Справа №22-ц-378-Ф/08 Головуючий суду 1 інстанції: Копилян В.А.
Суддя-доповідач: Притуленко О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м.Феодосії
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного
суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В., Мудрової В.В.,
при секретарі Алієвій Е.Е., Хоруженко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Феодосії цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікадо» до Коктебельської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним рішень Коктебельської селищної ради, визнання недійсним договору оренди, державних актів про право власності на земельні ділянки, договорів купівлі-продажу, визнання дій неправомірними, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 18 грудня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2006 року ТОВ «Вікадо» звернулось в суд із позовом до Коктебельської селищної ради, ОСОБА_2. про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,0693 га, кадастровий номер 0111645700010010497, розташованої по АДРЕСА_1, укладеного між відповідачами.
Вимоги мотивовані тим, що ще у 2003 році товариство звернулося до голови Коктебельської селищної ради з заявою про передачу йому у постійне користування земельної ділянки, яка належала ТОВ «Голубой залив». Однак після вилучення вказаної земельної ділянки у ТОВ «Голубой залив», відповідач не розглянув заяву позивача, а своїм рішенням №1973 від 20.02.2004 року надав дозвіл ОСОБА_2. на складання проекту відводу земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Посилаючись на те, що Проект відведення земельної ділянки, на підставі якого Коктебельською селищною радою було прийнято рішення про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_2., не відповідав вимогам чинного законодавства та був складений з порушенням прав позивача, останній просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.ст. 2, 15,16 Закону України „Про оренду землі".
Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Уточнивши вимоги, в якості відповідачів позивач також визначив ОСОБА_1. і ОСОБА_3., а позовні вимоги доповнив нижченаведеним.
Посилаючись на те, що при передачі в оренду ОСОБА_2. земельної ділянки на підставі рішення № 1973, Коктебельська селищна рада порушила вимоги ч. 6 і 7 ст.16 Закону України „Про оренду землі" про проведення аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки та ухилилася від розгляду поданої у 2003 році позивачем заяви, просив визнати недійсним зазначене рішення селищної ради.
Крім того, просив визнати недійсними рішення Коктебельської селищної ради № 2224 від 29.04.2004 року та № 2225 від 29.04.2004 року, якими ОСОБА_2. були передані в оренду -земельна ділянка площею 0, 0693 га та у власність - земельна ділянка площею 0,15 га, розташована за тією ж адресою, та виданий 21.05.2004 року ОСОБА_2. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії KM № 144978 в зв'язку з тим, що Проект відведення земельної ділянки був виконаний з порушенням вимог затвердженої наказом Держкомзему № 43 від 04.05.1999 року Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, акт встановлення меж земельної ділянки з позивачем, як суміжним землекористувачем, не погоджувався; розташування земельної ділянки, яка була передана в оренду ОСОБА_2., унеможливлює землекористування позивача тому, що відокремлює його земельну ділянку від проїзду загального користування, охоплює земельні ділянки, по яким прокладено комунікації до будівлі позивача.
25.12.2005 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_1. був укладений договір дарування домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.,в якому зазначено, що домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,0693 га.
На підставі договору дарування рішенням Коктебельської селищної ради № 4290 від 09.01.2006 року ОСОБА_1. був наданий дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки загальною площею 0,1156 га (зокрема: на земельну ділянку площею 0,0646 га з земель, які перебували в оренді у ОСОБА_2., решта земель площею 0,051 га - з земель селищної ради, які не перебувають у власності або користуванні); рішенням № 642 від 31.08.2006 року зазначена земельна ділянкапередана у власність ОСОБА_1., а також затверджено Протокол узгоджувальної комісії про погодження меж земельної ділянки. 15.09.2006 року ОСОБА_1. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1156 га серії ЯГ № 094548. При цьому у порушення вимог ст.ст. 122, 123 ЗК України селищна рада повторно не розглянула заяву позивача від 2003 року та прийняла рішення щодо зайнятої земельної ділянки, в зв'язку з чим позивач просив скасувати рішення селищної ради № 4290 від 09.01.2006 року та № 642 від 31.08.2006 року, а також виданий ОСОБА_1. Державний акт.
Позивач також вважає, що договір купівлі-продажу садиби за адресою: АДРЕСА_1, укладений 07.10.2006 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_3. та договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1500 га за тією ж адресою, укладений 07.10.2006 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_3. підлягають визнанню недійсними, оскільки були укладені між відповідачами без мети породити правові наслідки та всупереч заборони, накладеної судом в якості забезпечення позову ухвалою суду від 21.09.2006 року.
Крім того, посилаючись на неправомірність дій Коктебельської селищної ради по складанню 25.10.2006 року Акту обстеження та відновлення меж земельної ділянки площею 0,2656 за адресою: АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3., відповідно до якого комісія дійшла висновку про можливість надання останній державного акту про право власності на зазначену земельну ділянку, позивач просив визнати ці дії неправомірними, оскільки межи земельної ділянки з ним не погоджувалися. Як вказує позивач, незважаючи на це, а також на те, що частина ділянки площею 0,0693 га розташована таким чином, що відокремлює земельну ділянку позивача від дорозі та охоплює ділянку, по який прокладені до будівлі позивача комунікації по водопідведенню, чим позивачу створюються незручності, Коктебельська селищна рада прийняла рішення № 914 від 24.11.2006 року про погодження меж земельної ділянки ОСОБА_3., чим також порушила його права. Виходячи з наведеного позивач також просив визнати неправомірними дії селищної ради по затвердженню Протоколу узгоджувальної комісії від 31.08.2006 року та визнати недійсним рішення №914 від 24.11.2006 року.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 18 грудня 2007 року позовна заява ТОВ «Вікадо» задоволена частково. Суд визнав недійсними: рішення Коктебельської селищної ради №1973 від 20.02.2004 року, №2224 від 29.04.2004 року, №2225 від 29.04.2004 року, №4290 від 09.01.2006 року, №642 від 31.08.2006 року, №914 від 24.11.2006 року; Державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_2. та ОСОБА_1.; договір оренди земельної ділянки площею 0,0693 га, укладений 26.05.2006 року між Коктебельською селищною радою та ОСОБА_2.; договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,15 га, укладений 07.10.2006 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_2., зобов'язав останню повернути ОСОБА_3. 411000,00 грн.; визнав частково недійсним договір купівлі-продажу садиби, розташованої в АДРЕСА_1, укладений 07.10.2006 року між ОСОБА_3. та ОСОБА_1., в частині продажу земельної ділянки площею 0,1156 га, при цьому зобов'язав останню повернути ОСОБА_3. 411000,00 грн.; визнав неправомірними дії Коктебельської селищної ради по складанню Акту обстеження та відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_3. площею 0,2656 га, а також по затвердженню Протоколу узгоджувальної комісії від 31.08.2006 року.
В решті вимог відмовив.
Представник ОСОБА_2. - ОСОБА_4. подав апеляційну скаргу, в який просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На думку апелянта, при ухваленні рішення суд порушив норми матеріального та процесуального права, надав неналежну правову оцінку зібраним у справі доказам, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ „Вікадо" суд першої інстанції виходив із того, що у порушення вимог земельного законодавства, а саме ст.ст. 122, 128 ЗК України, ст.16 Закону України „Про оренду землі", Коктебельська селищна рада ухилилася від надання будь-якої відповіді на заяву позивача від 10.04.2003 року (вих. №210) про виділення земельної ділянки та розглянула заяву ОСОБА_2. про надання дозволу на складання проекту землеустрою для відведення земельних ділянок у власність та в оренду , задовольнивши її. Виходячи з чого дійшов висновку про порушення права позивача на отримання земельної ділянки рішенням Коктебельської селищної ради №1973 від 20.02.2004 року, яким ОСОБА_2. був наданий дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок площею 0,1500 га 0,08 га.
Статтею 122 ЗК України встановлені повноваження органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування. Статтею 128 цього Кодексу передбачений порядок продажу земельних ділянок юридичним особам, відповідно до якого юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради, в якій повинно бути зазначене місце розташування земельної ділянки, цільове призначення та її розмір. До заяви додається: свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; державний акт на право постійного користування землею або договір оренди землі; план земельної ділянки та документ про надання її у разі відсутності державного акта.
Ст.16 Закону України „Про оренду землі" передбачає порядок укладення договору оренди землі у разі надходження клопотання особи про отримання земельної ділянки в оренду, а також проведення аукціону або конкурсу у разі надходження двох або більше заяв (клопотань) на оренду однієї і тієї самої земельної ділянки, що перебуває в державній або комунальній власності.
