ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________П О С Т А Н О В А
Іменем України
18.07.2006 року Справа № 8/59пд
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Бородіної Л.І.
суддів Журавльової Л.І.
Якушенко Р.Є.
Судова колегія призначена розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 28.04.2006 у складі головуючого судді Іноземцевої Л.В., суддів Бородіної Л.І. та Якушенко Р.Є. Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 17.07.2006 у зв”язку з відпусткою виключено зі складу судової колегії головуючого суддю Іноземцеву Л.В., призначено головуючим суддю Бородіну Л.І. та введено до складу судової колегії суддю Журавльову Л.І.
При секретарі
судового засідання Мартинцевій Н.М.
та за участю представників сторін:
від позивача Баранова С.О., дов. № 7 від 06.04.05,
від І-го відповідача Антіпенко О.О., дов. № 1-СПТ від 10.01.06,
від ІІ-го відповідача не прибув
Розглянувши
апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Інвестиційно – промислова компанія „Спецпромтехніка”, м.Свердловськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 18.04.06
у справі № 8/59пд (суддя Середа А.П.)
за позовом Державної податкової інспекції у м.Свердловську Луганської області
до І-го відповідача Дочірнього підприємства „Інвестиційно –промислова компанія „Спецпромтехніка”, м.Свердловськ Луганської області
до ІІ-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю
„ЛЕГОС”, м.Київ
про визнання угоди недійсною
Суддя-доповідач Бородіна Л.І.
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.04.2006 у справі № 8/59пд (суддя Середа А.П.) задоволений позов Державної податкової інспекції (ДПІ) у м.Свердловську Луганської області до Дочірнього підприємства „Інвестиційно-промислова компанія „Спецпромтехніка” (ДП „ІПК „Спецпромтехніка”), м.Свердловськ Луганської області та Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „ЛЕГОС”, м.Київ: визнаний недійсним на підставі статті 215 Цивільного Кодексу України (далі –ЦК України) та статті 207 Господарського кодексу України (далі –ГК України) договір комісії від 18.06.2004 № 1/К між відповідачами у справі, як такий, що укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, а саме: з метою ухилення від сплати податків. Відповідно до статті 116 ЦК України та статті 208 ГК України застосовані наслідки визнання договору недійсним: стягнуто з ДП „ІПК „Спецпромтехніка” в доход державного бюджету вартість обладнання, отриманого за договором № 1/К в сумі 168000 грн. 00 коп., а з ТОВ „ЛЕГОС” на користь ДП „ІПК „Спецпромтехніка” –грошові кошти в сумі 168000 грн. 00 коп.
Рішення суду з посиланням на частину 1 статті 215, статтю 216 ЦК України мотивовано доведеністю факту порушення законодавства при укладенні договору з огляду на пояснення засновника і директора ТОВ „ЛЕГОС” Василенко І.П., що надані працівнику податкової міліції і за змістом яких він не має ніякого відношення до діяльності ТОВ „ЛЕГОС”. При цьому суд з власної ініціативи застосував положення статей 207, 208 ГК України оскільки дійшов висновку, що взяті сторонами за договором зобов”язання є господарськими, договір укладено з порушенням вимог статей 202, 203 ЦК України і з метою ухилення від сплати податків.
ДП „ІПК „Спецпромтехніка” (І-й відповідач у справі) не погодилося з прийнятим рішенням і подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати через невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обгрунтування апеляційної скарги І-й відповідач вказує, що під час укладення договору представник ТОВ „ЛЕГОС” представився директором підприємства Василенко І.П., мав печатку підприємства та оригінал свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36353867.
Засновником підприємства, крім гр.Василенко І.П., є також гр.Соловйова Т.В., яка чомусь не була допитана оперуповноваженим Турчаніновим В.В.
Господарський суд, посилаючись на пункт 11 Роз”яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними” не взяв до уваги, що умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
Висновок суду про укладення спірного договору сторонами з метою ухилення від сплати податків, на думку І-го відповідача, спростовується фактом виконання зобов”язань по оплаті товару у сумі 148000 грн., в тому числі ПДВ у сумі 28000 грн.
Порушення 28.04.2004 прокуратурою Луганської області кримінальної справи відносно посадових осіб ДП „ІПК „Спецпромтехніка” не має ніякого відношення до укладення спірного договору. Тим більш, що постанова про порушення кримінальної справи скасована Ленінським місцевим судом м.Луганська 14.06.2004, тобто за 4 дні до укладення договору.
Господарським судом стверджується, що ТОВ „ЛЕГОС” останню податкову звітність надало за червень 2004 року, тоді як в ході слухання справи до суду надавались довідки про те, що ТОВ „ЛЕГОС” не звітує з січня 2005 року.
