Справа № 22-ц-689- ф/2008 Головуючий в першій інстанції суддя Муратова Ж.А.

суддя-доповідач                                                                       Притуленко О.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

у м.Феодосії

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:

головуючого - судді                Ломанової Л.О.,

суддів:                                       Притуленко О.В., Соболюка М.М.,

при секретарі                           Алієвій Е.Е.,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про вселення в квартиру та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, за апеляційними скаргами ОСОБА_2і ОСОБА_1на рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 квітня 2005 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2004 року ОСОБА_1. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2. про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом зняття з реєстрації, мотивуючи тим, що на підставі договору купівлі - продажу від 30.04.2003 року вона є власником квартири АДРЕСА_1; відповідачка - член сім'ї колишнього власника фактично в квартирі не проживає, проте зберігає реєстрацію в житлових органах за даною адресою.

В ході розгляду справи позивачка змінила позовні вимоги і просила визнати ОСОБА_2. такою, що втратила право користування спірною квартирою з підстав, передбачених ст. 107 ЖК України, посилаючись на те, що відповідачка у січні 2003 року виселилася зі вказаної квартири та постійно мешкає за іншою адресою - у будинку АДРЕСА_2.

ОСОБА_2. звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про вселення в квартиру та усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1995 року вона зареєстрована у спірній квартирі. У 2002 році з її згоди квартира приватизована на ОСОБА_3. і ОСОБА_4., які продали її без її відома. Посилаючись на те, що спірна квартира являється її постійним місцем проживання, вона зареєстрована у ній, іншого житла не має, просила суд вселити її у квартиру на підставі ст.64 ЖК України.

24 березня 2005 року судом прийнята відмова ОСОБА_1. від позову до ОСОБА_2. про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом скасування реєстрації, провадження по справі в цій частині закрито.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 25 квітня 2005р. в задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зустрічного позову ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про вселення в квартиру та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про задоволення її позову, посилаючись на те, що висновки суду про відсутність підстав для її вселення в квартиру не відповідають обставинам справи. Крім того, апелянт вказує на те, що нею у судовому порядку оскаржена приватизація квартири ОСОБА_3. та ОСОБА_5., яка відбулася у 2002 році, та договір купівлі-продажу квартири укладений 30 квітня 2003 року між вказаними особами та ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема ст. 107 ЖК України, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи і наданим доказам (показанням свідків ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. та іншим) ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови їй у позові, просить ухвалити нове рішення про задоволення її вимог.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2., представник ОСОБА_1. -ОСОБА_9.- просить рішення суду в частині відмови у задоволені зустрічного позову залишити без змін, посилаючись на те, що воно ухвалено з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Обговоривши наведені у скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1. і ОСОБА_2. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволені позову, суд виходив із того, що правовідносини між нею і членом сім'ї колишніх власників квартири не регулюються нормами Житлового Кодексу України, зокрема ст. 107 ЖК. Цей висновок суду являється правильним, оскільки цією нормою матеріального права регулюються відносини між наймачем жилого приміщення і членами його сім'ї. Зазначена норма закону регулює розірвання договору найму жилого приміщення наймачем. Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. за договором купівлі-продажу, укладеним нею 30 квітня 2003 року з ОСОБА_3., ОСОБА_5 та ОСОБА_6., являється власником квартири під номером 20 у будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_2. до членів її сім'ї не належить; вона є членом сім'ї колишніх власників квартири.

За таких обставин суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1. до ОСОБА_2. про визнання такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням з підстав, передбачених ст.107 ЖК, оскільки порушене право власника житла підлягає захисту за іншими нормами закону.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про вселення в квартиру та усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, суд правильно виходив із того, що ОСОБА_2. членом сім'ї нового власника квартири не являється, договір найму жилого приміщення з ним не укладала, тому її вимоги, заявлені з підстав ст.64 ЖК України являються необгрунтованими.

За змістом ст.156 ЖК України право ОСОБА_2., як члена сім'ї колишніх власників , на користування жилим приміщенням, що належало їм на праві власності, є похідним від права останніх на користування зазначеною жилою площею.

ОСОБА_3., ОСОБА_5 та ОСОБА_6., з дня продажу квартири утратили право власності, а отже і користування спірною квартирою.

Виходячи з того, що стаття 64 ЖК України передбачає права членів сім'ї наймача, а ОСОБА_2. не є членом сім'ї ОСОБА_1., суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні зустрічного позову з вищевказаних підстав.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2. про те, що вона тимчасово не проживала у спірній квартирі в зв'язку з неприязними відносинами з родичами Чистовими, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки дані обставини не мають правового значення для змісту і характеру її відносин з ОСОБА_1.

Інші доводи апеляційної скарги також не надають підстав для скасування рішення суду, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позов ОСОБА_2. про визнання приватизації квартири і договору купівлі-продажу недійсними рішенням Керченського міського суду від 08 грудня 2003 року залишений без задоволення.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг не містять правових підстав для скасування рішення; рішення суду відповідає вимогам ст.213 ЦПК України, оскільки ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційній суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 25 квітня 2005 року залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.