_5 визнаний винним і засуджений за те, що він 16.09.2009 р. біля 00.30 год., перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи технічно справним автомобілем «Опель»д.н. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Соборній в м. Вінниці в напрямку вул. Коцюбинського, в районі перехрестя вул. Соборна – ОСОБА_6, наближаючись до нерегульованого пішоходного переходу, на якому перебувала пішоход ОСОБА_7, яка перетинала проїзну частину зліва-направо по ходу руху автомобіля, порушив вимоги п.п. 1.5, 2.9а, 4.16а, 12.3, та 2.10 ПДР України, не вжив заходів для зменшення швидкості руху автомобіля та надання переваги в русі пішоходу, внаслідок чого допустив наїзд на вказану особу, внаслідок чого потерпілій було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла, що мала ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння, що потягла смерть потерпілої в лікарні.

Після вчинення наїзду водій автомобіля «Опель», д.н. НОМЕР_1 виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив дотичне зіткнення з автомобілем «Опель»д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8, після чого з місця події зник.

Крім того, ОСОБА_5 засуджений і за те, що він після вчинення наїзду на потерпілу ОСОБА_7, достовірно знаючи, що вона отримала тілесні ушкодження та перебуває на проїзній частині дороги в небезпечному для життя стані, не вжив заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, не звернувся за допомогою до присутніх і не відправив потерпілу до лікувального закладу, хоча мав обєктивну можливість це зробити, тобто завідомо залишив без допомоги особу, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, поставивши потерпілу у такий стан, що потягло тяжкі наслідки.

ОСОБА_5 також визнаний винним у тому, що він під час розслідування кримінальної справи, порушеної за фактом ДТП, внаслідок якої загинула ОСОБА_7, 16.09.2009 р. в порядку ст. 115 КПК України під час затримання як підозрюваного, з метою ухилення від відповідальності і покарання, 17.09.2009 р. надав досудовому слідству завідомо неправдиве повідомлення про те, що 15.09.2009 р. в період часу з 21.00 год. по 23.30 год. невстановлені особи заволоділи його автомобілем марки «Опель», д.н. НОМЕР_3, який знаходився поруч з приміщенням школи №2 по вул. Хлібна в м. Вінниці, яке не підтвердилося, тобто ОСОБА_5 визнаний винним і за завідомо неправдиве повідомлення слідчому про вчинення злочину.

В апеляції прокурора з доповненнями і змінами ставиться питання про скасування вироку в звязку з неправильним застосуванням кримінального закону та порушеннями вимог кримінально-процесуального закону і про направлення справи на новий судовий розгляд.

На думку прокурора необхідно перекваліфікувати вчинене ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 135 КК України на ч. 1 цієї ж статті, а справу направити на новий судовий розгляд у звязку з порушенням прав підсудного на захист, оскільки судом було безпідставно усунуто захисника ОСОБА_9 від участі в справі. При цьому, як вбачається з протоколу судового засідання адвокату робилися лише зауваження, без зазначення змісту порушення.

В апеляціях адвоката ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_5 ставиться питання про скасування вироку як незаконного і закриття справи щодо ОСОБА_5 у звязку з відсутністю в його діях складу злочину.

На думку апелянтів суд неповно і однобічно зясовував обставини справи, не взяв до уваги і належним чином не перевірив доводи ОСОБА_5, висунуті на свій захист, щодо його непричетності до вчинення злочинів, за які його засуджено.

Апелянти вважають, що судом безпідставно не взято до уваги поведінку самої потерпілої, яка раптово вибігла на пішоходний перехід і перебігала вулицю і зроблено посилання на недопустимий доказ –експертизу шматочків скла, вилучених з кишені піджака ОСОБА_5 Крім того, вони вважають, що докази по справі оцінено судом упереджено і не доведено наявності в діях ОСОБА_5 жодного складу злочину, за якими його засуджено.

Апелянти також просять змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на підписку про невиїзд, оскільки він вже півтора роки під вартою, ніяким чином не робив перепон слідству і не уникав його, має хворобливий стан здоровя, який погіршується в умовах слідчого ізолятора.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який підтримав апеляцію з доповненнями прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, виступ захисника ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію, виступи потерпілих, які просили залишити вирок районного суду в силі, перевіривши матеріали кримінальної справи, провівши судові дебати, обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає, що районний суд під час судового розгляду справи не дотримався положень ст. 272 ч. 2 КК України при вирішенні питання про усунення адвоката ОСОБА_9, який захищав ОСОБА_5, від участі в кримінальній справі.

Дана норма закону встановлює, що у разі невиконання розпорядження головуючого захисником головуючий робить йому попередження, а при дальшому непідкоренні захисником розпоряджень головуючого розгляд справи за ухвалою суду може бути відкладено, якщо неможливо без шкоди для справи замінити цю особу іншою.

В протоколі судового засідання не зафіксовано те, які розпорядження головуючого не виконував адвокат ОСОБА_9, рівно як і те, що головуючий робив йому попередження за невиконання його розпоряджень.

З протоколу судового засідання лише вбачається, що суд робив адвокату ОСОБА_9 зауваження за тиск на свідків та неконкретні питання (а.с. 225 т. 3), за заявлення ним клопотання про зміну підсудному запобіжного заходу та долучення до матеріалів справи повного тексту клопотання та додаткових матеріалів, що названо у протоколі судового засідання неповагою до суду (а.с. 229 т. 3), та ще два зауваження невідомо за що (а.с. 230 зворот т. 3). Після цього головуючий і поставив питання про усунення адвоката ОСОБА_9 від участі у справі, проти чого заперечував підсудний. Проте, суд виніс постанову від 22.09.2010 р. про усунення адвоката ОСОБА_9, пославшись на положення ст. ст. 61 ч. 4 та 611 ч. 5 КПК України. В протоколі відсутні дані про те, що адвокат порушував порядок в судовому засіданні.

У звязку з наведеним колегія суддів вважає безпідставним посилання суду на положення ч. 4 ст. 61 КПК України як на обґрунтування свого рішення про усунення адвоката ОСОБА_9 від участі в даній кримінальній справі. Таким чином, районний суд допустив порушення положень ст. 46 ч. 1 КПК України, яка допускає відмову від захисника лише з ініціативи підсудного, рівно як і заміну його на іншого.

Наведене свідчить, що районним судом допущено порушення передбаченого ст. 43 ч. 1 КПК України права обвинуваченого на захист, що згідно положень ст. 370 ч. 2 п. 3 КПК України тягне за собою в усякому випадку скасування вироку.

Колегія суддів вважає також, що під час судового розгляду даної справи районним судом не в повному обємі дотримані положення ст. ст. 161 ч. 6 та 22 ч. 1 КПК України, які зобовязують суд зберігаючи обєктивність і неупередженість створити необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обовязків і здійснення наданих їм прав, а також вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і обєктивного дослідження обставин справи, виявлення як тих обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують підсудного, а також обставин, що помякшують і обтяжують відповідальність.

Як вбачається з протоколу судового засідання (а.с. 233 т. 3) адвокат ОСОБА_9 22.09.2010 р. заявив письмове клопотання про призначення по справі експертизи відеоматеріалів (а.с. 156 т. 3).

Проте, в порушення положень ст. 273 ч. 1 КПК України суд вирішив це клопотання на місці і відмовив в його задоволенні, хоча таке клопотання могло вирішуватися судом тільки в нарадчій кімнаті з винесенням письмової постанови.

Не зясувавши причини неявки в судове засідання свідка ОСОБА_10 і не визнавши явку її в судове засідання неможливою, суд в порушення положень ст. 306 ч. 1 п. 2 КПК України оголосив показання, які вона давала на досудовому слідстві, що є недопустимим.

З невідомих причин суд не реалізував своєї ж постанови по клопотанню потерпілого та його представника про виклик і допит в суді очевидця дорожньо-транспортної пригоди свідка ОСОБА_11

Районний суд не звернув увагу, що під час досудового слідства не зясовано в повному обємі чи мало місце з боку потерпілої порушення положень Правил дорожнього руху України при перетинанні вул.Соборної безпосередньо перед ДТП.

          У висновку автотехнічної експертизи (а.с.155-162 т.1) експерт відповів, що питання, як повинна була діяти пішоход в даній дорожній обстановці ним не досліджувалися, оскільки для цього не потрібно спеціальних пізнань в галузі автотехніки, а дане питання може бути вирішено органами слідства (судом) самостійно відповідно до положень розділу 4 «обов’язки і права пішоходів»Правил дорожнього руху України.

          У п. 4.14 б вищезазначених Правил вказано, що пішоходу забороняється раптово виходити чи вибігати на проїзну частину, в тому числі і на пішоходному переході.

          Засуджений і його адвокат в своїй апеляції обґрунтовано посилаються на те, що судом залишено не з’ясованим чи було з боку потерпілої допущено порушення положень Правил дорожнього руху України, а якщо було, то як це вплинуло на створення умов ДТП.

          Судом не вжито вичерпних заходів до з’ясування питання скільки людей було в салоні автомобіля, яким вчинено наїзд на потерпілу.

          При допиті на досудовому слідстві свідок ОСОБА_12 давала показання про те, що їй відомо зі слів молодої людини на ім’я Сергій, що в салоні автомобіля, яким вчинено наїзд на потерпілу була одна людина (а.с. 233-234 т. 1). В судовому засіданні це питання у неї не з’ясовувалося, хоча дана обставина може мати певне значення для перевірки доводів підсудного про те, що його автомобілем на момент ДТП керувала інша особа, яка незадовго до цього незаконно заволоділа даним автомобілем.

          Судом не вжито всіх необхідних заходів для з’ясування обставин виявлення і вилучення у помешканні підсудного костюма у кишенях піджака якого згодом експертом були виявлені шматочки битого скла.

          У підсудного і його адвоката виникли підозри, що дані шматочки були підкинуті в кишені піджака в процесі слідства і могли бути взяті з підлоги салона автомобіля разом з піском, який був на коврику в салоні.

          На думку колегії суддів при новому розгляді справи дану обставину слід ретельно перевірити, оскільки, як вбачається з протоколу добровольної видачі (а.с.27 т.1), виданий дружиною підсудного костюм ніяким чином не упаковувався і не опечатувався. Будь-якої відмітки про це в протоколі не міститься.

          Разом з цим з фотографії, долученої до протоколу огляду салона автомобіля, що належить ОСОБА_5, вбачається, що на коврику для ніг біля крісла водія є залишки ґрунту і речовини, яка нагадує частинки скла і пісок (а.с.50 т.1), що підтверджено дослідженнями експерта ( а.с.260 т.1), що то пісок.

          Не з’ясовано з якої причини шматочки скла, вилучені з кишень піджака ОСОБА_5, не оглянуті слідчим і не визнані речовими доказами, що передбачено ст. 79 КПК України і не долучені до справи.

          Завершуючи судове слідство районний суд не дотримався положень ст. 317 КПК України, а саме: головуючий не опитав учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство і чим саме, позбавивши їх можливості заявити відповідні клопотання, а перейшов до судових дебатів.

          З наведеного колегія суддів робить висновок, що вирок підлягає скасуванню також і в зв’язку з однобічністю та неповнотою судового слідства на підставі ст. 368 ч. 2 п. 1 КПК України.

          При новому розгляді справи районному суду слід дотриматися вимог закону, що забезпечують право підсудного на захист, засад змагальності і диспозитивності, судове слідство провести з дотриманням положень Глави 26 КПК України, з’ясувавши крім іншого, чи мало місце з боку потерпілої порушення положень Правил дорожнього руху України, коли вона бігла по пішоходному переходу і чи це мало вплив на створення ситуації, яка призвела до ДТП, з’ясувати обставини попадання шматочків скла до кишень піджака підсудного, особливо до лівої бокової кишені - самої віддаленої від місця, де розбите лобове скло салону автомобіля, з’ясувати чи міг підсудний за час, що минув від дорожньо-транспортної пригоди і виявленням його вдома працівниками міліції подолати відстань з місця виявлення належного йому автомобіля по вул. Примакова до своєї домівки по вул. Кармалюка, з’ясувати наявність причинного зв’язку між залишенням в небезпеці та настанням смерті потерпілої, перевірити доводи підсудного про те, що невідомі йому особи чи особа незаконно заволоділа чи заволоділи належним йому автомобілем незадовго до ДТП (слід витребувати та дослідити в судовому засіданні відмовний матеріал по заяві підсудного).

          Питання кваліфікації дій винного залежать від висновків суду про доведеність його вини і з даного приводу колегія суддів не знаходить можливим висловлювати свої думки, тим паче, що згідно положень ст. 277 ч. 1 КПК України прокурор вправі змінити пред’явлене особі обвинувачення, а потерпілі відповідно до положень частини п’ятої цієї статті вправі підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі.

          Оцінку тих чи інших доказів з точки зору їх достовірності, достатності та допустимості має здійснити суд першої інстанції відповідно до положень ст. 67 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, що має ґрунтуватися на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Допущені судом порушення закону дають колегії суддів підстави для скасування вироку і направлення справи на новий судовий розгляд.

          Клопотання підсудного про зміну стосовно нього запобіжного заходу колегія суддів вважає обґрунтованим, рівно як і прохання адвоката, і таким що підлягає задоволенню з врахуванням того, що потреба в застосуванні до ОСОБА_5 найбільш суворого запобіжного заходу –взяття під варту, відпала. При цьому колегія суддів враховує, що тяжкість злочинів, не є підставою сама по собі, для взяття особи під варту. Враховується і те, що злочин, передбачений ст. 286 ч. 2 КК України може бути вчинений лише з необережності, що ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання і роботи, за якими позитивно характеризується, страждає низкою хронічних захворювань, що підтверджується необхідними документами (а.с.103–106 т.3), що він вже півтора роки знаходиться під вартою.

          Невизнання підсудним своєї вини у вчиненні інкримінованих йому злочинів законом не визнається підставою для взяття особи під варту.

          За даних обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з взяття під варту на підписку про невиїзд.

          З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 366, 377, 379 КПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а :

          Апеляцію прокурора зі змінами та доповненнями, апеляції засудженого ОСОБА_5 та його адвоката задовольнити частково.

          Вирок Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд але іншим суддею.

          Запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд, звільнивши ОСОБА_5 з-під варти.

          Ухвала оскарженню не підлягає.

          Судді:

З оригіналом вірно: