У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

 

головуючого - судді	Присяжнюк Т.І.,
суддів	Пошви Б.М. і Нікітіна Ю.І.,
прокурора	Кравченко Є.С.,
захисників	ОСОБА_1 і ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні 4 липня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2, а також касаційним поданням заступника прокурора Волинської області на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 25 липня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 4 жовтня 2005 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

            зазначеним вироком

 

                                   ОСОБА_3,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

несудимого,

 

засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України на 5 років позбавлення волі.

 

            Як визнав суд, 13 лютого 2005 року близько 3 год. ОСОБА_3 у в дворі буд. АДРЕСА_1 під час сварки з потерпілим ОСОБА_4 на ґрунті неприязних стосунків умисно завдав йому два удари ножем у живіт, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження.

 

            Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 4 жовтня 2005 року зазначений вирок залишено без зміни.

 

 

 

            У касаційних скаргах та касаційному поданні:

-     засуджений порушує питання про скасування судових рішень із направленням справи на новий судовий розгляд. Вважає, що доказів його винуватості в судовому засіданні не представлено, а тому висновки суду є необґрунтованими, які не відповідають показанням свідків та обставинам події. Стверджує, що удари потерпілому не завдавав, а докази, якими він обґрунтовував свої заперечення, в суді не досліджувалися;

 

-     захисник ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 порушують питання про скасування судових рішень із направленням справи на нове розслідування. Доводять, що висновки суду ґрунтуються на припущеннях, а доказів, які підтверджують винуватість засудженого, в судовому засіданні не здобуто. Посилаючись на показання потерпілого, вважають, що останній не підтвердив установлених у справі обставин події, а висновки судово-медичної експертизи суперечать матеріалам справи. Крім того, суд залишив без уваги докази про заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень за інших обставин, з яких убачається, що до бійки причетна невстановлена слідством особа, а тілесні ушкодження потерпілому заподіяні в іншому місці;

 

-     прокурор приводить доводи на зміну судових рішень, оскільки вважає, що з огляду на особу засудженого, його слід звільнити від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України.

 

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора на підтримання касаційного подання та про відмову в задоволенні касаційних скарг, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які підтримали свої касаційні скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги та подання слід залишити без задоволення.

 

            Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 підтверджується зібраними у справі доказами.

 

            В основу вироку суд поклав показання потерпілого ОСОБА_4, який ствердив, що в день вчинення злочину зустрівся із засудженим для з'ясування стосунків, а коли під час розмови виник конфлікт, що перетворився у насильницькі дії, свідок ОСОБА_5 завдав йому удари молотком у голову, а ОСОБА_3 два удари ножем у живіт.

 

            Достовірність встановлених у справі обставин побиття потерпілого, підтверджується сукупністю зібраних і досліджених у справі доказів, зокрема, показаннями свідків: ОСОБА_6, який повідомив про бійку засудженого з потерпілим, після якої в останнього виявлено ножові поранення; ОСОБА_4 - матері потерпілого, про те, що її сина привіз додому ОСОБА_6 та ОСОБА_7, від яких вона дізналася про його побиття засудженим та свідком ОСОБА_5, а також викликала швидку медичну допомогу, оскільки виявила в нього ножові поранення живота.

 

            Судом ураховано показання засудженого ОСОБА_3, який не заперечуючи бійки із ОСОБА_4 на ґрунті неприязних стосунків, наполягав, що удари завдавав руками й ножа не мав, а виявлені в потерпілого ножові поранення заподіяла невстановлена слідством особа, при цьому, ствердив, що невідомий пробіг через двір та, завдавши ОСОБА_4 удари ножем, втік.

 

            Водночас у справі відсутні дані про заподіяння потерпілому ОСОБА_4 ножових поранень іншою особою, яка на твердження засудженого участі у бійки не брала та з'явилася на місті події непередбачено, що встановленим у справі обставинам події не відповідає.

 

            Посилання у касаційних скаргах на показання свідка ОСОБА_8 - таксиста, який підвозив потерпілого та свідків на місце бійки, також не підтверджує згаданих засудженим обставин, оскільки свідок появи на місці події іншої особи, окрім тих які встановлені в справі, не підтвердив.

 

            Відповідно до висновків судово-медичної експертизи № НОМЕР_1 в потерпілого виявлено проникаюче колюче-ріжуче поранення черевної порожнини, яке є тяжким тілесним ушкодженням, а також забійні рани голови та колоту рану передньої черевної стінки, і могли бути заподіяні за встановлених у справі обставин колюче-ріжучим і тупим твердим предметами (а.с. 141-143).

 

            Таким чином, з огляду на наявні у справі дані про конкретні обставини побиття потерпілого, які узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи та показаннями свідків, суд дійшов правильного висновку, що до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому призвели удари, які ножем завдав засуджений.

 

            Твердження у скаргах про заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень в іншому місці та за інших обставин, також не відповідає матеріалам справи, з яких убачається, що встановлена подія злочину узгоджується з мотивами дій ОСОБА_3, який для вирішення конфлікту з ОСОБА_4 зустрівся з ним у заздалегідь обумовленому місці, наслідком чого стало застосування засудженим таких насильницьких дій, які призвели до заподіяння потерпілому ножових поранень.

 

            Ці та інші зібрані у справі докази давали суду підстави дійти обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

 

            Кваліфікація його злочинних дій за ч. 1 ст. 121 КК України є правильною, а призначене йому покарання повною мірою відповідає вимогам закону.

 

            Також колегія суддів вважає, що під час розгляду справи достатніх підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України судом не здобуто і у касаційному поданні прокурором не наведено.

 

Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд вірно виходив з того, що ним вчинено тяжкий насильницький злочин, а тому його виправлення має бути пов'язано з ізоляцію від суспільства, як це визначено у санкції ч. 1 ст. 121 КК України.

 

            Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

 

            З урахуванням наведеного колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг та касаційного подання.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

            касаційні скарги засудженого ОСОБА_3 та його захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а також касаційне подання прокурора залишити без задоволення.

 

С у д д і:

 

Присяжнюк Т.І.                                        Пошва Б.М.                                               Нікітін Ю.І.