АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 22-ц- 4115/2011р. Головуючий 1 інстанції
ОСОБА_1
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач: Черкасов В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2011 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді - Черкасова В.В.
суддів - Кукліної Н.О., Пономаренко Ю.А.
при секретарі – Каплоух Н.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Київського районного суду м.Харкова від 07 лютого 2011 року та на додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2011 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 компанії «Країна», треті особи – ОСОБА_5, ОСОБА_4 компанія «Оранта» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4 компанії (далі СК) «Країна» про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.
В обгрунтуванні позову позивач зазначила, що 03 жовтня 2007 року на вулиці Шевченко, 62 м.Харкова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Daewoo Т 13110, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ 21061, державний номер АХ 2577АН, який належить їй на праві власності , під керуванням ОСОБА_5, якого визначила у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, як особу, яка має право керувати автомобілем.
Внаслідок зіткнення цих автомобілів, автомобілю ВАЗ 21061, який належить їх на праві власності, завдано значних технічних пошкоджень. Для відновлення автомобіля вона зазнала матеріальних втрат у сумі 9 494,65 грн., а також моральної шкоди, яку оцінює в 5 000 грн.
Відповідач ОСОБА_2, застрахував свою цивільну відповідальність пов’язану з експлуатацією автомобіля Daewoo Т 13110, державний номер НОМЕР_1 у страховій компанії «Країна», відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.08.2007 року.
ОСОБА_3 звернулася до СК «Країна» за отриманням належного їй страхового відшкодування за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП. Проте страхове відшкодування їй СК «Країна» відмовилася виплатити.
З урахуванням уточненої позовної заяви ОСОБА_3 просила суд стягнути з ОСОБА_2 суму матеріальних збитків у розмірі 1 677,04 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., витрати по оплаті судового збору у сумі 172,49 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн. Крім того, стягнути з СК «Країна» на користь позивача матеріальні збитки у розмірі 10572,20 грн..
ОСОБА_2 позов не визнав повністю, вважає, що його вина в ДТП відсутня, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_5
Представник СК «Країна» до судового засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив. Згідно з письмовими поясненнями, які містяться в матеріалах справи, страхова компанія проти позову заперечує, посилаючись на відсутність підстав для відшкодування матеріальної шкоди, оскільки вина в ДТП ОСОБА_2 не підтверджена постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 27 липня 2010 року СК «Оранта», залучена судом першої інстанції за клопотанням відповідача до участі в справі у якості третьої особи. Представник СК «Оранта» до судового засідання - не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 07 лютого 2011 року позов ОСОБА_3 - задоволено частково. Стягнуто зі СК «Країна» на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 10 572,20 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 1132,02 грн та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.
На підставі ст. 220 ЦПК України 11 лютого 2011 року ухвалено додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова, яким позов задоволено частково. Стягнуто зі СК «Країна» на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 9001,15 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 1975,02 грн. та моральну шкоду в розмірі 2000 грн..
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду від 07.02.2011 року та додаткове рішення від 11.02.2011 року, відмовивши позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
В обгрунтуванні доводів апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу підлягаючою задоволенню частково.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 частково, суд першої інстанції виходив з того, що її власності заподіяна шкода джерелом підвищеної небезпеки, що перебуває у володінні відповідача, який має поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Тому її вимоги про стягнення з ОСОБА_4 компанії «Країни» матеріальних збитків та з ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди, який підтверджений доказами, і страховою виплатою, обґрунтовано задоволені.
Судом встановлено та не заперечується сторонами 03 жовтня 2007 року на вулиці Шевченко, 62 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Daewoo Т 13110, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ 21061, державний номер АХ 2577АН, який належить на праві власності ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_5, якого визначено у свідоцтві про реєстрацію як особу, яка має право керувати автомобілем.
Внаслідок цієї ДТП автомобілю ВАЗ 21061, який належить позивачці на праві власності, завдано значних технічних пошкоджень. ДТП сталася внаслідок невиконання водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України. Про це свідчить Постанова Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2008 р. (а.с. 8), згідно до якої провадження по адміністративній справі по відношенню до ОСОБА_5 припинено, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та залишеною без змін постановою Першого заступника голови Апеляційного суду Харківської області від 08.08.2008 р.
Цими судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_2 порушив швидкісний режим руху, оскільки в момент зіткнення автомобіль ВАЗ 21061, державний номер АХ 2577АН під керуванням ОСОБА_5 стояв, в діях останнього відсутні ознаки порушення Правил дорожнього руху України.
Доводи ОСОБА_2, як ході розгляду справи у суді першої інстанції так і в суді першої інстанції про те, що не він, а ОСОБА_5 є винуватим у ДТП, спростовуються висновками постанова Київського районного суду м. Харкова від 31.01.2008 р.,постанови Апеляційного суду Харківської області від 08.08.2008 р., а також опираючись на об’єктивні дані матеріалів справи, зокрема на схему до протоколу місця ДТП, довідку про розміщення дорожніх знаків від Комунального підприємства «Харків – Сигнал», матеріали справи про адміністративне правопорушення №3-18/08/04.
Крім того відповідно до висновку судово-трасологічної та автотехнічної експертизи від 14.12.2007 року експертом визнані пояснення ОСОБА_5 про те, що в момент зіткнення автомобіль ВАЗ стояв, був позбавлений технічної спроможності рухатися, а тому у його діях не вбачається невідповідності вимог правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходились у причинному зв’язку з ДТП. Встановлені судовим рішення обставини, не потребують додаткових перевірок та зясувань.
