СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
21 липня 2006 року | Справа № 2-1/5592-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Лисенко В.А.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Сопот Сергій Іванович, довіреність № 01/03 від 27.02.06;
Козлов Данило Валерійович, довіреність № б\н від 27.02.06;
відповідача: Алексейчук Олег Тихонович, довіреність № 137 від 16.06.06;
Шейкін Олег Миколайович, довіреність № 28 від 20.02.06;
3-ої особи: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 11.04.2006 року у справі № 2-1/5592-2006
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" (вул. 25-ї Чапаївської дивізії, 3/3, кв. 121,Одеса,65000)
до Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Уріцкого, 7/3,Євпаторія,97416)
3-тя особа: Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (вул. Ш. Руставелі, 39/41,Київ 23,01023)
про розірвання договору та виділ в натурі частки майна, визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 11.04.2006 року у справі № 2-1/5592-2006 задоволено позов Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця до Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", третя особа Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця про розірвання договору та виділ в натурі частки майна, визнання права власності. Розірвано договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29, укладений 29 липня 2003 року між Дочірнім підприємством "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс КС», виділено на користь позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" –частку в натурі, яка складає 69 / 100 у спільному майні Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
З посиланням на обставини справи господарський суд першої інстанції суд дійшов висновку про суттєве порушення відповідачем умов договору про спільну діяльність, в зв’язку з чим, на думку суду першої інстанції, у позивача виникло право вимагати розірвання договору, а також, право на виділ своєї частки у спільному майні та визнання права власності на об’єкти нерухомості. При цьому, суд зробив посилання на норми статті 651 Цивільного кодексу України щодо можливості розірвання договору у разі істотного порушення договору другою стороною, статті 1141 Цивільного кодексу України щодо поділу майна, що є у спільній власності учасників та статті 364 Цивільного кодексу України, яка передбачає право співвласника на виділ в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Крім того, суд посилається на висновок судової експертизи № 387 від 05.04.2006 року, відповідно до якого частка позивача у спільному майні складає 69/100, до якої входять об’єкти, перелічені в резолютивній частині рішення суду першої інстанції.
Не погодившись з рішенням суду Дочірнє підприємство "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу відповідач мотивує неповним з’ясуванням всіх обставин справи, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, а також порушенням застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 21.07.2006 року у зв’язку з відпусткою у складу колегії було замінено суддю Градову О.Г. на суддю Лисенко В.А.
У судовому засіданні представники заявника підтримали вимоги апеляційної скарги, представники позивача проти скарги заперечували у зв’язку з безпідставністю її вимог.
Третя особа - Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця” – явку свого представника до апеляційного суду не забезпечила. Направило до суду клопотання в якому просить розглянути справу без участі третьої особи, а також просить судову колегію задовольнити апеляційну скаргу, та прийняти нове рішення відповідно до якого у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" відмовити.
За клопотанням представників позивача та відповідача судочинство здійснювалось російською мовою.
13.07.2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" заявлялось клопотання про зупинення провадження у справі на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" 08.07.2006 року було подано касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 року у справі № 2-1/6625-2006, якою зокрема було визнано недійсним договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 року. Оскарження зазначеної постанови суду апеляційної інстанції, на думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС", робить неможливим розгляд теперішнього спору по суті.
Однак, судова колегія не знаходить підстав для задоволення цього клопотання з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Як було зазначено у клопотанні, Севастопольським апеляційним господарським судом було прийнято постанову від 23.06.2006 року у справі № 2-1/6625-2006, якою було визнано недійсним договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 року.
Згідно з частиною 3 статті 79 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. У даному випадку постанова від 23.06.2006 року у справі № 2-1/6625-2006 набрала законної сили 23.06.2006 року.
Таким чином, справу № 2-1/6625-2006, пов’язану з справою № 2-1/5592-2006, яка розглядається, вже вирішено судом апеляційної інстанції, а постанова набрала законної сили, тому судова колегія не вбачає підстав для зупинення провадження у справі та відмовляє у задоволенні клопотання.
У ході судового засідання 21.07.2006 року представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" було заявлено клопотання про відкладення слухання справи з підстав, викладених у клопотанні про зупинення провадження, до закінчення розгляду касаційної скарги позивача на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 року у справі № 2-1/6625-2006.
Судова колегія вважає за необхідне відмовити у задоволенні цього клопотання з підстав, аналогічних підставам відмови у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.
У ході розгляду справи представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" було також заявлено клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 6 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з ліквідацією Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС".
Пунктом 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організація, які є сторонами, ліквідовано.
Однак, позивач у своєму клопотанні просить припинити апеляційне провадження у справі, що діючим процесуальним законодавством не передбачено.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України Севастопольський апеляційний господарський суд встановив наступне.
29 липня 2003 року Головою правління Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" був затверджений Договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29, укладений між Дочірнім підприємством "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Державним підприємством „Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України” (аркуші справи 10-14).
21 серпня 2003 року укладено трьохсторонню Угоду про передачу прав та обов’язків по Договору про спільну діяльність від Державного підприємства „Державний департамент по забезпеченню та контролю за використанням матеріально-технічних ресурсів південно-західного регіону України” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альянс КС” (аркуші справи 15-16).
10 вересня 2003 року Головою правління Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" затверджено Додаткову Угоду до Договору , пунктом 7.1 якої передбачено, що Договір діє безстроково (аркуш справи 17).
Пунктом 2.1.1. Договору передбачено, що внеском Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" є об’єкти, розташовані на його території, повний перелік яких наведений у Додатку № 1 до Договору, а саме: адміністративний корпус; спальний корпус літ. „А”; спальний корпус № 3; спальний корпус № 4; лікувальний корпус №4; їдальня; спальний корпус „Рів’єра”; спальний корпус №5; спальний корпус № 6; їдальня № 2; центральна котельна; пральня.
При укладенні договору про спільну діяльність, експертизи щодо визначення реальної вартості об’єктів проведено не було, а балансова вартість переданого підприємством майна склала 2960000 грн.
Внеском інвестора, згідно з пунктом 2.2 Договору, є грошові кошти у розмірі 2960000 грн.
Відповідно до наданих матеріалів справи, згідно з Платіжними дорученнями № 2 від 20.10.2003 року, на рахунок спільної діяльності позивачем перераховано 531235,00 грн., платіжним дорученням № 3 від 27.10.2003 року перераховано 531000,00 грн., платіжним дорученням № 183 від 20.12.2005 року –1500000 грн., платіжним дорученням № 189 від 13.04.2006 року –397765 грн. (аркуші справи 18-21), а всього станом на 14.01.2006 року, згідно з актом звірки взаєморозрахунків між сторонами, позивачем перераховано на рахунок спільної діяльності 2960000 грн. (аркуш справи 23).
Пунктом 2.4. Договору про спільну діяльність встановлено, що грошові або інші майнові вклади Учасників у спільну діяльність є їх спільною власністю, а підпунктом 2.1.1 договору визначено, що вкладом підприємства є об’єкти, розташовані на його території та внесені до Додатку № 1.
Крім того, у пункті 4.3. Договору про спільну діяльність зазначено, що у період спільної діяльності Учасники спільно здійснюють експлуатацію майна згідно з бізнес-планом.
У подальшому, 14 вересня 2003 року між відповідачем та ЗАТ „ХХ1 століття” був укладений Договір підряду № 42, за яким ЗАТ зобов’язалось провести реконструкцію „Санаторію „Ударник”.
Також, в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції міститься посилання на договори підряду та поруки, укладені позивачем з ТОВ „Будівельна компанія „Акрополь” в рамках дії Договору про спільну діяльність, за якими у позивача існують зобов’язання перед підрядниками, щодо реконструкції та ремонту будівель, що є предметом спільної діяльності.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" підлягаючою частковому задоволенню у зв’язку з наступним.
Як вже було зазначено, рішенням суду першої інстанції було розірвано договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29, укладений 29 липня 2003 року між Дочірнім підприємством "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альянс КС»; виділено на користь позивача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" –частку в натурі, яка складає 69 / 100 у спільному майні Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
На думку колегії суддів, провадження у справі у частині позовних вимог про розірвання договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 року підлягає припиненню з огляду на наступне.
У доповненні до апеляційної скарги відповідач посилається на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.06.2006 року у справі № 2-1/6625-2006 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС" до Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про стягнення 4416256,00 грн.
Згаданою постановою суду апеляційної інстанції, яке набрало законної сили 23.06.2006 року, було визнано недійсним договір про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 року.
Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає доведеним факт недійсності договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 року, тому спір про розірвання цього договору є нікчемним.
Відповідно до пункту11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі у частині позовних вимог про розірвання договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 року підлягає припиненню на підставі пункту11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю предмету спору.
Вимоги позивача про визнання права власності на об’єкти нерухомості судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Згідно з пунктом 7.1 договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 року зазначений договір діє безстроково.
Таким чином, судова колегія вважає за необхідне застосовувати при вирішенні даного спору норми Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. При цьому, спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників (частина 2 статті 1130 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 1133 Цивільного кодексу України, вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно) і такі вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає з договору простого товариства або фактичних обставин.
Сторони за договором встановили наступний розмір своїх внесків - вартість переданого підприємством майна склала 2960000 грн., а внеском інвестора, згідно пункту 2.2 Договору, визначені грошові кошти в розмірі 2960000 грн.
Суд першої інстанції, в обґрунтування рішення про визнання права власності за позивачем та виділення належної ТОВ „Альянс КС” частки посилався на норми статті 1134 Цивільного кодексу України про спільну часткову власність учасників, статті 364 Цивільного кодексу України про право на виділ в натурі частки зі спільного майна та послався на висновок експерта № 387 від 05.04.2006 року при вирішенні питання про розмір частки спільного майна, на яке судом було визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс КС".
Проте, застосовуючи вказані норми закону суд першої інстанції не прийняв до уваги правову природу майна, на яке позивач просить визнати право власності, яке в даному випадку є нерухомим майном.
Між тим, відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Аналогічні вимоги щодо моменту виникнення права власності на нерухоме майно та обов’язковості державної реєстрації цього права містяться в положеннях Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та наказу Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 „Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно”.
Таким чином, виходячи з аналізу наведених актів цивільного законодавства судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції помилково застосував норму статті 364 Цивільного кодексу України, оскільки в даному випадку відсутня головна умова для виділу в натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності –спірне майно не є спільною частковою власністю сторін у зв’язку з недодержанням вимог закону про державну реєстрацію такого права у встановленому законом порядку.
Навпроти, з матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції, спірне майно знаходилось у власності та було зареєстровано за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України „Укрпрофоздоровниця”, а тому судова колегія вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав здійснювати виділ частки з майна, яке ніколи не знаходилось у спільній власності сторін.
Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" такою, яка підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду скасуванню з прийняттям нового рішення.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Санаторій "Ударник" закритого акціонерного товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.04.2006 року у справі № 2-1/5592-2006 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У частині позовних вимог про розірвання договору про спільну діяльність № 0102011/2003-29 від 29.07.2003 року провадження у справі припинити.
5. У решті задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді В.А. Лисенко
І.В. Черткова