Романівський районний суд Житомирської області

смт. Романів, вул. Леніна, 86, 13001, (04146)2-16-50

РІШЕННЯ

Іменем України

5 грудня 2011 року Романівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Бабича С.В., з участю секретаря Строган Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Романів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Печанівське» про визнання недійсним договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ :

18.07.2011 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що позивачка є власницею земельної ділянки, яка розташована на території с. Паволочка Романівського району. У 2009 році Романівським районним відділом Житомирської регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру було зареєстровано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Печанівське» (далі СТОВ «Печанівське»). Посилаючись на те, що у вищевказаному договорі відсутні істотні умови, визначені Законом України «Про оренду землі», а саме цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, умови збереження стану об’єкта оренди і умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, представник позивачки просив визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Печанівське». Окрім цього, представник позивачки, як на підстави визнання недійсним договору оренди землі послався на невиконання орендарем обов’язку щодо страхування об’єкта оренди, на наявність в договорі пустих полів, на відсутність кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), плану або схеми земельної ділянки, а також на те, що позивачка не звертався до центру державного земельного кадастру з заявою про реєстрацію договору оренди та не уповноважувала відповідача на звернення від її імені з такою заявою. Також представник позивачки просив стягнути на користь останньої понесені нею судові витрати.

В судове засідання сторони не з’явились, згідно поданих до суду клопотань представники позивачки та відповідача просили розглядати справу за їх відсутності, при цьому представник позивачки позовні вимоги підтримав, а представник відповідача позов не визнав.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про безпідставність позову, виходячи з наступного.

За змістом статті 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі частини 1 статті 210, частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 18 Закону є укладеним із моменту його державної реєстрації. Згідно із частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством як істотні.

Істотні умови договору оренди землі визначені частиною 1 статті 15 Закону. Такими є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивачка, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку є власницею земельної ділянки площею 1,8506 га, розташованої на території Печанівської сільської ради Дзержинського ( на даний час Романівського) району Житомирської області.

15.09.2008 року сторонами підписано договір оренди зазначеної вище земельної ділянки терміном на 10 років, який 10.06.2009 року був зареєстрований у Романівському райвідділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК за № 040920700053.

Вказаний договір містить передбачені законом істотні умови, в тому числі цільове призначення земельної ділянки - для сільськогосподарських потреб, для вирощування сільськогосподарських культур (пункти 1, 15 договору) та умови збереження стану об’єкта оренди - земельна ділянка повинна використовуватися для вирощування сільськогосподарських культур та повернута в стані не гіршому порівняно з тим, в якому її одержав орендар, передбачено право орендодавця на відшкодування збитків у разі погіршення стану земельної ділянки (п.21, 30 договору).

Даючи оцінку доводам представника позивача щодо відсутності в договорі умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 5 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки може відчужуватись, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного фонду власником земельної ділянки.

Пунктами 28-31 оспорюваного договору визначені права та обов’язки орендаря та орендодавця. З їх змісту вбачається, що передача у заставу земельної ділянки або внесення до статутного фонду жодному з них не дозволяється.

На переконання суду, передбачена статтею 15 Закону України «Про оренду землі» умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки є істотною умовою договору, у випадку якщо сторони передбачають можливість такої передачі чи внесення, а тому обумовлюють її у договорі. Якщо ж сторони такої можливості не передбачають, то її необумовлення у договорі не є достатньою підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, суд бере до уваги, що в типовому договорі оренди землі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 така істотна умова відсутня.

Доводи представника позивачки щодо наявності таких підстав для визнання договору оренди землі недійсним як відсутність кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), плану або схеми земельної ділянки, суд також вважає неспроможними, оскільки інформація про об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки) міститься в державному акті на право власності на земельну ділянку позивачки, а також у викопіровках з проекту організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП ім. Лесі Українки.

Безпідставними є посилання представника позивачки як на підстави для визнання договору оренди землі недійсним на невиконання орендарем обов’язку щодо страхування об’єкта оренди, на наявність в договорі пустих полів, а також на те, що позивачка не зверталася до центру ДЗК з заявою про реєстрацію договору оренди та не уповноважувала відповідача на звернення від її імені з такою заявою, оскільки зазначені обставини не є підставами для визнання недійсним такого договору. Крім цього, пунктом 35 договору передбачено, що у разі невиконання свого обов’язку стороною, яка повинна згідно з цим договором застрахувати об’єкт оренди, друга сторона може застрахувати його і вимагати відшкодування витрат на страхування. Також відповідно до пункту 5 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, заява про проведення державної реєстрації могла бути подана як юридичною, так і фізичною особою, тобто як орендодавцем, так і орендарем.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтею 15 Закону України «Про оренду землі», статтями 10, 11, 60, 88, 214,215 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Печанівське» про визнання недійсним договору оренди землі відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Романівський районний суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання його копії.

Головуючий С.В.Бабич