АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц - 1096/ 2008 р. Головуючий по першій інстанції
Зємцов В.В.. Суддя - доповідач Обідіна О.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року квітня місяця « 23 » дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Дорош А.І. Карнауха П.М.
при секретарі Киві A.M.
з участю:
представника позивача ОСОБА_1.
відповідача ОСОБА_2., ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 6 березня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_4до ОСОБА_2про звільнення від обов»язку утимувати повнолітню дитину, колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача Обідіної О.І.,
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2007 р. позивач звернувся з позовом про звільнення його від обов»язку по сплаті аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3., ІНФОРМАЦІЯ_1, який продовжує навчання, у зв»зку з припиненням його навчання на ленному відділенні, працевлаштуванням та отриманням самостійного заробітку.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Полтави від 06.03.2008 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4., посилаючись на неповне з»ясування всіх обставин по справі, просить рішення суду першої інстанції скасувати , постановити нове про задоволення його вимог.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 309 ч.1п.3 ЦПКУ України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
По справі встановлено не оспорюється сторонами, що останні перебували в зареєстрованому шлюбі до 2004 р. , від якого мають спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У зв»язку з його навчанням в Кременчуцькому технікумі залізничного транспорту на денному відділенні, рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.05.2006 р. на користь матері ОСОБА_2. з батька ОСОБА_4. на утримання сина ОСОБА_3. стягнуті аліменти в розмірі % частини всіх видів його заробітку до досягнення дитини 23 років.
В червні 2007 року ОСОБА_3. закінчив навчання в технікумі та вступив до Кременчуцького державного політехнічного університету , з заочною формою навчання. Відповідно до договору про підготовку фахівця №207-АФ-513 від 20.06.2007 р. оплату за навчання здійснює замовник в особі ОСОБА_2.Вартість навчання за перший рік становить 2100 грн., а за три роки -відповідно 6300 грн.
Після закінчення технікуму в липні 2007 р. ОСОБА_3. працевлаштувався на Кременчуцькій дистанції колії, де працює до даного часу, отримуючи середньомісячну заробітну плату 1558 грн. (6233,02 грн.:4).
ОСОБА_3. проживає разом з матір»ю , яка є інвалідом третьої групи.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання сина під час його навчання і до досягнення ним 23 років.
З вказаним висновком не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного.
Згідно ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв»язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов»язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
З аналізу вказаної норми вбачається, що для виникнення права на утримання повнолітні дочка чи син перш за все повинні потребувати матеріальної допомоги, у зв»язку з чим ця обставина підлягає обов»язковому з»ясуванню при розгляді справи.
Про те, суд першої інстанції встановивши факт працевлаштування сина позивача та отримання ним самостійного заробітку, не дав ніякої правової оцінки обставинам з приводи наявності потреби повнолітнього сина в наданні матеріальної допомоги зі сторони батька , обмежившись при цьому висновком про наявність у останнього можливості для надання матеріальної допомоги.
Враховуючи, що ОСОБА_3. має самостійний заробіток в середньомісячному розмірі 1558 грн., проживає спільно з матір»ю ОСОБА_2., яка також працевлаштована та отримує середньомісячну заробітну плату в розмірі 1482 грн., колегія суддів не вбачає обставин, які б свідчили про потребу повнолітнього ОСОБА_3. в матеріальній допомозі зі сторони батька на час навчання на заочному відділенні університету.
Оскільки студент ОСОБА_3., отримуючи на постійному місці роботи заробіток, самостійно себе утримує, у зв»язку з чим не потребує матеріальної допомоги зі сторони батька під час продовження навчання , колега суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог як таких, що ґрунтуються на вимогах закону.
Керуючись ст. 303,309 ч.1 п.3,315,317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА :
Апеляцій скаргу ОСОБА_4 задовольнити. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 6 березня 2008 року скасувати .
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від обов»язку сплачувати аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 на час його навчання в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку , покладеного згідно з рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.05.2006 року.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.