АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 869/ 2008 р. Головуючий по першій інстанції
Середа А.В. Суддя - доповідач Обідіна О.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року квітня місяця «23 » дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Дорош А.І. Карнауха П.М.
при секретарі Киві A.M.
з участю:
адвоката ОСОБА_1.
представника позивача ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Холдингової компанії «АвтоКраз» ОСОБА_2. на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 7 лютого 2008 року по справі за позовом ХК «АвтоКраз» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання ордеру недійсним та виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення,
колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача Обідіної О.І.,
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2007 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання ордеру №3 від 15.06.2002 р. на право заняття сім»ї ОСОБА_3. жилої площі в гуртожитку АДРЕСА_1- недійсним , у зв»язку з чим просив виселити сім»ю ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення.
Вказував, що згідно протоколу №44 спільного з адміністрацією засідання профкома від 11.04.2002 р. відповідачі отримали тимчасову житлову площу в гуртожитку підприємства.
При наданні відповідних документів як особами, що потребували поліпшення житлових умов ОСОБА_5. та ОСОБА_4. було замовчано факт належності останній власного житла, натомість надано довідку з БТІ про відсутність житла, що не відповідала дійсності.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 07.02.2008 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального права , зокрема ст. 59,117 ЖК України , скасувати, по справі постановити нове рішення про задоволення заявлених вимог.
ОСОБА_4. подала заперечення на апеляційну скаргу, яку просить відхилити , а рішення як постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права залишити без змін.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ст. 309 ч.1 п.4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
По справі встановлено і не оспорюється сторонами, що згідно ордера №3 від 15.06.2002 р. , виданого відповідно до протоколу спільного з адміністрацією засідання профкому компанії «АвтоКраз» від 11.04.2002 р. сім»ї ОСОБА_3. , яка складалась з чотирьох осіб -дружини ОСОБА_4., неповнолітніх дітей ОСОБА_6. та ОСОБА_7., надано тимчасову житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_1.
2002 р. між підприємством ХК «АвтоКраз» та працівником ОСОБА_3. укладено договір на проживання в гуртожитку.
2003 р. відповідач ОСОБА_3. звільнився з підприємства , а з 01.03.2006 р. знявся з реєстрації та самостійно виселився з спірного жилого приміщення, в якому залишились проживати колишня дружина ОСОБА_4. та неповнолітні доньки ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Відповідачі є інвалідами дитинства по мові та слуху, їх неповнолітні діти навчаються в Полтавській спеціалізованій школі-інтернаті для глухих дітей.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_4. продовжує працювати в товаристві «Автокраз», позитивно характеризується, є ветераном праці, своєчасно оплачує всі комунальні послуги , внутрішнього розпорядку проживання в гуртожитку не порушує.
При цьому, суд критично віднісся до доводів представника позивача про наявність у відповідача ОСОБА_4. власного житла , взявши до уваги довідку з МБТІ від 10.12.2007 р.
Вважаючи, що позивач не надав доказів про необхідність визнання ордеру №3 від 15.06.2002 р. недійсним , обґрунтовуючи свої висновки застосуванням ст. ст.9, 132 ЖК України та посиланням на ст. 125 вказаного Кодексу, якою встановлено, що не може бути виселено одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними, місцевий суд постановив рішення про відмову в задоволенні позову.
З вказаними висновками не може погодитись колегія суддів з наступних підстав.
Відповідно до ст.10,11,31,119 ЦПК України виключно позивачу надано право самостійно визначати підстави та предмет позову, викладати зміст обставин, якими обґрунтовуються його вимоги та надавати докази на підтвердження цих обставин.
В даному випадку предметом судового спору - є визнання ордеру недійсним та виселення відповідачів з гуртожитку у відповідності до ст. 59 та ст. 117 ЖК України, застосуванням яких позивач обґрунтовував захист свого цивільного права.
