Справа: № 2-283/09

РІШЕННЯ

Іменем України

27 березня 2009 року

    Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді                                     Борисюка Р.М.

при секретарі     Василенко Т.М.

з участю позивача                                                       ОСОБА_1

представника позивача                                               ОСОБА_2  

представника відповідача                                          ОСОБА_3          

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Новограда-Волинського справу за  позовом  ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Новоградтранссервіс» про  визнання недійсним накладення стягнень: 3 квітня 2008 року за наказом № 32; 21 травня 2008 року за наказом № 38; 9 жовтня та 10 жовтня 2008 року за наказом № 106 від 04.11.2008 року; визнання незаконними наказів № 100 від 2 жовтня 2008 року та № 106 від 4 листопада 2008 року про звільнення з роботи за ст.40 п.3 КЗпП України; про поновлення на роботі згідно наказу № 7 від 8 лютого 2006 року, та стягнення матеріальної і моральної компенсації,-

встановив:

    Позивач 3 грудня 2008 року звернулась в суд з позовом до ТОВ ?овоградтранссервіс", в якому просить суд визнати недійсним дисциплінарне стягнення накладене на неї наказом від 03.04.2008 року № 32 , визнати незаконним наказ № 100 від 22.10.2008 р. про звільнення її з роботи за ст.40 п.З КЗпП України та визнання незаконним її звільнення з роботи за цим наказом, а також поновити її на роботі згідно наказу №7 від 08.02.2006 року. В подальшому вона збільшила свої позовні вимоги та просить визнати недійсним накладення стягнень: 3 квітня 2008 року за наказом № 32; 21 травня 2008 року за наказом № 38; 9 жовтня та 10 жовтня 2008 року за наказом № 106 від 04.11.2008 року; визнання незаконними наказів № 100 від 2 жовтня 2008 року та № 106 від 4 листопада 2008 року про звільнення з роботи за ст.40 п.3 КЗпП України; поновимти її на роботі згідно наказу № 7 від 8 лютого 2006 року, та стягнути матеріальну компенсацію: оплата лікарняного листа – 190 грн., заробітна плата за період листопад-грудень 2008 року та січень-лютий 2009 року, на загальну суму 1810 грн., а всього 2000 грн та моральну шкоду на суму 5000 грн. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що на неї були безпідставно  накладені дисциплінарні стянення, непзаконно її було звільнено з роботи, з вказаними наказами вона не ознайомлена, що є грубим порушенням її трудових прав.

    В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала і дала пояснення, які відповідають вище викладеному. Позовну заяву також підтримав її представник – ОСОБА_2

    Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважає їх необгрунтованими, які задоволенню не підлягають.

    Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та давши їм належну оцінку, суд приходить до наступного висновку. Встановлено, що позивач на підставі наказу № 7 від 08.02. 2006 року була прийнята на роботу квитковим касиром до ТОВ «Новоградтранссервіс», що підтверджується копією витягу із трудової книжки ОСОБА_2(а.с. 3).

    Наказом № 100 від 22.10.2008 року ОСОБА_1 було звільнено з посади квиткового касира за ст.40 п.З КЗпП України за систематичне невиконання обов'язків покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку з 22 жовтня 2008 року.

    Як видно із матеріалів справи, застосування цього дисциплінарного стягнення було викликано тим, що позивач 9 та 10 жовтня 2008 року, перебуваючи в резерві квиткових касирів , для підміни касирів на маршрутах , самовільно залишала робоче місце о 16 год 35 хвилин, тобто за 25 хвилин до закінчення робочої зміни.  На зауваження з цього приводу диспетчера, в підпорядкуванні якого, вона знаходилась, не реагувала, що підтверджується доповідною диспетчера ОСОБА_4 від 11.10.2008 року(а.с. 54) , поясненнями ОСОБА_1 від 13.10.2008 року(а.с. 55), графіками роботи резервного касира, копією табелю обліку робочого часу( а.с. 18-21, 24). В судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які працюють диспетчерами у товаристві, ці обставини підтвердили. Свої дії ОСОБА_1 пояснила тим, що раніше приходила на роботу, однак працівник повинен дотримуватися встановленого режиму робочого часу, а відповідно графіку роботи робочий день позивача розпочинався о 8 годині ранку і закінчувався о 17 годині. Як видно із листа про відмітку початку роботи працівників товариства за жовтень місяць, ОСОБА_1 в жовтні 2008 року також раніше залишала робоче місце до кінця робочого дня, зокрема 6 та 7 жовтня( а.с. 18).

    Із пояснень представника відповідача вбачається, що при обранні стягнення за вказані порушення були враховані ті обставини, що позивач систематично порушувала трудову дисципліну. Зокрема, їй було оголошено догану за наказом № 32 від 03.04.2008 року за порушення п.7 посадової інструкції квиткового касира «- самовільне залишення робочого місця до закінчення зміни 14.03.08 р. на маршруті № 4» , що підтверджується  власноручним поясненням ОСОБА_1І.(а.с. 35), поясненнями кондуктора ОСОБА_6В.(а.с. 34), доповідною лінійного контролера ОСОБА_7 від 17.03.2008 року(а.с. 33). Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила ці обставини. ОСОБА_1 просить визнати недійсним накладення цього стягнення, мотивуючи тим, що було скасовано попередній наказ з цього приводу - №24. Як пояснила представник відповідача, зазначений наказ було скасовано, оскільки на день його винесення не було одержано пояснень ОСОБА_1 з приводу допущеного порушення трудової дисципліни. Таким чином, наказ №32 від 03.04.2008 року є обгрунтованим, не містить жодних порушень трудового законодавства, відсутні підстави для визнання накладеного цим наказом стягнення незаконним. Крім того, позивач власноручно пітвердила факт ознайомлення з цим наказом 3.04.2008 року і мала реальну можливість оскаржити його у визначений законом тримісячний термін, однак своєчасно не використала свого права.