Зі змісту заяви ТОВ „Вікадо" від 10.04.2003 року (вих.№210), направленої до Коктебельської селищної ради, випливає, що позивач, посилаючись на одержання ТОВ „Голубий залів" Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою без узгодження меж з суміжними землекористувачами, зокрема і позивачем, просив скасувати вказаний Державний акт та розглянути питання про виділення ТОВ „Вікадо" земельної ділянки для експлуатації готельного комплексу та благоустрою прилягаючий території.
Зі змісту рішення Коктебельської селищної ради № 1972 від 20.02.2004 року вбачається, що
у користуванні ТОВ „Голубий залів" на той час знаходилася земельна ділянка загальною
площею 16,1111 га. З заяви позивача не вбачається яку саме земельну ділянку він просив йому
виділити, оскільки заява не містіть відомостей ані про місце розташування земельної ділянки,
ані про її розміри, не визначено також яким чином він бажає реалізувати право на землю
(оренди, користування чи набути у власність).
Залишення селищною радою заяви від 10.04.2003 року без розгляду позивач не оскаржив у встановленому порядку - в господарському суді.
09.11.2005 року позивач звертався до селищної ради з заявою про встановлення сервітуту на земельну ділянку, передану ОСОБА_2., посилаючись на те, що на неї розташовані належні товариству комунікації. Зі змісту зазначеної заяви випливає, що ще у 2005 році позивачу було відомо про передачу у користування ОСОБА_2. спірної земельної ділянки, але він також не оскаржив у встановлений законом строк ці дії або рішення ради.
Той факт, що протягом більш ніж трьох років позивач не оскаржував бездіяльність селищної ради з приводу залишення без розгляду його заяви, не свідчить про існування зацікавленості ТОВ „Вікадо" в придбанні саме спірних земельних ділянок у користування на час передачі їх відповідачу ОСОБА_2.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення Коктебельської селищної ради № 1973 від 20.02.2004 року в зв'язку з порушенням встановленого ст.5 ЗК України принципу земельного законодавства про забезпечення рівності права власності на землю громадян та юридичних осіб. Засади рівноправності громадян та юридичних осіб щодо набуття права на землю відтворені у гл. 19 ЗК України, яка передбачає підстави та порядок надання земельних ділянок у власність та постійне користування. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки із земель комунальної власності, звертається з клопотанням до відповідної ради про відведення земельної ділянки в натурі; до клопотання додаються документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Оскільки позивач не подавав до Коктебельської селищної ради відповідне клопотання, не можна визнати обґрунтованим висновок суду про порушення його права на земельну ділянку рішенням № 1973 від 20.02.2004 року, прийнятим селищною радою.
Колегія суддів не погоджується також з висновком суду про наявність підстав для скасування рішення Коктебельської селищної ради № 224 від 29.04.2004 року про затвердження проекту відведення ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0,1500 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та передачу вказаної земельної ділянки останній у власність; визнання недійсним виданого на підставі цього рішення Державного акту серії KM №144978 на право власності на земельну ділянку; рішення селищної ради № 2225 від 20.04.2004 року про передачу ОСОБА_2. в оренду земельної ділянки площею 0,0693 га, розташованої за тією ж адресою та укладеного 26.05.2004 року між селищною радою та ОСОБА_2. договору оренди землі площею 0,0693 га, через те, що ними порушуються право позивача, оскільки межи вказаних земельних ділянок з суміжним землекористувачем ТОВ „Вікадо" не погоджувалися, передача в оренду земельної ділянки площею 0,0693 га унеможливлює землекористування позивача тому, що відокремлює його земельну ділянку від проїзду та охоплює земельні ділянки, по яким прокладено комунікації до будівлі позивача.
Цей висновок суду зроблений з порушенням норм матеріального права.
За змістом ст.ст. 193, 198 ЗК України процедура визнання факту виникнення права власності або користування земельною ділянкою передбачає складання кадастрової документації, тобто комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, зокрема і погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Кадастрова зйомка передбачає виконання робіт для одержання інформації про межі земельних ділянок чи визначених обмежень, документоване закріплення такої інформації та проведення землевпорядних робіт. При цьому суміжні землекористувачі або власники не є особами, до компетенції яких належить визначення суміжної границі земельної ділянки; і відсутність згоди вказаних осіб на підписання кадастрової документації не є . підставою для відмови в передачі земельної ділянки у власність або користування.
Висновок суду про те, що передача в оренду ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0,0693 га унеможливлює землекористування позивача не підтверджується матеріалами справи, з якої вбачається, що раніше зазначена земельна ділянка перебувала у користуванні іншої особи -ТОВ „Голубий залів" на підставі Державного акту серії П-КМ № 005093, виданого у жовтні 2001 року, і земельна ділянка позивача, розташована по АДРЕСА_2, також була відокремлена від проїзду земельною ділянкою товариства „Голубий залів".
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що узгодження прокладки електрокабелю та системи водопідведення до будівлі ТОВ „Вікадо" через земельну ділянку, яка перебувала у користуванні товариства „Голубий залів", відбулося ще у 2003-2004 роках (арк.спр.15). Доказів тому, що після переходу земельної ділянки в оренду ОСОБА_2. позивачу були створені перешкоди у користуванні електрокабелем або системою водопідведення з вини вказаного відповідача, матеріали справи не містять; також як і не містять доказів належності цих комунікацій товариству „Вікадо".
Більш того, задовольняючи вимоги позивача щодо визнання недійсними рішень Коктебельської селищної ради № 2224, № 2225, № 1973 стосовно земельної ділянки площею 0,15 га, суд виходив із того, що вказаними рішеннями були порушені права позивача, проте з пояснень представника позивача ОСОБА_5., наданих в засіданні суду апеляційної інстанції, випливає, що передача у власність ОСОБА_2. зазначеної ділянки на момент прийняття цих рішень права товариства „Вікадо" не порушувались.
Задовольняючи вимоги позивача про визнання недійсним рішення Коктебельської селищної ради №4290 від 09.01.2006 року про надання громадянці ОСОБА_1. дозволу на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки за адресою: АРК, АДРЕСА_1 загальною площею 0,1156 га, зокрема площею 0,0646 га -земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_2. на підставі договору оренди, та площею 0,051 га зі складу земель селищної ради не переданих у власність або постійне користування, суд виходив із того, що зазначене оспорюване рішення було прийнято з порушенням вимог законодавства, а саме ч.5 ст.116 ЗК України, оскільки надання дозволу ОСОБА_1. на складання проекту відведення земельної ділянки, частина з якої знаходилася у користуванні іншого землекористувача на підставі договору оренди, відбулося до прийняття у встановленому порядку рішення про вилучення цієї частини земельної ділянки в попереднього землекористувача та розірвання раніше укладеного договору оренди.
Вирішуючи це питання, суд не звернув увагу на зміст ст.155 ЗК України, відповідно до якої акт, виданий органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування визнається недійсним у разі, якщо ним порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою та не з'ясував яким чином зазначене рішення селищної ради порушує права ТОВ „Вікадо", якщо землекористувачем перебувала інша особа -відповідач ОСОБА_2., яка до того ж звернулась 04.01.2006 року до селищної ради з заявою про розірвання договору оренди земельної ділянки (арк.спр.171).
Виходячи з того, що завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів осіб, а позивач не навів доказів тому, що рішення селищної ради № 4290 від 09.01.2006 року з підстав, вказаних позивачем, порушує його права, колегія суддів вважає, що суд неправомірно визнав недійсним вказане рішення, а також рішення №642 від 31.08.2006 року про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки площею 0,1156 за адресою: АРК, АДРЕСА_1 та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, про затвердження Протоколу узгоджувальної комісії по земельним питанням про погодження меж суміжних землекористувачів, а також Державний акт серії ЯГ № 094548, виданий 15.09.2006 року на їм я ОСОБА_1.
Також необгрунтованим є висновок суду про те, що при вирішенні питання про передачу ОСОБА_1. земельної ділянки площею 0,051 га зі складу земель Коктебельської селищної ради селищна рада повторно ухилилася від розгляду заяви ТОВ „Вікадо" від 10.04.2003 року, оскільки матеріали справи не містять доказів тому, що позивач звертався до селищної ради з клопотанням про передачу йому саме вказаної земельної ділянки.
Визнаваючи неправомірними дії Коктебельської селищної ради по затвердженню Протоколу узгоджувальної комісії по земельним питанням про погодження меж суміжних землекористувачів від 31.08.2006 року, суд виходив із відсутності доказів того, що селищна рада запрошувала ТОВ „Вікадо" для участі у роботі вищезазначеної узгоджувальної комісії при визначенні меж земельної ділянки, на яку претендувала ОСОБА_1. Але при цьому суд не звернув увагу на відсутність доказів того, що зазначений Протокол містить будь-яки відомості, що не відповідають дійсності, а також на те, що до компетенції суміжних землекористувачів не належить визначення суміжних границь земельних ділянок. Виходячи з чого не можна визнати обґрунтованим висновок суду з цього приводу.
Задовольняючи вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 07 жовтня 2006 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_3., частково недійсним - договору купівлі-продажу садиби (в частині продажу земельної ділянки), укладеного 07 жовтня 2006 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_3., суд першої інстанції виходив із того, що зазначені правочини були вчинені з порушенням вимог ч.1 ст.215 , частин 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України та п.7 ч.3 ст.152 Земельного кодексу України. Але при цьому суд не визначив у чому полягає недодержання стороною (сторонами) в момент вчинення правочину вимог, встановлених законом, які саме умови чинності правочину порушені. Виходячи з того, що матеріалами справи цей висновок суду не підтверджується, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині є незаконним та необгрунтованим.
Посилаючись на неправомірність дій ОСОБА_2. щодо відчуження на користь ОСОБА_3. земельної ділянки площею 0,15 га за договором купівлі-продажу від 07.10.2006 року, суд вказує на те, що на час вчинення правочину існувала заборона ОСОБА_2. здійснювати будь-які дії, спрямовані на зміну правового статусу або відчуження, яка була встановлена ухвалою суду від 21.09.2006 року. Проте, матеріал справи не містять доказів тому, що відповідачка ОСОБА_2. була ознайомлена з цією ухвалою, а з витягу з Єдиного реєстру заборон та арештів вбачається, що зазначена земельна ділянка на час вчинення правочину під забороною та арештом не перебувала. Таким чином висновок суду, що умови зазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки суперечать вимогам актів цивільного законодавства та заборонам, накладеним судами, не відповідає обставинам справи.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність доказів тому, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 07 жовтня 2006 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_3., договір купівлі-продажу садиби (в частині продажу земельної ділянки), укладений 07 жовтня 2006 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_3., були вчинені без мети породити правові наслідки угод.
Висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Вікадо" про визнання недійсним рішення Коктебельської селищної ради за № 914 від 24.11.2006 року про погодження ОСОБА_3. меж суміжних землекористувачів земельної ділянки площею 0,2656, розташованої за адресою:АДРЕСА_1, та визнання неправомірними дій селищної ради з затвердження Акту обстеження та відновлення меж вказаної ділянки не відповідають обставинам справи, оскільки позивачем не доведено, що вказаним рішенням та діями відповідача порушені права позивача.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що ухвалене судом рішення не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, внаслідок чого на підставі п.3 і 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову в задоволенні позову ТОВ „Вікадо" з вищенаведених підстав.
Заходи забезпечення позову, застосовані судом, підлягають скасуванню на підставі ч.6 ст. 154 ЦПК України в звязку з відмовою в задоволенні позову.
Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, ч.1 ст.309, ст.ст. 313-314, 316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 18 грудня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вікадо» до Коктебельської селищної ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3про визнання недійсним рішень Коктебельської селищної ради № 1973 від 20 лютого 2004 року, №2224 від 29 квітня 2004 року, №2225 від 29 квітня 2004 року, №4290 від 09 січня 2006 року, №642 від 31 серпня 2006 року, №914 від 24 листопада 2006 року; визнання недійсними Державних актів про право власності на земельну ділянку серії ЯГ №094548, виданого 15 вересня 2006 року на ім'я ОСОБА_1, серії KM № 144978, виданого 21 травня 2004 року на ім'я ОСОБА_2; визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 26 травня 2006 року між Коктебельською селищною радою та ОСОБА_2.; визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 07 жовтня 2006 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_3., частково недійсним - договору купівлі-продажу садиби (в частині продажу земельної ділянки), укладеного 07 жовтня 2006 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_3.; визнання неправомірними дій Коктебельської селіщної ради по затвердженню протоколу узгоджувальної комісії від 31 серпня 2006 року, складенню акту обстеження та поновлення меж земельної ділянки від 25 жовтня 2006 року.
Заходи забезпечення позову, вжиті судом відповідно до ухвали Феодосійського міського суду АРК від 21 вересня 2006 року та 23 січня 2007 року щодо заборони ОСОБА_2. та ОСОБА_3. вчиняти певні дії щодо земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та накладення арешту на неї - скасувати.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вікадо» держмито у дохід держави у розмірі 1649 грн.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.