Рішення про скасування державної реєстрації ТОВ „ЛЕГОС” до теперішнього часу судом не прийнято.
ДПІ у м. Свердловську Луганської області (позивач у справі), з доводами, викладеними у апеляційній скарзі, не погоджується, вважає, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права, просить залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду –без змін.
ТОВ „ЛЕГОС” (ІІ-й відповідач у справі) відзив на апеляційну скаргу не надало, участь представника у судовому засіданні апеляційної інстанції не забезпечило, про місце і дату розгляду справи було повідомлено у встановленому порядку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення представників позивача і І-го відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
ДП „ІПК „Спецпромтехніка” у якості суб”єкта підприємницької діяльності зареєстроване 25.01.1995 виконавчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області, внесено в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України з ідентифікаційним кодом 21820309, перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Свердловську, зареєстроване платником податку на додану вартість (т.І, а.с.17-23, 34-39).
ТОВ „ЛЕГОС” у якості суб”єкта підприємницької діяльності зареєстроване 18.11.2002 Святошинською районною державною адміністрацією, засновники - Василенко Іван Петрович і Соловйова Тетяна Володимирівна; внесено в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України з ідентифікаційним кодом 32211237, взято на податковий облік ДПІ у м.Святошинському районі м.Києва; 26.11.2002 зареєстроване платником податку на додану вартість. 15.02.2006 ДПІ у Святошинському районі прийнято рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ з підстав неподання декларацій з ПДВ протягом дванадцяти послідовних податкових місяців, останній звіт подано за січень 2005 року (т.І, а.с.23, 52, 80-82).
18.06.2004 між ДП „ІПК „Спецпромтехніка” (комісіонер) та ТОВ „ЛЕГОС” (комітент) укладено договір № 1/К, предметом якого є зобов”язання комісіонера у відповідності до статті 395 ЦК України від свого імені, за рахунок комітента, за винагороду, укладати угоди з продажу обладнання згідно Додатку № 1, 2...№, які є невід”ємною частиною договору (пункти 1.1 –1.2 договору).
Згідно Додатку № 1 до цього договору сторони домовилися про наступне обладнання (товар):
- подаюча Г404 у кількості 1 шт. вартістю 60000 грн. 00 коп.;
- ріжуча Р79 (права, з шнеками) у кількості 1 шт. вартістю 90000 грн. 00 коп.;
- електродвигун ЕДКОФ 110х1500 у кількості 1 шт. вартістю 18000 грн. 00 коп., загальною вартістю 168000 грн. 00 коп. (т.І, а. с.26-27).
За умовами договору комісії комісіонер зобов”язаний передати комітенту по акту приймання –передачі товар на комісію по ціні згідно з Додатком № 1 (пункт 3.1 договору); відшкодувати йому усі витрати, а саме: витрати по доставці вантажу до місця завантаження; роботу механізмів при здійсненні вантажно –розвантажувальних робіт; перевезення та інші додаткові витрати (пункт 3.2 договору).
За виконання доручення комітент сплачує комісіонеру винагороду у розмірі 2% від суми реалізованого товару (пункт 4.1 договору).
Винагорода сплачується шляхом утримання належної комісіонеру суми з грошових коштів, перерахованих покупцем комісіонеру за проданий товар по договору (пункт 3.4 договору).
22.06.2004 сторонами по договору комісії від 18.06.2004 № 1/К підписаний акт прийому –передачі обладнання на комісію (т.І, а.с.32).
21.06.2004 платіжним дорученням № 42 ДП „ІПК „Спецпромтехніка” перерахувало ТОВ „ЛЕГОС” грошові кошти в сумі 168000 грн. 00 коп., призначення платежу: оплата по договору № 1/К від 18.06.04 (а. с. 29, т. І).
30.01.2006 ДПІ у м.Свердловську звернулася до господарського суду Луганської області з позовом до ДП „ІПК „Спецпромтехніка” і ТОВ „ЛЕГОС” про визнання недійсним договору комісії від 18.06.2004 № 1/К на підставі частини 1 статті 215 ЦК України через недодержання в момент винесення правочину вимог, передбачених пунктом 3 статті 203 ЦК України, зокрема, через відсутність вільного волевиявлення учасника правочину.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при проведенні заходів, направлених на виявлення та припинення фактів незаконного обігу товарно –матеріальних цінностей працівниками ГВПМ ДПІ у м.Свердловську проведена перевірка автомобіля КАМАЗ 3081 д/н 3084АІА під керуванням гр.Ласица Є.М., за результатами якої встановлено, що вантаж, який знаходився в автомобілі, не відповідає найменуванню вантажу, вказаному в товаро-транспортній накладній від 22.06.2004, а також не співпадає місце завантаження (згідно пояснень водія гр.Ласица Є.М.).
У зв”язку з цим вантаж, а саме комбайн 1К 101 з двома шнеками, був вилучений та зданий на відповідальне зберігання до ДП „ІПК „Спецпромтехніка” для подальшого проведення перевірки.
З метою встановлення власника вилученого майна з”ясовано, що другою стороною по договору комісії від 18.06.2004 № 1/К виступає ТОВ „ЛЕГОС”. Договір комісії від ТОВ „ЛЕГОС” підписаний директором Василенко І.П.
Згідно пояснень гр.Василенко І.П. від 30.06.2004, у нього, під час поїздки в метро міста Києва, невідомими особами були викрадені його особисті документи, у тому числі паспорт. Приблизно через 3 –4 тижня паспорт йому підкинули невідомі особи. Жодного підприємства, у тому числі ТОВ „ЛЕГОС” , він ніколи на своє ім”я не реєстрував, його засновником або директором ніколи не був; підприємницькою діяльністю ніколи не займався; ніяких угод про продаж обладнання ні з ким не укладав. Позивач вважає, що договір укладено особою, яка не мала повноважень на його підписання і здійснення, в той час як законодавством встановлено обов”язок перевірення повноважень особи, з якою укладаються договори.
Рішенням господарського суду від 18.04.2006 позов задоволено з підстав, викладених вище (т.ІІ, а.с.5-7).
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Предметом даного спору є договір комісії від 18.06.2004 № 1/к, укладений між ДП „ІПК „Спецпромтехніка” та ТОВ „ЛЕГОС”, відповідно до якого комісіонер (ДП „ІПК „Спецпромтехніка”) зобов”язався за дорученням комітента (ТОВ „ЛЕГОС”) знайти покупця та укласти з ним від свого імені, але за рахунок комітента контракт купівлі-продажу товару.
Угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом, які в свою чергу, є підставами позову, якими позивач обгрунтовує свою вимогу до відповідача.
Як свідчать матеріали справи підставами заявленого позову у даній справі позивач визначив пункт 3 статті 203, пункт 2 статті 207, пункт 1 статті 215 Цивільного кодексу України та просив визнати угоду, підтверджену договором комісії, як таку, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Позовна заява подана позивачем в порядку Господарського процесуального кодексу України і справа розглянута місцевим господарським судом за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову (частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не було заявлено відповідне клопотання про зміну підстав позову і даний факт підтверджений представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції (звукозапис технічної фіксації судового процесу додається до матеріалів справи), а тому у господарського суду були відсутні підстави виходити за межі позовних вимог та застосовувати до спірних правовідносин приписи статей 207, 208 Господарського кодексу України.
Крім того, місцевий господарський суд безпідставно дійшов висновку, що „підприємство ТОВ „ЛЕГОС” було створено не Василенком І.П., а іншими особами на його ім”я; він не мав та не має на даний час мети займатися його статутною (підприємницькою) діяльністю; договір № 1-к від 18.06.2004 Василенко І.П. не укладав.”, грунтуючись при цьому тільки на поясненні Василенко І.П., допитаного в якості свідка старшим оперуповноваженим ГВПМ Турчаніновим В.В. 30.06.2004 по кримінальній справі № 17/04/9072, порушеній прокурором м.Свердловська Луганської області 21.05.2004 щодо посадових осіб ДП „ІПК „Спецпромтехніка” (т.І, а.с.145).
29.06.2004 прокуратурою Луганської області постанову про порушення названої кримінальної справи скасовано (т.І, а.с.146).
Отже, допит свідка Василенка І.П. проводився 30.06.2004 старшим уповноваженим ГВ ПМ в рамках вже неіснуючої кримінальної справи.
Вказані обставини встановлені місцевим господарським судом при розгляді даної справи, відображені в постанові суду, при цьому пояснення Василенка І.П. помилково прийняті в якості доказу недійсності спірного правочину.
Разом з тим в матеріалах справи знаходиться протилежне пояснення колишнього директора ДП „ІПК „Спецпромтехніка” Токарєва І.І., який підписував оспорювану угоду, але це пояснення, надане господарському суду по цій справі, судом не оцінено, хоча воно має таку ж доказувальну силу, як і пояснення Василенка І.П., і свідчить про укладення договору комісії з боку ТОВ „ЛЕГОС” саме його директором Василенко І.П. (т.І, а.с.45).
Крім того місцевим господарським судом встановлено, що засновником ТОВ „ЛЕГОС”, крім громадянина України Василенко І.П., є також громадянка України Соловйова Т.В.
Проте, незважаючи на відсутність в матеріалах справи будь-яких пояснень з боку другого засновника підприємства, і, насамперед, відповідного рішення суду про визнання недійсними установчих документів ТОВ „ЛЕГОС” у зв”язку з реєстрацією підприємства на підставі загубленого паспорта, місцевий господарський суд безпідставно робить висновок, що гр.Василенко І.П. не був ні засновником, ані директором ТОВ „ЛЕГОС”.
Отже, названі вище пояснення гр.Василенка І.П. не є належним доказом фіктивності ТОВ „ЛЕГОС” та укладення договору комісії відповідачами у справі „з порушенням вимог статей 202, 203 Цивільного кодексу України та статей 207, 208 Господарського кодексу України, а також з метою ухилення від сплати податків”.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази ухилення від сплати від податків ТОВ „ЛЕГОС” у спірному періоді (червень 2004 року).
Навпаки, як свідчать довідки ДПІ у Святошинському районі м.Києва від 02.2006 № 7/23-206 та 27.02.2006 № 887/9/10-004 ТОВ „ЛЕГОС” здано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за червень 2004 року з відображенням податкового зобов”язання у сумі 14724 грн., а останній звіт ТОВ „ЛЕГОС” подало до ДПІ у Святошинському районі м.Києва за січень 2005 року (т.І, а.с.52, 80).
Відповідно до довідки Головного управління статистики у м.Києві від 06.03.2006 № 13-1310 станом на 06.03.2006 в Єдиному державному реєстрі підприємств та організації України значиться ТОВ „ЛЕГОС”, ід.код 32211237, керівник –Василенко І.П. (т.І, а.с.93).
У рішенні суду відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що, укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що ДП „ІПК „Спецпромтехніка” сплатило продавцю в ціні товару податок на додану вартість.
Отже, висновок місцевого господарського суду про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково грунтується на обставинах, які не мали правового значення для справи. Він є наслідком порушення судом, зокрема, вимог процесуального закону про належність доказів.
Сам по собі договір комісії не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Позивачем не доведено умисел на укладення спірної угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, та взагалі не заявлено про визнання угоди недійсною з цих підстав.
Крім того, суд першої інстанції безпідставно та неправомірно застосував наслідки визнання господарського зобов”язання недійсним, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, не з”ясувавши при цьому, що товар, вилучений позивачем за спірним договором, визнаний безхазяйним та проданий податковим органом іншій особі з направленням отриманих від реалізації коштів до державного бюджету України (згідно пояснень представників податкового органу в судовому засіданні апеляційної інстанції – запис судового засідання; рішення ДПІ у м.Свердловську від 01.03.2005 про реалізацію вугледобувального комбайну 1К-104 (який був у використанні), що перейшов у власність держави (т.ІІ, а.с.71).
Таким чином, рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційна скарга Дочірнього підприємства „Інвестиційно-промислова компанія „Спецпромтехніка”, м.Свердловськ підлягає до задоволення. Рішення господарського суду слід скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 94, частини 1 статті 98, частини 1 статті 196, пункту 2 частини 3 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України державне мито у сумі 1 грн. 70 коп., сплачене І-м відповідачем за апеляційною скаргою згідно платіжного доручення від 25.04.2006 № 231 на суму 43 грн., апеляційний господарський суд присуджує з Державного бюджету України на користь ДП „ІПК „Спецпромтехніка”.
Судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила (частина 2 статті 89 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись ч.1 ст.94, ч.1 ст.98, ч.1 ст.196, п.3 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 209, 212, ч.5 ст.254, ч.2 ст.258, п.2 ч.3, ч.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В :
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Інвестиційно-промислова компанія „Спецпромтехніка”, м.Свердловськ на рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2006 у справі № 8/59пд задовольнити.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 18.04.2006 у справі № 8/59пд скасувати.
3. В задоволенні позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства „Інвестиційно-промислова компанія „Спецпромтехніка”, Луганська область, м.Свердловськ, вул.Інтернаціональна, 8, ід.код 218203012135, держмито у сумі 1 грн. 70 коп., сплачене за платіжним дорученням від 25.04.2006 № 231.
5. Доручити місцевому господарському суду видати відповідний виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України у місячний строк.
Постанова складена в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 24.07.2006.
Головуючий суддя Л.І.Бородіна
Суддя Л.І.Журавльова
Суддя Р.Є.Якушенко
Надруковано 6 примірників:
1 - до справи;
2 - позивачу;
3 –І-му відповідачу;
4 –ІІ-му відповідачу;
5 - ГСЛО;
6 - до наряду