Справа №2-284/2009 р .

                                                            УКРАЇНА

    Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

          06 травня 2009 року                     Садгірський районний суд м. Чернівці   

                        у складі:   головуючого - судді           Плавана В.О.

                                                    при секретарі                      Вержак І.В.                                                            

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за  позовною заявою Чернівецького професійно - технічного училища №9 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого жилого приміщення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Чернівецьке професійно - технічне училище №9 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1. про виселення без надання іншого жилого приміщення.

В позові посилаються на те, що в оперативному управлінні Чернівецького професійно - технічного училища №9 знаходиться гуртожиток, розташований за адресою: м. Чернівці вул. Хотинська, 47-г. На підставі рішення Садгірського райвиконкому № 48/4 від 11.03.1992 року та ордеру на житлову площу в гуртожитку № 213, відповідач ОСОБА_1. була вселена у вказаний гуртожиток. На момент вселення відповідач була працівником Електромеханічного заводу, на момент прийняття на баланс Чернівецьким ПТУ №9 гуртожитку та зв'язку із наявністю вільних місць в, відповідачу було надано можливість проживати у вказаному гуртожитку.

В позові посилаються на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір найму житлового приміщення в гуртожитку від 01.01.2006 року. Відповідно до п.7.2 вказаного договору термін дії договору до 01.01.2009 року, а по закінченню терміну дії наймач зобов'язаний звільнити кімнату, яку він займає. У відповідності до п.6.5 договору найму наймодавець залишає за собою право дострокового розірвання договору найму, у випадках коли місць в гуртожитку не вистачатиме для учнів, з попереднім повідомленням наймача за один місяць.  Вказують на те, що відповідач неодноразово була повідомлена про необхідність звільнення кімнати, однак вона не бажає звільняти та не використала можливість переселення в інше житлове приміщення. У зв'язку з збільшенням кількості учнів, бажаючих проживати в гуртожитку, та необхідністю збільшення ліжко-місць, ЧПТУ №9 не має можливості надати відповідачу право проживання в учнівському гуртожитку.

Просять виселити ОСОБА_1. з кімнати АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення та стягнути на користь позивача судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_2. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю та дала пояснення аналогічні позову.

Відповідач ОСОБА_1. в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що 19.03.1993 року їй було видано ордер № 213 на право зайняття кімнати у гуртожитку по вул. Хотинській, буд.47-г м. Чернівці, куди вона заселилася, як працівник ВАТ „Чернівецького Радіотехнічного заводу”.             На вказаному підприємстві вона працювала з 1991 року, буда  звільнена з заводу 23.01.2003 року за угодою сторін, пропрацювала на вказаному підприємстві більше 10-років, порушень трудової дисципліни у неї не було, до кримінальної відповідальності не притягувалася, а тому підстав для виселення її із  гуртожитку без надання іншого житлового приміщення не має. Крім того позивач не надав інше житлове приміщення для переселення.  Вказує на те, що єдиним місцем її проживання є кімната в даному гуртожитку. Вказує на те, що вона підтримує кімнату в належному стані та сплачує комунальні послуги. Вважає, що позов необґрунтований, просить відмовити в позові за безпідставністю.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши письмові докази  вважає, що позовні вимоги необґрунтовані, а тому в позові слід відмовити за безпідставністю.

Судом встановлені обставини і відповідно до них правовідносини,  що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21.04.2008 будівля по вул. Хотинській, буд. № 47 „ Г ” м. Чернівці є жилим будинком і має статус гуртожитку, форма власності державна, знаходиться в оперативному управлінні Чернівецького професійно-технічного училища №9 м. Чернівці. Статус житлового будинку - гуртожитку по вул. Хотинській  буд. № 47 „ Г ”       м. Чернівці ніким не змінювався, рішень виконавчих комітетів відповідних Рад про зміну статусу спірної будівлі не приймалося.

Судом встановлено, що згідно рішення виконавчого комітету Садгірської районної ради народних депутатів м. Чернівці від 11.03.1992 року № 48/4, було дозволено заселення та прописку одиноких тридцять робітників електромеханічного заводу в гуртожиток по вул. Хотинській буд. № 47 „ Г ”        м. Чернівці без дотримання норми житлової площі. На підставі ордеру №213 виданого електромеханічним заводом 19.03.1993 року відповідач ОСОБА_1. була заселена в гуртожиток по АДРЕСА_1, яка з моменту заселення і по день розгляду справи постійно проживає в даному гуртожитку. При заселенні відповідача не були порушені вимоги ст.ст.128,129 ЖК України та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Радою Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 року.

При реєстрації відповідача за місцем її постійного проживання по                           АДРЕСА_1, також  не були порушені  вимоги ст. 29 ЦК України, ст.6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання”.  Не виявлено порушень вимог ст.130 ЖК України, щодо порядку користування відповідачем житловою площею в гуртожитку, згідно укладеного договору найму житлового приміщення в гуртожитку № 91 від 01.01.2006 року відповідач здійснює оплату комунальних послуг, підтримує кімнату в належному технічному та санітарному стані, піклується про збереження власності, яка належить позивачу.

Судом встановлено, що житлову будівлю - гуртожиток по                        вул. Хотинській, буд.47-Г м. Чернівці, після завершення його будівництва та прийняття в експлуатацію в 1987 році було передано на баланс Чернівецького радіотехнічного заводу, який знаходився на його балансі до 1992 року, після чого приміщення гуртожитку було передано на баланс Чернівецькому ПТУ №9, що підтверджується актом від 20.10.1992 року.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1. була прийнята на роботу на ВАТ „Чернівецький радіотехнічний завод” з 20.02.1991 року по 23.01.2006 року, звільнена за угодою сторін на підставі ст.36 п.1 КЗпП України, що підтверджується довідкою ВАТ „Чернівецький цукровий завод” №48 від 23.03.2009 року та ксерокопією трудової книжки.

Ці обставини підтверджені дослідженими доказами.

Відповідно до ст.127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян в період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки, під які надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчих комітетах відповідної Ради.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що будівля по                       вул. Хотинській, буд. № 47 „ Г ” м. Чернівці, була зареєстрована як гуртожиток,  не змінювала свого статусу, залишається жилим будинком зі статусом гуртожитку та експлуатується по сьогоднішній день як гуртожиток.

Відповідно до ст.47 Конституції України та ст.ст.1,9 ЖК України, якими передбачено, що кожен громадянин має право на житло та на одержання в безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або в будинках житлових - будівельних кооперативів та гуртожитках. Ніхто не може бути виселений або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом та за рішенням суду.

Відповідно до ст.48 Конституції України передбачено, що кожен громадянин має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Відповідно до ст.ст.127-132 ЖК України, Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Радою Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 року встановлено порядок надання житлової площі, користування житловою площею в гуртожитках, а  також виселення з гуртожитків.

Відповідно до п.3 ст.132 ЖК України особи, які припинили роботу з інших підстав, що зазначені в ч.2 вказаної статті, а також осіб, перелічених у ст.125 ЖК України, може бути виселено лише з наданням їм іншого житлового приміщення.

Відповідно до ст.125 ЖК України, особи, яких не може бути виселено з службових приміщень в тому числі і гуртожитків без надання іншого житлового приміщення, а саме осіб які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надала їм житло, не менш як десять років.

Відповідно до ст.29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи-людини, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому ( гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

На підставі ордеру виданого ВАТ „Чернівецький радіотехнічний завод”   відповідач була заселена в гуртожиток по АДРЕСА_1, з моменту заселення і по день розгляду справи, прописана, зареєстрована та постійно проживає в даному гуртожитку, а також в її паспорті зроблено запис, про прописку у гуртожитку за вказаною адресою. Відповідач на підприємстві ВАТ „Чернівецький радіотехнічний завод”  пропрацювала більше 10-ти років, порушень трудової дисципліни у відповідачки не було, до кримінальної відповідальності не притягувалася.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що при видачі ордеру, на підставі якого відбулося заселення відповідача в гуртожиток, не були порушені вимоги ст.ст.128,129 ЖК України та Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Радою Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 року.

При реєстрації відповідача за місцем її постійного проживання у гуртожитку по АДРЕСА_1,  не були порушені  вимоги ст. 29 ЦК України, ст.6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання”, Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування ) фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом МВС України №96, від 03.02.2005 року.

 Не виявлено порушень вимог ст.130 ЖК України, щодо порядку користування відповідачем житловою площею в гуртожитку, згідно укладеного договору найму, відповідач здійснює оплату комунальних послуг, підтримує кімнату в належному технічному та санітарному стані, піклується про збереження власності, яка знаходиться в оперативному управлінні позивача.

На підставі наведеного суд вважає, що відповідач законно та правомірно набула право на житло у  вище вказаному гуртожитку, оскільки її заселення, реєстрація та постійне проживання в гуртожитку здійснювалися в рамках закону.   

На вимогу наймодавця договір найму може бути розірваний тільки з підстав передбачених ст. ст.125,132 ЖК України.

Судом встановлено, що відповідач відпрацювала на підприємстві ВАТ „Чернівецький радіотехнічний завод” більше 10-ти років, порушень трудової дисципліни у відповідача не було, до кримінальної відповідальності не притягувалася. Таким чином відповідно до ст.125, п.3 ст.132 ЖК України відповідач не може бути виселена з гуртожитку без надання їй іншого житлового приміщення. Позивачем не надано суду приміщення, для переселення відповідача.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що позивач не навів  підстави передбачені ст.ст.125,132 ЖК України для розірвання договору найму, виселення та зняття з реєстрації відповідача із спірної будівлі - гуртожитку АДРЕСА_1.

Таким чином суд  вважає, що позовні вимоги Чернівецького ПТУ №9 є необґрунтованими, а тому в позові їм слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Керуючись ст.ст.41,47,48 Конституції України, ст.ст. 5,29 ЦК України, ст.ст.1,9,41,47,48,125,128-132 ЖК України,  Примірного положення про гуртожитки, затвердженого Радою Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 року., ст.6 Закону України „ Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання”, Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затвердженого наказом МВС України №96, від 03.02.2005 року, ст.ст. 10,11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В  И  Р  І  Ш  И  В :

В позові Чернівецького професійно - технічного училища №9 до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого приміщення - відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду  набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення  може  бути оскаржене  в апеляційному порядку до Апеляційного суду  Чернівецької області, через  Садгірський районний суд  м. Чернівці шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення рішення  заяви про апеляційне  оскарження  і подання після цього протягом  20-ти  днів  апеляційної скарги, з подачею її копії до  апеляційної інстанції  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий-суддя                                                 Плаван В.О.