0555

                                                                                                       Справа №2-1099/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2 червня 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

            головуючого -                                                  судді Губської Л.В.

            при секретарі                                                             Кобяковій О.М.

            за участю:

            позивача                                                                     ОСОБА_1

            представника: відповідача                                        ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”  про захист прав споживачів банківських послуг, визнання недійсним умов договору, спонукання до виконання договірних зобов”язань в натурі, стягнення збитків, трьох  відсотків річних  та моральної шкоди,        

     в с т а н о в и в:

15.04.2009 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»  (далі ОСОБА_3)  про захист прав споживачів банківських послуг, визнання недійсним умов договору, спонукання до виконання договірних зобов”язань в натурі, стягнення збитків  та трьох відсотків річних за прострочку виконання грошового зобов”язання, обгрунтувавши свої вимоги тим, що 06.10.2008 року між ним і Банком був укладений  договір банківського вкладу № 1051/0305277000316001  в іноземній валюті (надалі – Договір), відповідно до якого він передав відповідачеві 1000 доларів США  строком  на 183 дні, а саме: з 06.10.2008р. по 06.04.2009р. Вказана сума була ним  внесена в той же день.

Після настання строку повернення вкладу він звернувся 06.04.2009 року з вимогою повернути суму вкладу, однак  відповідач повернути грошові кошти відмовився, пославшись на введений Національним банком України мораторій на  проведення такого роду банківських операцій.  Вважає відмову незаконною у зв’язку з порушенням умов ОСОБА_3 та  вимог діючого законодавства, у зв”язку з чим просив визнати бездіяльність Банку неправомірною, зобов”язати виконати взяті на себе зобов”язання, крім того, стягнути з відповідача збитки у вигляді упущеної вигоди  в сумі 1213,98 грн., що еквівалентно 157,66  доларам США.  Крім того, просив визнати недійсним пункт 5.3 ОСОБА_3, яким передбачено, що всі спори  в рамках ОСОБА_3 вирішуються за місцем знаходження Банку, вважаючи його таким , що порушує його права як споживача, звужуючи їх  в порівнянні з діючим законодавством.

В судовому засіданні позивач  ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з наведених  у позові  підстав

Представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала , посилаючись на те, що правлінням Національного банку України введено тимчасову адміністрацію в ТОВ “Укрпромбанк” строком на 1 рік, а саме з 29.01.2009р. по 21.01.2010р. та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, а саме  з 21.01.2009р. по 21.07.2009р. , у зв”язку з чим видача депозитного вкладу позивачеві є неможливою..

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що  06.10.2009 року  між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк» в особі заступника начальника управління продажу продуктів роздрібного бізнесу Донецької філії ТОВ “Укрпромбанк”  був укладений  договір банківського вкладу № 1051/0305277000316001  в  іноземній валюті (а.с.5) .

Факт укладання ОСОБА_3 та внесенням Позивачем грошової суми у розмірі 1000 доларів США  сторонами не оспорюється.

Відповідно до п. 2.1.5. ОСОБА_3 зобов’язується повернути повністю Вклад у «Дату повернення», зазначену у п. 1.1. цього ОСОБА_3 готівкою або у безготівковій формі за вибором Вкладника.

У п.1.1. ОСОБА_3  дата повернення визначена 06 квітня 2009 року.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо в зобов’язанні встановлений строк (дата) його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк (дату).

Відповідно до частини 2 статті 1060 ЦК України по договору банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний повернути вклад.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від виконання зобов’язання.

Таким чином суд вважає доведеним обов’язок відповідача повернути  позивачеві суму вкладу у розмірі 1000 доларів США.

Посилання відповідача на дію мораторію щодо задоволення вимог кредиторів не може бути прийнято до уваги, виходячи з наступного.

По-перше, відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки та банківську діяльність» мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов’язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Як встановлено в судовому засіданні, тимчасова адміністрація в ТОВ «УПБ» призначена Правлінням НБУ з 21 січня 2009 року, в той час як строк виконання зобов’язання перед Позивачем настав 06 квітня 2009 року, тобто після призначення тимчасової адміністрації.

По-друге, Указом Президента України N 493/92 від 03.10.92 р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" передбачено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Указу Президента України, нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. N 731, державна реєстрація нормативно-правових актів полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. і протоколами до неї, міжнародними договорами України, а також з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесення до єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Як видно із тексту постанови Правління НБУ від 21.01.2009 р., з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану Банку уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 21.01.2009 р. (а.с.22), таким чином, вказана постанова Правління НБУ зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян. Однак, державна реєстрація вказаної постанови НБУ проведена не була, а тому вважати її чинною неможливо.

Крім того, згідно ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", нормативно-правові акти Національного банку України видаються у формі постанов Правління НБУ, інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

ОСОБА_4, що визначає повноваження Національного банку України, прямо вказує на те, що нормативно-правові акти НБУ підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Разом з тим, статтями 1058, 1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Також статтями 526 та 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 статті 22 Конституції України гарантується, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, це також стосується і підзаконних актів, які повинні відповідати Конституції України та законам України.

Згідно з положеннями частини 4 статті 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов до висновку про необхідність застосування в даному випадку положень статей 1058, 1060 ЦК України, відповідно до яких відмова відповідача у видачі Вкладу є незаконною.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 частини 2 цієї статті передбачено, що способом захисту цивільного права може бути примусове виконання обов”язку в натурі.  Право вибору способу захисту належить особі.

Однак, доводи позивача стосовно того, що виконання зобов”язання необхідно покласти на Ясинуватське відділення №1 Донецької філії ТОВ “Укрпромбанк”, а саме за місцем вкладу,  безпідставні, оскільки  стороною ОСОБА_3 банківського вкладу  є Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (а.с.5).

Крім того, суд  вважає такими, що підлягають задоволенню,  вимоги позивача в частині визнання недійсним пункту 5.3 ОСОБА_3, яким  визначається виключна підсудність даного спору.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Посилання позивача  на невідповідність оспорюваного пункту ОСОБА_3  вимогам законодавства заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.110 ЦПК України право вибору підсудності  у справах про захист прав споживачів, а також за позовами , що виникають з договорів, належить позивачеві, який має право звернутись до суду за місцем свого проживання  або за місцем виконання договору.

Таким чином, пункт 5.3 ОСОБА_3, укладеного між  позивачем і Банком, звужує обсяг  передбачених законом прав , тому має бути визнаний недійсним.

Крім того, підлягають задоволенню і вимоги позивача стосовно стягнення на його користь з  Банку  35,69 грн., що еквівалентно 4,69 доларів США,  в рахунок 3% річних за період з 06.04.2009 року  по день винесення рішення 02.06.2009р. (а.с.24-25).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив  виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, вимоги позивача в частині відшкодування збитків, на погляд суду, задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

В обгрунтування своїх вимог в цій частині позивач посилається на  ту обставину, що після  повернення  йому  Банком  вкладу, він мав намір вкласти ці кошти  в інший ОСОБА_3  з отриманням  15,7 % річних, від чого мав би  прибуток  за рік  в сумі  1213,98 грн., що еквівалентно 157,66 доларам США (в той час, як від дати, коли йому ОСОБА_3 повинен був повернути вклад, пройшло  меньше двох місяців).

Однак, ці доводи позивача не є  належними доказами в розумінні статті 58 ЦПК України,  оскільки  мають силу припущення, в той час, як рішення суду не може грунтуватись на припуцщеннях.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави.
            Позивач сплатив 30 грн. в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (а.с.1), які йому повинен компенсувати відповідач.

Відповідно до ст.22 Закону України “Про захист прав споживачів” позивача  звільнено від сплати судового збору, тому  відповідач  має його сплатити на користь держави в сумі 68 грн. з розрахунку  51 грн. за вимогами майнового характеру і по 8,50 грн. за дві вимоги немайнового характеру (51,0 + 8,50 + 8,50).

На  підставі викладеного і керуючись ст.ст. 3,10,11,57-60,88,212-214 ЦПК  України, суд

ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Визнати недійсним  пункт 5.3 ОСОБА_3 банківського вкладу від 06.10.2008 року № 1051/030577000316001, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та  ОСОБА_1.

Визнати неправомірною бездіяльність Товариством з обмеженою відповідальністю  “Український промисловий банк”  в частині невиконання ним прийнятого на себе зобов”язання з повернення вкладу по закінченню терміну та настанням дати повернення вкладу.

Зобов”язати  Товариство з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк”  виконати  в натурі умови письмового ОСОБА_3 банківського вкладу № 1051/030577000316001 від 06.10.2008 року в іноземній валюті, укладеному між ТОВ “Український промисловий банк” та ОСОБА_1, повернувши йому грошові кошти в сумі 1000 (одна тисяча)  доларів США.

Стягнути з ТОВ “Український промисловий банк” (к/рах.32000175001 в Головному Управління НБУ по м.Києву і Київській області, МФО 321024, ЄДРПОУ 19357325) на користь  ОСОБА_1  3% річних від простроченої суми по грошовому зобов”язанню  в сумі 35,69 грн., що еквівалентно 4,69 доларам США, та 30 грн. сплачених витрат на інформаціно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього стягнути  65 (шістдесят п”ять) грн. 69 коп., а також судовий збір на користь держави в сумі 68 грн.

В решті позовних вимог — відмовити.

Рішення  може  бути  оскаржене до Апеляційного суду Донецької області  через Ясинуватський  міськ районний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя