Справа №173/918/14-ц
Провадження №6/173/86/2014
У Х В А Л А
іменем України
16 червня 2014 р. м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді Трофимової Н.А.
при секретареві Зубачевській О.А.
розглянувши в відкритому судовому засіданні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управляння юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України до виконання аліментних зобов»язань,-
В С Т А Н О В И В:
28.04.2014 року державний виконавець звернувся до суду з поданням про обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2, в якому вказував, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 16261497 щодо виконання виконавчого листа № 2-1196 виданого 08.10.2009 р. Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04.09.2009р. і до досягнення дитиною повноліття. Виконавче провадження відкрито 02.12.2009р. Боржник від виконання зобов»язань, покладених на нього рішенням ухиляється. Боржник мешкає за адресою: м.Верхньодніпровськ, вул. Яцковського, 19/8. Заборгованість по сплаті аліментів станом на 01.04.2014 р. становить 28091.39 грн. Боржник неодноразово викликався до відділу ДВС для сплати заборгованості, попереджався про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України, але заходи щодо відшкодування заборгованості не вживає, що свідчить про те, що боржник злісно ухиляється від сплати аліментів. Просив тимчасово обмежити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце реєстрації: м.Верхньодніпровськ, вул. Яцковського, 19/8, у праві виїзду за межі України до моменту фактичного виконання зобов»язань згідно рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини, на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 04.09.2009р. і до досягнення дитиною повноліття.
В судове засідання державний виконавець не з’явився, матеріали виконавчого провадження суду не надав.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв’язку, вважає що подання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2009 року по цивільній справі № 2-1196/2009 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання однієї неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 04.09.2009р. по день досягнення дитиною повноліття (а.с.11 справи № 2-1196/2009).
Постановою від 02.12.2009 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у Верхньодніпровському районі ОСОБА_5 відкрито виконавче провадження № 16261497 з виконання виконавчого листа № 2-1196, виданого 09.10.2009р. (а.с.25).
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Закон України від 21 січня 1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, п. 2 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням суду.
Статтею 377-1 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.
Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-XII та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-XIV, варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Проте, державним виконавцем не було надано жодного доказу про те, що ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання зобов'язання та вчиняє дії, які ускладнюють виконання рішення суду. Крім того, державним виконавцем не надано доказів про те, що боржник отримував постанову про відкриття виконавчого провадження та обізнаний щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання, а також, що боржник має намір покинути територію України.
Також державним виконавцем не надано доказів, які свідчать про повноту вчинення виконавчих дій, а саме відсутні відомості про встановлення місця роботи боржника, відомості з податкової інспекції щодо наявності джерела доходу боржника, а також відсутні докази отримання боржником виклику до державного виконавця.
Отже, державним виконавцем не доведений факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, що є підставою для відмови в встановленні тимчасового обмеження у праві виїзду боржнику.
Само по собі невиконання боржником самостійно зобов'язань, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
За такими обставинами подання державного виконавця задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 377-1 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні подання державного виконавця виконавця відділу державної виконавчої служби Верхньодніпровського районного управляння юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України до виконання зобов»язань за рішенням, - відмовити в повному обсязі.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в 5-денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Н.А.Трофимова