    Судом встановлено, що за наказом № 38 від 21.04.2008 року (в позовній заяві позивач вказує від 21 травня) ОСОБА_1 було оголошено догану за порушення п.6.2 «Посадової інструкції квиткового касира, « -перевезення пасажирів без квитків 01.04.08 року на маршруті №1», що підтверджується ., доповідною начальника експлуатації ОСОБА_8С.(а.с. 43), власноручними поясненнями ОСОБА_1І.( а.с. 44). Позивач вважає накладене зазначеним наказом стягнення незаконним, посилаючись на те, що вона відшкодувала вартість проїзду цих пасажирів, а тому вважає, що понесла подвійне покарання. Крім того, посилається, що її не ознайомили з вказаним наказом. Таке обгрунтування є безпідставним, оскільки в матеріалах справи є акт про те, що ОСОБА_1 своєчасно ознайомлена з цим наказом, однак від підпису про ознайомлення з ним відмовилась( а.с. 41).

    У відповідності до чинного законодавства, відшкодування завданої працівником шкоди не звільняє його від дисциплінарної відповідальності за допущене порушення трудової дисципліни, в даному випадку неналежне виконання  п.6.2 посадової інструкції квиткового касира, яка містить власноручний підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з нею.

    З наказом про звільнення з роботи №100 позивач була ознайомлена в приміщенні товариства по вул. Герцена, 46 у м. Новограді-Волинському  22.10.2008 року  об 11 годині  в присутності бухгалтера ОСОБА_9, медпрацівника ОСОБА_10, директора ОСОБА_11 та начальника експлуатації ОСОБА_8  Від підпису про ознайомлення з цим наказом  та від одержання копії цього наказу , трудової книжки, ОСОБА_1 відмовилась, що підтверджується актом від 22 жовтня 2008 року( а.с. 56).

Як видно з матеріалів справи, в  зв"язку з чим 23.10.200 8 року їй було направлено письмове повідомлення за № 63 про необхідність з'явитись за трудовою книжкою та про перерахунок на її особовий рахунок коштів, належних працівникові при звільненні з роботи., вручене їй особисто 27.10.2008 року, що підтверджується, копіями поштової квитанції( а.с. 46-48).

    Як пояснила представник відповідача, з телефонного повідомлення ОСОБА_1 в бухгалтерію товариства стало відомо, що вона 22.10.2008 року, після  оголошення їй наказу про звільнення  звернулася до лікаря та одержала  лікарняний в зв"язку з гіпертонічним кризом, на якому перебувала по 31.10.2008 року, хоча на час її звільнення з роботи будь-яких скарг на стан здоров"я  не заявляла. За медичною допомогою ОСОБА_1 звернулась після звільнення її з роботи у другій половині дня 22.10.2008 року. Тому, в зв"язку з одержанням цієї інформації та на виконання вимог ч.З ст.40 КЗпП України, наказом від   4 листопада 2008р  № 106 було змінено наказ №100 від 22.10.2008 року про звільнення ОСОБА_1 та звільнено її з вищевикладених підстав за ст.40 п.З КЗпП України з 01.11.2008 р. з покладенням обов"язку на працівника бухгалтерії внести відповідні зміни до запису в трудовій книжці після представлення ОСОБА_1 оригіналу лікарняного листа.

Що стосується підпису на наказі № 32 від 03.04.2008 року, як видно з матеріалів справи,  він вчинений від імені директора товариства на підставі рішення засновників від 10.10.2005 року  та наказу № 1 від 26 .10.2005 року ОСОБА_12

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач допустила систематичне невиконання обов'язків, покладених на неї трудовим договором та правилами внутрішнього розпорядку, за що до неї раніше належним чином застосовувались заходи дисциплінарного впливу,  звільнення її проведено за наказом № 106 від 04.11.2008 року, після закінчення тимчасової непрацездатності, з дотриманням вимог трудового законодавства, підстави для задоволення її позовних вимог    відсутні.   Тому, відсутні підстави для відшкодування матеріальної та моральної компенсацій( як вказано в позовній заяві).

    Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 3, 57, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 40 п.3, 232, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 із останніми змінами і доповненнями внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 року №15 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд, -

вирішив:

    В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Новоградтранссервіс» про визнання недійсним накладення стягнень: 3 квітня 2008 року за наказом № 32; 21 травня 2008 року за наказом № 38; 9 жовтня та 10 жовтня 2008 року за наказом № 106 від 04.11.2008 року; визнання незаконними наказів № 100 від 2 жовтня 2008 року та № 106 від 4 листопада 2008 року про звільнення з роботи за ст.40 п.3 КЗпП України; про поновлення на роботі згідно наказу № 7 від 8 лютого 2006 року, та стягнення матеріальної і моральної компенсації  – відмовити як необгрунтовано заявленій.

          Сторони, які беруть участь у справі, можуть ознайомитись з повним рішенням суду не пізніше п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.

На    рішення     може    бути   подано   апеляцію   до  апеляційного   суду    Житомирської  області  через  Новоград-Волинський  міськрайонний  суд  протягом  20 днів  з  дня  подачі  заяви  про  апеляційне  оскарження,  яку  може  бути  подано  протягом  10  днів  з  дня   проголошення  рішення.

            Головуючий: