У Х В А Л А

Іменем України

з участю:               позивача ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и в:

     В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2009 року, яким відмовлено в задоволенні його позову,  і винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

     Апелянт не погоджується з висновком суду про те, що ним пропущений строк позовної давності, оскільки порушення його прав не відбувалося до подання відповідачкою позову про визнання права власності на Ѕ частину спірної квартири.

     На думку апелянта, відповідачка, беручи кошти за свою частку майна, написала розписку про свою відмову від права власності на користь ОСОБА_3  відповідно до положень ст. ст. 347, 636 ЦК України.

     Також, апелянт вважає, суд першої інстанції прийшов до неправильного висновку про додержання вимог щодо форми правочину, оскільки відповідно до п. 27 Інструкції  про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, правочини, дії яких стосуються житлового або іншого майна, що має значну цінність, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, а у разі порушення вимоги закону про нотаріальну форму, такий правочин є нікчемним.

      В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_1, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2009 року - залишити без змін, посилаючись на те, що рішення відповідно до ст. 213 ЦПК України є законним і обґрунтованим.

     Вислухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу і просив рішення суду першої інстанції скасувати, пояснення  відповідача ОСОБА_2, яка просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін виходячи з наступного.

  Відповідно до ст. 308  ЦПК України апеляційний суд відхиляє  апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо  визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

       Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

        Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності щодо пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним, передбачений ст. 256 ЦК України, оскільки з часу його укладення минуло більше трьох років, а в судовому засіданні позивач не просив поновити йому цей строк.            

       Даний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

       Судом по справі встановлено, що 05.08.2005 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в рахунок компенсації за долю в квартирі АДРЕСА_1 1000 доларів США, про що була складена розписка, в якій також зазначено, що вона не буде мати ніяких претензій на право власності у даній квартирі до ОСОБА_3 (а.с. 5).

       Відповідно до правил ст.ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки, а перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

      З матеріалів справи вбачається, що розписка була складена сторонами 05 серпня 2005 року, а з вимогою про визнання її недійсною ОСОБА_1 звернувся до суду лише 13 січня 2009 року.

      Таким чином, звернувшись 13 січня 2009 року до суду з вищезазначеним позовом, ОСОБА_1 пропустив передбачений ст. 257 ЦК України трирічний строк, про застосування якого було заявлено відповідачкою, а тому висновок районного суду про відмову в задоволенні позову відповідає ч. 4 ст. 267 ЦК України.

      Доводи апеляційної скарги про те, що порушення  прав ОСОБА_1  відбулося при поданні відповідачкою позову про визнання права власності на Ѕ частину спірної квартири і з цього часу починається перебіг позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки позов про визнання права власності на Ѕ частину квартири ОСОБА_2 заявлений до ОСОБА_3 і даним позовом до суду не зачіпаються права та інтереси ОСОБА_1

       Інші доводи  апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

      Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, апеляційний суд не знаходить підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції з урахуванням вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України.

       Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України,  апеляційний суд,                         

                                                          у х в а л и в :

      Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

      Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 квітня 2009 року - залишити без змін.

      Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

            Головуючий :                                                                 Судді: