Справа № 2-2822/09

  РІШЕННЯ  

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  17  червня  2009  року                                                                                            місто ОСОБА_1 районний суд міста ОСОБА_1 у складі:  

головуючого судді                 Мунтян О. О.

при секретарі                        Гарнаженко Н. С.

за участі представника         ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань № 5 в приміщенні Суворовського районного суду м. Одеси, цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_1 райдержадміністрації Одеської міської ради

«про вселення, виселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні ними»

, суд  -  

В СТАНОВИВ:

У листопаді 2008 року,  позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до Суворовського районного суду м. Одеси  з позовом до ОСОБА_5 про вселення встановлення порядку користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні ним.

Справа розглядалась у судах неодноразово.

Згодом позивачки доповнили  свої позовні вимоги у частині виселення ОСОБА_6   із спірного житлового приміщення. На обґрунтування своїх доповнених позовних вимог, позивачки зазначають, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності. Зазначена квартира житловою площею 38, 1 кв.м., загальною площею 65, 8 кв.м. складається з трьох житлових кімнат: площею 9, 3 кв.м., 11, 8 кв.м., 17,0 кв.м., кухні 7, 0 кв.м., коридорів 5,6 кв.м. та 6,4 кв.м., ванни 2,5 кв.м., туалет 1,2 кв.м. Відповідач по справі ОСОБА_5, як зазначили позивачки, вчиняв відносно них фізичне та психічне насильство,  без їх згоди вселив до даного житлового приміщення іншу жінку співвідповідачку по справі ОСОБА_6 та в супереч їх домовленості створює перешкоди у проживанні та користуванні позивачками спірним житловим приміщенням, чим порушує їх права та законні інтереси, а тому позивачки були вимушені звернутися до суду із даним позовом  

У судовому засіданні позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свої доповненні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити в повному обсязі, виселити ОСОБА_6 із спірного житлового приміщення, вселити їх до даного приміщення, враховуючи частки співвласників у спірному майні та порядок користування, який склався, встановити порядок користування,  виділивши у їх користування житлові кімнати 9, 3 та 17, 0 кв.м., а відповідачу по справі житлову кімнату 11, 8 кв.м., підсобні приміщення залишити у загальному користуванні та зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у користування даним приміщенням.

 Також позивачки у судовому засіданні додатково пояснили, що зазначене спірне житлове приміщення надавалось їх родині у складі трьох осіб, що підтверджується правовстановчими документами. З серпня 2008 року відповідач по справі ОСОБА_5 фактично створивши нову сім’ю зробив спільне проживання у даному житловому приміщенні неможним, застосовував фізичне та психологічне насильство відносно ОСОБА_3, яка на той час мешкала за даною адресою, чим фактично вимусив її переїхати на деякий час до доньки, позивачки по справі ОСОБА_4. Згодом для залагодження конфлікту позивачки та відповідач по справі ОСОБА_5 дійшли попередньої згоди про те, що позивачки звільняють квартиру, відповідач в свою чергу передає на їх користь у рахунок придбання часток у спільній власності грошові кошти та у якості авансу позивачки від відповідача отримали частку зазначених грошових коштів. В свою чергу останню частину грошових коштів відповідач зобов’язався виплатити через три місяця після укладення зазначеної угоди. Однак, як вказали позивачки, замість виконання взятих на себе  зобов’язань відповідач по справі без їх згоди з порушенням вимог діючого законодавства вселив до даного житлового приміщення співвідповідачку по справі ОСОБА_6, чим порушив їх права, фактично відмовився від взятих на себе зобов’язань за вищеназваної домовленістю про викуп часток.  Також позивачка ОСОБА_3 зазначила, що іншого житла в неї не має, придбати інше житло вона можливості також не має, відповідач с в свою чергу до даного житлового приміщення співвласником якого вона є, її не впускає. Позивачка ОСОБА_4 також вказала, що в неї є інше житло, однак оскільки воно є предметом залогу,  на сьогодні обставини склались таким чином, що їй необхідне інше житло, а оскільки відповідач створює перешкоди у вселенні до спірного житлового приміщення, її права як співвласника порушенні.

Співвідповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, у задоволенні позову просив суд відмовити та додатково пояснив, що у вересні 2008 року між ним та позивачками по справі було укладено у простій письмовій формі угоду, згідно якої позивачки зобов’язались звільнити займане ними спірне житлове приміщення, а він с в’ю чергу зобов’язався сплатити на їх користь обумовлену ними суму грошових коштів у рахунок придбання їх часток у спірному майні. Також, відповідач зазначив, що не зважаючи на те, що у зазначеній письмовій угоді вказано, що він зобов’язується виконати умови домовленості на протязі трьох місяців, усно вони домовились, що про повне виконання даної угоди відбудеться тоді коли в нього з’явиться можливість розрахуватись. Крім того, він дійсно вселив співвідповідачку ОСОБА_6 до спірного житлового приміщення  без згоди та відома позивачок по справі, як свою дружину.

Відповідно до положень ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Положення ч. 1 ст. 319 ЦК України передбачають, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права  чи обмежений у його здійсненні.

Згідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 156 ЖК України за згодою власників будинку (квартири) член його сім’ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї.

Так судом було встановлено, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться у спільній частковій власності відповідача  ОСОБА_5 та позивачок по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частках на підставі Свідоцтва про право власності виданого Управлінням житлово – комунального господарства виконкому Одеської міської ради 29 липня 1997 року та зареєстрованого за № 12-11187 (а.с. 13), зареєстрованого у КП «ОМБТІ та РОН» за № 12-11187 у книзі № 245пр-стр-60-р№305.

Відповідно до технічного паспорту  виданого КП «ОМБТІ та РОН» (а.с. 15,16) квартира АДРЕСА_1 житловою площею 38, 1 кв.м., загальною площею 65, 8 кв.м. складається з трьох житлових кімнат: площею 9, 3 кв.м., 11, 8 кв.м., 17,0 кв.м., кухні 7, 0 кв.м., коридорів 5,6 кв.м. та 6,4 кв.м., ванни 2,5 кв.м., туалет 1,2 кв.м..

Згідно до положень ст. 61 ЦПК України обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом було встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що відповідно до домовленості досягнутій (а.с. 40,41) між позивачками по справі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідачем по справі ОСОБА_5 у зв’язку з фактичним розпадом сім’ї, відповідач придбає частки позивачок у спірному нерухомому майні, а позивачки в свою чергу звільняють спірне житлове приміщення та після остаточних розрахунків позивачки розпоряджаються належними ім. частками на користь відповідача по справі, строк розрахунків встановлено на протязі трьох місяців. Умови зазначеної домовленості виконанні не були, остаточний розрахунок не проведений.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії 1-ЖД № 084000, 25 жовтня 2008 року між відповідачем по справі та співвідповідачкою ОСОБА_6 укладено шлюб, про що першим ОСОБА_1 відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції зроблено відповідний  актовий запис за № 1061 (а.с. 39).

Також сторонами по справі не заперечувалось, що відповідач ОСОБА_5 без згоди на те співвласників спірного житлового приміщення,  в двадцятих числах жовтня 2008 року вселив до квартири  АДРЕСА_1 ОСОБА_6.

Згідно до роз’яснень п. 9 Пленуму Верховного  суду України за № 2 від 12.04.1985 року  вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з’ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім’ї наймача та інше.

Виходячи з положень ст. 156 ЖК України приймаючи до уваги вимоги ст. 391 ЦК України суд приходить до висновку, що вселення співвідповідачки по справі ОСОБА_6 до спірного житлового приміщення  відбулось з порушення встановленого Законом порядку, за відсутності згоди співвласників.

Судом також було встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що позивачки намагались вселитись у спірне житлове приміщення, однак відповідач створював перешкоди у цьому  та вирішувати питання щодо користування даним приміщенням мирним шляхом, відмовився. В результаті неправомірної поведінки відповідача, а саме побиття, позивачі отримали тілесні ушкодження, у зв’язку з чим вимушені були звернутись до медичного закладу з метою отримання необхідної медичної допомоги, про що свідчать довідки Травмпункту (а.с. 17-20).

Виходячи з вимог ст. 317 ЦПК України, суд приходить до висновку, що визначений  пред’явленими позовними вимогами порядок користування спірним житловим приміщенням  не порушує права відповідача по справі як власника 1/3 частини квартири, оскільки позивачі просять суд виділити у його користування житлову кімнату площею 11, 8 кв.м.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача ОСОБА_5 щодо відсутності у позивачів права вимоги на вселення до спірного житла у зв’язку з наявністю вищеназваної угоди, оскільки по перше зазначена угода не була предметом розгляду по даній цивільній справи та крім того, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, перешкоди які створює відповідач по справі співвласникам спірного житлового приміщення, порушує їх права  власників та згідно вимог ст. 391 ЦК України позивачі мають права вимагати усунення таких порушень з боку будь - яких осіб.

За таких обставин  суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та  підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись  ст. 156 ЖК України, ст. ст. 16, 29, 317, 319, 321, 391  ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,  суд  -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа: ОСОБА_1 райдержадміністрації Одеської міської ради «про вселення, виселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, усунення перешкод у користуванні ними – задовольнити в повному обсязі

Виселити ОСОБА_6 з житлового приміщення квартири АДРЕСА_2.

Вселити ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 до житлового приміщення   квартири АДРЕСА_2.

Визначити порядок користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_2, виділивши ОСОБА_3, ОСОБА_4 виділити житлові кімнати  площею 17,0 кв.м.  та 9, 3 кв.м., ОСОБА_5 виділити житлову кімнату площею 11, 8 кв.м., залишивши підсобні приміщення – коридори, кухню, ванну кімнату, туалет в загальному користуванні.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно суму судового збору у розмірі 7 гривень 50 копійок та 8 гривень 50 копійок витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, а всього суму судових витрат у розмірі 16 гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області на протязі 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, що подається до Суворовського районного суду міста ОСОБА_1 протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

   Суддя: