КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №2а-11/2010

Провадження № 11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2010 року суддя Київський районний суд м. Полтави ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмово провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про зобов»язання проведення перерахунку пенсії,,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , в якому просив зобов»язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити йому пенсію як особі віднесеної до 2 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 51 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» ( ОСОБА_3 № 796-Х11)

Позивач та представник позивача надали суду заяви про розгляд справи в письмовому провадженні, позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду письмову заяву про розгляд справи в письмовому провадженні та заперечення відповідно до яких позов не визнав посилаючись на те, що відповідач діяв в межах діючого законодавства. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши докази по справі, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що позивач має статус особи віднесеної до категорії потерпілих внаслідок Чорнобильській катастрофи 2 категорії , що підтверджується посвідченням серії № 268402 .

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин та також у старості та в інших випадках передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров»я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання та трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-Х11.

Статтею 51 Закону № 796-Х11 передбачено, що особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком .

Законом України від 28.12.2007 року № 107 –У1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 51 Закону № 796-Х11 змінено та встановлено, що особам віднесеним до категорії 2,щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп 2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 року № 107-6 «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» визнано неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, суд приходить до висновку про неможливість застосувати вищенаведений закон до правовідносин, які виникли між сторонами під час звернення позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії , оскільки це суперечить ч.1 ст. 58 Конституції України, яка вказує на незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом»якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ст. 51 зазначеного Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06.06.96р. № 230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 2, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком .

Ч.3 ст. 22 Конституції України встановлено, що прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускає звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Таким чином, право на отримання додаткової пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачених ст. 51 Закону №796-Х11, у позивача з 22 травня 2008 року - дати прийняття рішення Конституційним Судом України існувало, а реалізація цього права не залежало від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а мала безумовний характер.

Оскільки позивачеві слід визначити пенсію , виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначену законом.

Суд приходить до висновку про правомірність вимог позивача щодо здійснення йому перерахунку з 22 травня 2008 року відповідно до Закону №796-Х11.

Відповідно до правових позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року, що набрало законної сили 08.02.2006 року, у справі Качко проти України, де вказується, що реалізація особою права, що пов»язане з отриманням бюджетних коштів, яка базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, та у випадках, коли набуттям чинності певним законом , його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин, застосується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком зазначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Іншого нормативно-правового акту ,який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір немає.

Суд не бере до уваги положення ч.3 ст. 28 вищезазначеного закону, де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч.1 цієї статті , застосовується виключено для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 51 Закону № 796-Х11.

Таким чином, при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої ст. 51 Закону № 796-Х11,застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пенсії позивачу УПФ провело, виходячи з розміру, встановленого Постановою КМУ від 28.05.2008 року №530 « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»,яка набрала чинності з 22.05.2008 року .

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість яких видана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами , виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. 51 Закону 796-Х11, а не Постанова КМУ на яку посилається відповідач.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов»язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» , виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» та провести виплату недоплаченої пенсії з 22 травня 2008 року .

Що стосується позовної вимоги про зобов»язання в подальшому виплачувати додаткову пенсію у встановленому розмірі . то ці вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

  Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративний позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері  публічно-правових відносин.

  На момент звернення до суду зазначена додаткова пенсія  нарахована та виплачена не була, тому позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому  його законні права та інтереси.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 71, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Зобов»язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до ст.51 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року та провести відповідні виплати.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складення постанови в повному обсязі та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий Ж.В.Кузіна