Про те, судом першої інстанції, в порушення вимог ст. 11 ЦПК України , справу розглянуто не в межах заявлених вимог. Так , місцевим судом фактично не було дано належної правової оцінки спірним правовідносинам , що регламентуються застосуванням ст. 59,117 ЖК України, а самостійно змінено предмет судового спору, вирішення якого здійснено за наслідками застосування ст. 125 ЖК України. У зв»зку з неправильним застосуванням норм матеріального права судове рішення підлягає скасуванню, з постановлениям по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов...
Відповідно до ст. 117 ЖК України у разі визнання ордера на жиле приміщення недійсним внаслідок неправомірних дій осіб, які одержали ордер, вони підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення .
По справі встановлено, що відповідачем ОСОБА_3. з метою отримання житла для своєї сім»ї, що потребувала поліпшення житлових умов, було надано позивачу довідку з МБТІ № 0937 від 15.02.2001 р. про відсутність у ОСОБА_3 та у ОСОБА_4 будинку, квартири на праві власності.
На підставі вказаної довідки про відсутність власного житла сім»ї відповідачів позивачами видано ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_2.
Разом з цим, , відповідно до договору дарування від 18.09.1998 р. ОСОБА_4. мала у власності квартиру АДРЕСА_3. Припинення права власності за ОСОБА_4. на вказану квартиру згідно довідки з МБТІ від 10.12.2007 р. було здійснено на підставі договору про розірвання договору дарування від 20.10.2007 Вказані обставини відповідачі в ході розгляду справи не спростували .
Враховуюче викладене, колегія суддів прийшла до висновку про те, що вимога про визнання ордеру недійсним внаслідок подання відповідачем не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов у вигляді зазначеної довідки МБТІ №0937 від 15.02.2001 р. - є обгрунтованою, у зв»язку з чим відповідачі підлягають виселенню в порядку ст. 117 ЖК України , яка визначає правові наслідки визнання ордеру на жиле приміщення недійсним.
Посилання суду першої інстанції на довідку МБТІ від 10.12.2007 р. про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_8. - не спростовує доводів позивача про визнання ордеру недійсним, оскільки на момент отримання ордеру відповідач ОСОБА_4. була власником даної квартири і лише в ході розгляду справи позбавилась власності шляхом скасування договору дарування, внаслідок чого її власником знову став попередній власник ОСОБА_8.
Враховуючи, що 59 ЖК України встановлено строк позовної давності для пред»явлення вимоги про визнання ордеру недійсним протягом трьох років з дня його видачі, позивачем пропущено вказаний строк.
Вирішуючи питання про його поновлення, колегія суддів на підставі п.5 ст. 267 ЦК України визнає поважними причини пропущення позовної давності, оскільки в 2002 р. при видачі ордера на вселення позивач не знав і не міг знати про невідповідність дійсним обставинам наданої ОСОБА_3. інформації про відсутність власного житла, на підставі якої і був виданий ордер на жиле приміщення. Про те, що надана інформація -не відповідає дійсності позивач фактично дізнався лише в 2006 р. у зв»язку з чим по справі є підстави для поновлення строку позовної давності, встановленої ч.2 ст. 59 ЖК України.
На підстав викладеного, керуючись ст. 303, 309 ч.1 п.4, 315,317 ЦПК України колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника Холдингової компанії «АвтоКраз» у формі відкритого акціонерного товариства ОСОБА_2. задовольнити .
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 7 лютого 2008 скасувати.
Позовні вимоги Холдингової компанії «АвтоКраз» у формі відкритого акціонерного товариства задовольнити.
Поновити Холдинговій компанії «АвтоКраз» у формі відкритого акціонерного товариства пропущений в силу поважних причин строк позовної давності.
Визнати ордер №3 на житлову площу в гуртожитку, виданий ХК «Автокраз» 15.06.2002 р. ОСОБА_3 - недійсним.
Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 разом з неповнолітніми дочками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з гуртожитку АДРЕСА_1.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги.