№ 2-а-768/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2009  р.                                                               Ленінський районний суд    м. Вінниця                                                      

в складі: головуючого судді Бойка В.М.

                 при секретарі Паруліте Ю.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної автомобільної інспекції Вінницької області, за участю третьої особи - відділу з обслуговування адміністративної території ДАІ Шевченківського району УДАІ ГУ МВСУ в м. Києві про визнання протиправною та  скасування постанови АВ № 093223, закриття провадження у справі,-

ВСТАНОВИВ:

У Ленінський районний суд м. Вінниці звернулася з позовом ОСОБА_1 до Державної автомобільної інспекції Вінницької області, за участю третьої особи - відділу з обслуговування адміністративної території ДАІ Шевченківського району УДАІ ГУ МВСУ в м. Києві про визнання протиправною та  скасування постанови АВ № 093223, закриття провадження у справі.

Позов мотивувала тим, що 03 березня 2009 року стосовно неї було винесено постанову АВ № 093223  про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Із зазначеною постановою не погоджується, оскільки вона винесена з порушенням норм права, є незаконною, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з наступних підстав.

    Інспектор дорожньо-патрульної служби роти УДАІ м. Вінниці прапорщик Гуменюк Ю.М. розглянув матеріали про адміністративне правопорушення встановив, що 03.03.2009 року о 12 год. 19 хв., в зоні дії дорожнього знаку 5.45 водій керувала автомобілем Субару, державний номерний знак НОМЕР_1 із швидкістю 109 км/год, при цьому перевищив швидкість на 49 км/год., чим допустив порушення пункту 12.4 ПДР України.
    За вказане адміністративне правопорушення на позивача накладено штраф у розмірі 340 грн.

Із встановлених працівником міліції обставин адміністративного правопорушення вбачається, що в матеріалах про адміністративне правопорушення відсутні данні про водія, який у вказаний час керував транспортним засобом, не встановлено водія автомобіля Субару д.н.з. НОМЕР_1, що рухався із швидкістю 109 км/год., а до адміністративної відповідальності притягнуто позивача. Із надісланої фотокартки не видно хто керував вказаним автомобілем. Позивач дійсно є власником вказаного автомобіля, але будучи у віці 62 роки, за станом здоров'я, в продовж останніх трьох років жодного разу не керувала своїм автомобілем, у тому числі 03.03.2009 року о 12 год. 19 хв. У вказану дату та час перебувала в м. Києві. Право керування транспортним засобом позивачем передано ОСОБА_2, ОСОБА_3., які вписані у реєстраційні документи на транспортний засіб та сину ОСОБА_4 за довіреністю. Хто керував автомобілем 03.03.2009 року вона не знає. Провівши опитування повірених осіб вона не встановила особу, що керувала автомобілем у вказаний день. Вважає, що до винесення постанови необхідно було скласти протокол про адміністративне правопорушення та встановити осіб, що керували транспортним засобом та порушили правила дорожнього руху.

2.     Постанова АВ 093223  по справі про адміністративне правопорушення прийнята в супереч вимогам Конституції України та Законів України.

Відповідно приписам статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.  

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Аналіз статей 19, 68, 129 Конституції України дозволяє зробити висновок, що законність - це принципи, передбачені Основним Законом України. Ст. 19 Конституції України вказує: правопорядок в Україні ґрунтується на тім, що ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, у границях повноважень і способом, які передбачені Конституцією й законами України.

При розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення інспектор ДПС мав виходити із принципу законності, що унеможливило притягнення до адміністративної відповідальності невинну особу.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Долучена до постанови фотокартка про нібито зафіксоване правопорушення не є належним доказом оскільки ст.14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото -, кіно - або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону, до того ж не сприяє виконанню основних завдань міліції і зокрема ДАІ по профілактиці та припиненню правопорушень.

У постанові зазначено, що водій, керував автомобілем Субару д.н.з НОМЕР_1 у зазначений у постанові час у зазначеному місці. Проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення водія транспортним засобом ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст.,14-1 КУпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме позивач порушила пункт 12.4 ПДР України. Отже, така постанова підлягає скасуванню, як винесена із порушенням закону. У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідності до п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено Наказом МВС 13.11.2006 N 1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників. Відповідно до пп.,12.2. 12.3 зазначеної Інструкції, визначено виключний перелік способів та тактичних прийомів нагляду за дорожнім рухом. При цьому нагляд за рухом з автомобіля без спеціального пофарбування та спеціальних сигналів допускається виключно у випадках руху у потоку транспорту. А використання приватних транспортних засобів не допускається взагалі. Між тим. з фото,

доданого до оскаржуваної постанови, видно, що зйомка велася з автомобіля, який припарковано на узбіччі дороги. Це також говорить про порушення нормативних актів МВС при фіксації порушень, та перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення осіб до адміністративної відповідальності.

У відповідності до п.2 ч.1 ст.18 КАСУ місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ч.1 ст.19 КАСУ адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до статей 34,35 Закону України «Про дорожній рух» на органи ДАІ покладено контроль за сплатою накладених штрафів при проходженні державного технічного огляду та при зверненні до реєстраційно-екзаменаційних підрозділів. Автомобіль Субару д.н.з НОМЕР_1 зареєстрований УДАІ ГУ МВС України в м. Києві. Контроль за сплатою штрафів здійснюється відділом з обслуговування адміністративної території ДАІ Шевченківського району УДАІ ГУ МВСУ в м. Києві, тому вказаний орган має бути залучений третьою особою по даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача Державної автомобільної інспекції Вінницької області та представник третьої особи - відділу з обслуговування адміністративної території ДАІ Шевченківського району УДАІ ГУ МВСУ в м. Києві в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно постанови АВ № 093223  від 03.03.2009 року, на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень, за те що вона 03.03.2009 року о 12 год. 19 хв., в зоні дії дорожнього знаку 5.45 водій керував автомобілем Субару, державний номерний знак НОМЕР_1 із швидкістю 109  км/год, при цьому перевищив швидкість на 49 км/год., чим допустив порушення пункту 12.4 ПДР України.

    Відповідно знімку ТЗ відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що даний знімок зроблений саме зазначеним у постанові фото-приладом, що вказаний у постанові, а саме: «Іскра» серія Д №12881.

    У протоколі відсутні будь які посилання яким чином велась фото зйомка (стаціонарно чи з автомобіля), та і сам знімок виконаний так, що неможливо визначити де саме здійснювалась зйомка, яким чином та де був встановлений вказаний фото-прилад, що в свою чергу як зазначено вище, унеможливлює достовірно підтвердити місце здійснення знімку: в межах чи поза межами населеного пункту, точного визначення місцезнаходження даного ТЗ на дорожньому полотні, наявності чи відсутності дорожніх знаків обмеження швидкості, що підтверджує факт відсутності будь - якого порушення ПДР з його боку.

Відповідно ст. 122 ч.1 КпАП України – перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно ст. 23 КпАП України – адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання осіб, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.        

Тому, враховуючи вищевикладене, узявши до уваги копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд прийшов до переконання про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КпАП України не доведена та не обґрунтована.

    Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується  принципом  законності, відповідно  до  якого  органи  державної  влади,  органи місцевого самоврядування,  їхні посадові і службові особи зобов'язані  діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд прийшов до висновку, що відповідач в даному випадку не діяв у відповідності до Конституції та законів України, діяв упереджено, недобросовісно та нерозсудливо, не врахував права особи на участь у процесі прийняття рішення та допустив порушення прав позивача, які гарантовані законом.

             При вирішенні даної конкретної справи, суд, відповідно до ст. 8 КАС України, також керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.    

          Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

          Відповідачем не доведено суду правомірність прийнятої постанови, в свою чергу доводи позовної заяви знайшли підтвердження матеріалами справи, а тому суд прийшов до переконання про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.        

            Керуючись Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, ст.ст. 256, 268, 279, 288 КпАП України, ст.ст. 2, 7-9, 17, 18, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

    Визнати протиправною та скасувати Постанову АВ № 093223 по справі про адміністративне правопорушення від 03 березня 2009 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в розмірі 340 гривень.    

         Постанова суду можу бути оскаржена, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: