№ 2-123/2009р.

                                                                                                                        № 2-2497/2008р.

Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

    17 червня 2009 року                                                                          м. Балаклія

Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді ХОЛОДНОЇ В.С.,

при секретарі Задорожній Я.Ю.,

за участю позивача – ОСОБА_1, представника позивача – адвоката ОСОБА_2, відповідача – не з*явився, представника Балаклійської міської ради – не з*явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Балаклія в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Балаклійської міської ради про поділ майна подружжя ,

ВСТАНОВИВ:

    13 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила суд визнати за нею право власності на 2/3 частини житлового будинку з мансардою літ. «А-1» загальною площею 113,1 м2, житловою площею 41,7 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з належними до нього будівлями та спорудами: сарай-літня кухня – В, льох – Д, паркан № 1, колодязь № 2, туалет № 3, вигрібна яма № 4. Також ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на Ѕ частину автомобіля ФІАТ-ДУКАТО, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім*я відповідача 15.06.07 року, тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_2, а з урахуванням того, що автомобіль річ неподільна, стягнути з відповідача Ѕ частину дійсної вартості автомобіля.

    Позивачка та її представник неодноразово уточнювали позовні вимоги та в останній редакції просили суд:

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з мансардою літ. «А-1» побудови 2007 року загальною площею 113,1 м2, житловою площею 41,7 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з належними до нього будівлями та спорудами: сарай-літня кухня – В побудови 1954 року, льох – Д побудови 1954 року, паркан № 1 побудови 2006 року, колодязь № 2 побудови 1954 року, туалет № 3, вигрібна яма № 4 побудови 2006 року.

- визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля ФІАТ-ДУКАТО, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім*я відповідача 15.06.07 року, тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_2, а з урахуванням того, що автомобіль річ неподільна, стягнути з відповідача Ѕ частину дійсної вартості автомобіля, що складає суму 13317,50 грн.

- покласти на відповідача всі судові витрати понесені позивачкою під час розгляду справи.

Суд розглядає спір між сторонами в межах заявлених вимог.

В обґрунтування своїх вимог позивачка та її представник послалися на те, що спірний будинок та автомобіль були придбані сторонами в період шлюбу. На даний час шлюб між сторонами розірвано, відповідач ОСОБА_3 не бажає в добровільному порядку ділити спільно нажите майно. У зв*язку з цим будинок та автомобіль підлягають поділу між подружжям. Оскільки автомобіль річ неподільна, позивачка згодна на грошову компенсацію в сумі 13317,50 грн.

В попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував, посилався на те, що позивачка має право вимагати частку в спільній власності лише на будівельні матеріали. Що стосується автомобіля, то це річ неділима та його вартість може визначити лише товарна експертиза.

Відповідачі в судове засідання не з*явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суду не повідомили.

    Оскільки від відповідачів, які були належним чином повідомлені про дату судового засідання, не надійшло повідомлення про причини неявки, а позивачка та її представник не заперечували проти заочного розгляду справи, виходячи з наведеного суд вважає можливим ухвалити заочне рішення відповідно до ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

    Вислухавши пояснення позивачки та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності суд прийшов до наступного.

    Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

    Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об*єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім*ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім*ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Судовим розглядом встановлено, що 18 липня 1997 року між сторонами було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом 13.02.02 року, реєстр № 494, подружжя придбало житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно рішення Балаклійської міської ради № 250 від 11.06.03р., яким відповідачу було надано дозвіл на будівництво прибудови та тамбуру до житлового будинку (а.с. 24), подружжя у 2007 році здійснили перебудову зазначеного будинку, але в експлуатацію будинку з перебудовою не ввели та право власності не оформили. Крім того, самочинно була побудована мансарда, право власності на яку також не оформлено.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила те, що перебудови в спірному будинку будувалися на спільні кошти подружжя.

В попередньому судовому засіданні за клопотання ОСОБА_3 та його представника судом було призначено судово-будівельну експертизу для вирішення питання чи є будівля розташована за адресою АДРЕСА_1 добудованою, чи вона є об*єктом незавершеного будівництва. Але ОСОБА_3 клопотання експерта не виконав, експертизи не оплатив, у зв*язку з чим її було знято з проведення без виконання (а.с. 92).

Суд вважає за необхідне відмітити що позовні вимоги заявлено про розподіл ідеальних часток житлового будинку. Вимоги щодо реального поділу будинку не ставляться.

Згідно зі ст. 376 ЦК України жилий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була виділена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній йому в установленому порядку земельній ділянці виникає з часу прийнятий його в експлуатацію та державної реєстрації.

Таким чином, житловий будинок з самочинними перебудовами та перебудовами, право власності на які не оформлене, не може бути предметом поділу, оскільки не є об*єктом права власності до тих пір, поки це будівництво не буде легалізоване. Крім того, суд вважає за необхідне відмітити, що визнати право власності з урахуванням самочинних прибудов можливо лише на весь будинок, а не на його якусь частину.

З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту (а.с. 31-36) станом на 27 березня 2008 року без урахування самочинно побудованої мансарди та перебудови, право власності на які не оформлено.

Подружжям в період шлюбу, про що в попередньому судовому засіданні не заперечувалося сторонами, було придбано також автомобіль ФІАТ-ДУКАТО, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім*я відповідача 15.06.07 року, тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_2. Оскільки це річ неділима позивачкою в судовому засіданні було озвучено суму його вартості еквівалентній 3500 дол. США. В попередньому судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 спочатку визнав таку суму, але потім наполягав на доведенні позивачкою такої вартості автомобіля, який знаходився його в розпорядженні.

У зв*язку з цим, за клопотанням позивачки та її представника судом призначено судово товарознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлене наступне питання: яка дійсна вартість автомобіля ФІАТ-ДУКАТО, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім*я ОСОБА_3, 15.06.07 року, тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_2, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Для виконання клопотання експерта судом було повідомлено ОСОБА_3 про необхідність надання документів, автомобіля та погодження дати проведення огляду (а.с.61-62). Але відповідач ОСОБА_3 не виконав вимоги експерта, ухилився від участі в експертизі, у зв*язку з чим на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку (а.с. 94).

Згідно ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд, залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з*ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 ухилився від проведення експертизи, яка була призначення для визначення вартості автомобіля, суд вважає за можливе визнати факт вартості автомобіля в сумі еквівалентній  3500 дол. США.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання за нею право власності на Ѕ частину автомобіля ФІАТ-ДУКАТО, державний номер НОМЕР_1, зареєстрований на ім*я відповідача ОСОБА_3 15.06.07 року, тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_2, а з урахуванням того, що автомобіль річ неподільна, стягнення з відповідача ОСОБА_3 грошової компенсацію в розмірі Ѕ вартості автомобіля (1750 дол. США), що відповідно до курсу долару США по відношенню до національної валюти складає суму 13317,50 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

За клопотанням представника позивача в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_6., яка підтвердила факт того, що наприкінці серпня 2007 року продала автомобіль «Волга» ОСОБА_3 за 10000 грн. Також в судовому засіданні за клопотанням представника позивача оглядався адміністративний матеріал № 3-826/08 на водія ОСОБА_3 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 та ст. 124 КпАП України. Згідно постанови судді Балаклійського районного суду Харківської області від 04.02.08р. на ОСОБА_3 було накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 рік. Зазначені докази суд не приймає до уваги, оскільки вони не мають правового значення для вирішення справи по суті.  

Судові витрати між сторонами суд розподіляє пропорційно задоволеним вимогам.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК, ст.ст. 60, 70, 71 СК України, ст. 376 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд –

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити частково.

    Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку з належними до нього спорудами та будівлями, без урахування самочинної перебудови та перебудови, право власності на яку не оформлено, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 13317,50 грн. компенсації вартості Ѕ частини автомобіля.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 868,74 грн. судового збору, 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

    СУДДЯ