Таким чином, судом першої інстанції обгрунтовано встановлено винність ОСОБА_2, у спричиненні шкоди, а також протиправність його дій та причинний зв'язок між неправомірними діями та спричиненою шкодою, що відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України не підлягає доведенню у цивільному судочинстві.
Матеріалами справи підтверджено, що цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2, пов'язана з експлуатацією автомобіля була застрахована у страхової компанії «Країна» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.08.2007 року (тип договору 3). Поліс було укладено на підставі та у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Позивачка звернулась до страхової компанії «Країна» за отриманням належного їй страхового відшкодування за шкоду заподіяну винуватцем ДТП до цього часу страхове відшкодування позивачеві СК «Країна» виплачено не було.
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за № 1961-4 від 01.07.2004 року визначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно положень ст.29 вказаного Закону у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до положень ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування. Пункт 1 цієї статті встановлює значення реальних збитків, а саме, що збитками у т.ч. є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Положення п.1ч.1 ст.1188 ЦК України закріплюють, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. а саме: шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана майну однієї особи з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. З Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ОСОБА_4 полісу № ВВ / 2690041 від 12.08.2007 року цивільна правова відповідальність ОСОБА_3 як власника наземного транспортного засобу застрахована в СК «Країна».
Статтею 6 зазначеного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Статтею 9 Закону передбачено, що обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Відповідно до п. 2 ОСОБА_4 поліса № ВВ / 2690041 від 12.08.2007 року ліміт відповідальності СК «Країна» становить 25 000 грн., тому страхове відшкодування підлягає стягненню с СК «Країна».
Враховуючи, що поліс № ВВ / 2690041 від 12.08.2007 року цивільно-правової відповідальності розповсюджується на заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, сплачені Позивачем кошти за проведення експертного автотоварознавчого дослідження про вартість відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого при ДТП у розмірі 788, 75 грн., 17,04 грн. - вартість відправлення телеграм; 22,49 грн. - судові витрати; 510 грн. - безумовна франшиза; моральна шкода підлягають стягненню з Відповідача ОСОБА_2.
Так, згідно з вимогами ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Вимогами ч.2 ст.1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивачкою надано суду документи, які підтверджують, що реальна майнова шкода, яка заподіяна їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 10976,69 грн.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 11228, проведеного ХНДІСЄ ім. Бокаріуса, матеріальний збиток завданий володільцю автомобіля НОМЕР_2 становить 9511,15 грн. (а.с. 150-152).
Крім того, позивачкою було понесені додаткові витрати на суму 782,30 грн. на придбання запасних частий, у зв’язку з різницею у цінах, які склалися на ринку запчастин та цінах, які було зазначено у висновках спеціаліста (розрахунок надано в позові (а.с. 146)); також було проведено оплату за висновки спеціаліста - автотоварознавця у сумі 371,39 грн., витрати пов’язані зі сплатою судового збору за ІТЗ судового розгляду справну розмірі 295,81 грн..
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що саме вищевказані суми завданої майнової шкоди підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_4 компанії «Країни» матеріальних збитків та з відповідача ОСОБА_2 різниці між фактичним розміром шкоди, який підтверджений доказами, і страховою виплатою, яка повинна бути сплачена на користь позивача.
Доводи відповідача ОСОБА_2 стосовно того, що визначена матеріальна шкода позивачкою не відповідає дійсності, обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції і не приймаються колегією суддів, оскільки доказів цьому відповідно до ст.60 ЦПК України не надано.
При цьому відповідачі беззаперечних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог позивача відповідно до вимог ст.60 ЦПК України не надав.
Інші доводи апеляційної скарги стосовно спричиненої матеріальної шкоди висновків суду також не спростовують.
Згідно зі ст. 1167 ЦПК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї стати.
В ході розгляду справи по суті встановлено, що ОСОБА_3 під час зіткнення автомобілів 03 жовтня 2007 року на вулиці Шевченко, 62 м.Харкова за участю автомобіля Daewoo Т 13110, державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля ВАЗ 21061, державний номер АХ 2577АН, який належить їй на праві власності , під керуванням ОСОБА_5, якого визначила у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, як особу, яка має право керувати, присутня не була, надала довіреність ОСОБА_5, уповноваживши його вести всі її справи в усіх судових та держаних, адміністративних та інших установах, організаціях, участі в при розгляді справи у судових засіданнях не приймала.
Висновок суду першої інстанції щодо доведеності факту заподіяння позивачі моральної шкоди внаслідок пошкодження належного їй майна та необхідність її відшкодування, судова колегія вважає не обґрунтованим, оскільки спростовується доводами апеляційної скарги та матеріалами справи, при цьому доказів спричинення моральної шкоди позивачкою відповідно до ст.60 ЦПК України не надано.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає змінити в частині задоволення частково позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди з відмовою у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 в цієї частині та ухвалення рішення у відповідності до вимог передбачених ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.303 304,307,309,313,316,317,319,324,325 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 07 лютого 2011 року та додаткове рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2011 року змінити в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в розмірі 2000(дві тисячі) грн.. – скасувати.
В позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди – відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого касаційного спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: