Апеляційний суд Кіровоградської області
25006, м. Кіровоград, ДСП-5, вул. В.Пермська 2, тел. 24-56-63
Справа № 11а - 330/2009 року Головуючий у суді І-ї інстанції - Могильний О.П.
Категорія - ст.185 ч.3 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції - Кадегроб А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді: Письменного Г.О.,
суддів: Олексієнко І.С., Кадегроб А.І.,
з участю прокурора: Голубенко Г.П.,
засудженого: ОСОБА_1,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2009 року, яким:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1 українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
засуджено за ст.185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 1540 грн. в рахунок відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди.
Вироком вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
Суд визнав винним ОСОБА_1 та засудив за те, що він 03.10.2008 року біля 01.00 год., маючи на меті таємне викрадення чужого майна, прибув до квартири своєї сусідки, де шляхом відтиску накладного замка вхідних дверей кухонним ножем, проник до квартири АДРЕСА_2 та діючи навмисно, з корисливих спонукань таємно викрав мобільний телефон „Самсунг С-260” вартістю 340 грн., в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора „МТС”, вартістю 25 грн. на рахунку якої було 25 грн., мобільний телефон „Флай С-688”, вартістю 500 грн. та гроші в сумі 650 грн., чим завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 1540 грн., з викраденим з місця вчинення злочину зник та розпорядився на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи обставин вчинення злочину та його кваліфікацію, просить вирок суду змінити та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, оскільки суд недостатньо, на його думку, врахував при призначенні покарання повне визнання ним своєї вини, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вчинення злочину у зв'язку із скрутним матеріальним становищем. Щодо збитків, то засуджений намагався їх відшкодувати частково, проте потерпіла не погоджувалась, а суд не взяв це до уваги. Засуджений не мав змоги їх відшкодувати одразу тому, що має малу заробітну платню та матір, що знаходиться на його утриманні. Просить за можливості застосувати до нього Закон України „Про амністію”.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію вину свою визнав та просив вирок суду змінити, призначивши йому покарання не пов'язане з позбавленням волі, думку прокурора, який висловився про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши та зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає залишенню без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни, виходячи з наступних підстав.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, доведено зібраними у справі доказами, зокрема показаннями ОСОБА_1, в яких він визнав себе винним в повному обсязі та іншими матеріалами справи, перевіреними судом у порядку ст. 299 ч.3 КПК України, після роз'яснення учасникам процесу положень даної статті та правових наслідків її застосування, що відображено у протоколі судового засідання від 16.01.2009 року. (а.с.124).
Дії ОСОБА_1 за ст.185 ч.3 КК України кваліфіковані правильною, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло.
Покарання ОСОБА_1 призначено з урахуванням положень ст. 65 КК України, зокрема суд врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, особу засудженого, який за місцем проживання характеризується посередньо, не займається суспільно-корисною працею, взагалі не відшкодував спричинені збитки, обставини, що пом'якшують покарання - повне визнання вини, притягнення вперше до кримінальної відповідальності, та є необхідним і достатнім для його виправлення.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання засудженого можливо лише в умовах його ізоляції від суспільства, а тому призначив покарання без застосуванням ст. 75 КК України, яке є необхідним та достатнім для його виправлення.
Доводи апеляції що судом першої інстанції недостатньо враховано при призначенні покарання повне визнання вини, не притягнення раніше до кримінальної відповідальності є необґрунтованими оскільки дані обставини судом враховані в достатній мірі. З приводу вчинення злочину у зв'язку із скрутним матеріальним становищем, а також намагання засудженого відшкодувати частково збитки, проте потерпіла не погоджувалась на це, то дані обставини судом не взято до уваги, оскільки вони спростовуються матеріали справи, а тому позиція суду є правильною. Стосовно наявності на утриманні засудженого матері, то дану обставину не підтверджено належним чином. Прохання засудженого про застосування до нього Закону України „Про амністію” від 12.12.2008 року є необґрунтованим, оскільки згідно ст.17 Закону він набирає чинності з моменту опублікування і підлягає виконанню протягом 3-х місяців, а тому на даний час не може бути застосованим, крім того відсутні підстави його застосування до засудженого .
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції, а вирок суду вважає законним та обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 20 січня 2009 року відносно останнього - без зміни.
Судді:
Письменний Г.О. Олексієнко І.С. Кадегроб А.І.