Апеляційний суд Вінницької області

м. Вінниця, вул. Соборна, 6, 21050, (0432) 35-57-38

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2010 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Кучевського П.В.

Суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.,

при секретарі: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни,-

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницькій області на рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2010 року,

встановила:

У серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі (далі – УПФУ в Іллінецькому районі). Просила поновити строк на звернення до суду та зобовязати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з 091.01.2007 р. по 31.12.2009 рік в сумі 3840,9 грн.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2010 року позов задоволено частково. В Зобов’язано Увідповідача здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 пенсію з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком передбаченим ст.6 Законом України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», починаючи з 12.08.2007 р. по 31.12.2007 р. з 22.05.2008 р. по 31.12.2009 р. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі просить зазначене рішення скасувати через порушення судом норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1. отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

Положеннями ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004р. (У редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

УПФ зазначені виплати у 2007 році не проводило, а в 2008, 2009, 2010 р.р. виплачувало не в повному розмірі, посилаючись на відсутність коштів та порядку.

Згідно з п.17 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005р. „Про Державний бюджет України на 2006р.» дію ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. на цей рік зупинено.

До того ж Законом України від 19 січня 2006р. «Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006р.» із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. „Про Державний бюджет України на 2006 р.» виключено п.17 ст.77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст.110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., запроваджуються у 2006р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, протягом 2006 р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст.110 Закону України від 20 грудня 2005 р. „Про Державний бюджет України на 2006 р». А тому пільги для дітей війни, передбачені ст.6 Закону від 18 листопада 2004 р., у 2006 р. запроваджені не були.

Пунктом 12 статті 71 Закону України від і від 19 грудня 2006 року №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію статті 6 Закону №2195-ІУ зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону №489-V.

22 травня 2008р. рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. знову почали діяти в їх первинній редакції.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах. визначених ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., мають діти війни з 9 липня до 31 рудня 2007р. та з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008 р.

Ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів передбачено право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» при визначенні розміру підвищення застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Таким чином, норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягають застосуванню, починаючи з січня 2009 року по грудень 2009 року включно тому в цій частині позов підлягає задоволенню за період з січня 2009 року по грудень 2009 року включно.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, до УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону №2195-1V і здійснити позивачу відповідні нарахування, проте таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Положення статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат повязаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою зазначеної статті мінімального розміру пенсії за віком.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обовязків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом вірно не розглядалися.

Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Оскільки УПФ є єдиним органом, якому згідно закону делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, а останнє цих своїх обовязків щодо дітей війни в повній мірі не виконувало, суми пенсій повинні виплачуватися без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 304 -1, 307, 308, 315 ЦПК України , -

ухвалила :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області відхилити.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2010 року залишити без змін.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. за наступними реквізитами отримувач: Держбюджет м. Вінниці 22050002; Код ЄДРПОУ: 34701167; Р/р: 31214263700002; Банк: УДК у Вінницькій обл.; МФО: 802015 ККД 22050002.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом вірно: