Бориспільський міськрайонний суд Київської області

м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19

Справа № 2 а-910/2010 року

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11. 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Мартинова Є.О.,

при секретарі - Макаревич Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль Київської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни та встановлення пропущеного строку звернення до суду,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2010 року до Бориспільського міськрайонного суду від позивача надійшла дана позовна заява, в якій позивач просить : 1) поновити пропущений строк для звернення до суду; 2) прийняти позов до розгляду; 3) визнати дії відповідача щодо виплати їй щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, з порушенням вимог ЗУ «Про соціальний статус дітей війни» неправомірними; 4) зобов»язати відповідача нарахувати та сплатити на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року та виплачувати в подальшому; 5) зобов»язати відповідача призначити їй державну соціальну допомогу до пенсії, як дитині війни, відповідно до положення ст. 6 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни» та забезпечити її виплату з жовтня 2009 року щомісяця.

Обгрунтувавши наступним. Вона відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни та згідно зі ст. 6 зазначеного закону з 1 січня 2006 року відповідач повинен був виплачувати щомісячно соціальну допомогу в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим, в 2006-2007 роках позивач не отримував соціальної допомоги взагалі, а з 2008 року отримує лише 10 % затвердженого прожиткового мінімуму пя осіб, які втратили працездатність, а не 30 %, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». На її звернення відповідач відмовив в перерахунку соціальної допомоги. Позивач вважає, що її права на отримання соціальної допомоги у визначеному законом розмірі були обмежені внаслідок прийняття неконституційних нормативних актів.

Крім того позивач просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень - нормативно-правових актів вищої сили, законів України. Окрім цього про належні їй як дитині війни виплати її не було повідомлено, тому про факт порушення прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв»язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України № 6рп/ від 09.07.2007 року. Отже про грубе порушення її прав, що на момент винесення зазначеного рішення тривало понад півтора року і їй стало відомо тільки після висвітлення подій у засобах масової інформації.

У судове засідання позивач не з»явилась, просила розглядати справу належним чином на підставі наявних документів.

Представник відповідача у судове засідання також не з»явився, надав заяву з проханням слухати справу без його участі, а також надав заперечення на позовні вимоги, згідно яких просив відмовити в задоволенні позову обґрунтувавши тим, що згідно з чинним законодавством не був визначений механізм проведення відповідних виплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Вони також вважають суттєвим, що відповідно до ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, а також, що відповідно до вимог ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного фонду України.

Дослідивши матеріали даної адміністративної справи, письмове заперечення відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» від 18.07.2004 року, який набув чинності з 01.01.2006 року, що підтверджується даними її паспорта та посвідченням з відміткою «Дитина війни» (а.с.- 4-5).

Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наведені позивачем причини пропуску шестимісячного строку звернення до суду немає підстав вважати поважними, оскільки позивачеві було відомо про надання їй статусу дитини війни, про що свідчить відмітка у пенсійному посвідченні. Вона щомісячно отримує пенсію, була повідомлена про її розмір, тому повинна була знати про порушення своїх прав та інтересів в частині невиплати підвищення пенсії, але не зверталась до відповідача за роз»ясненнями, не подала протягом строку позову до суду.

На підставі наведеного суд не вбачає підстав для задоволення позову за період невиплати їй підвищення до пенсії, що перевищує шість місяців до часу її звернення до суду.

За період з 1 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року позов підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на законі та знайшли своє підтвердження наявними у справі доказами.

Доводи відповідача про відсутність належного фінансування підвищення до пенсії, зупинення дії законів про виплату підвищення законами України «Про державний бюджет», регулювання цього питання постановою уряду України є безпідставними, оскільки вони не відповідають змісту ст. 22 Конституції України, за приписами якої прийнятті інших або нових законів, внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, про що вказано і у рішенні Коснтитуційного Суду України від 09.07.2007 року № 6- рп.

Відповідач відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» зобов»язаний виплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 ч. 1 ЗУ « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», тому його рішення та дії щодо виплати підвищення у нижчому розмірі 10 % є протиправними і він повинен здійснити відповідний перерахунок та виплати підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі, тобто 30 % зарахувавши виплати у розмірі 10 %.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 11, 69, 71, 86, 99, 100, 159-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль Київської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни та встановлення пропущеного строку звернення до суду - задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль Київської області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни з порушенням вимог Закону України «Про соціальний статус дітей війни» - неправомірними.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в м. Бориспіль Київської області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допому за період з 01 квітня 2010 року по 30 вересня 2010 року та виплачувати в подальшому.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя Мартинов Є.О.