03.08.10 , ОСОБА_1

Апеляційний суд Херсонської області

м. Херсон, вул. 295 Херсонської стрілецької дивізії, 1а, 73000, (0552) 45-47-78

Справа № 11а-944 2010р. Головуючий в 1-й інстанції Званчук В.М.

Категорія: ч.2 ст. 149 КК України Доповідач - Грушицький А.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2010 року серпня місяця 03 дня

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :

головуючого Грушицького А.,

суддів Раєнка В.І., Заіченко В.Л.

з участю прокурора Бобровського О.В.

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні кримінальну справу за апеляцією з доповненнями засудженого ОСОБА_2 на вирок Суворовського районного суду міста Херсона від 9 лютого 2010 року.

ВСТАНОВИЛА

Цим вироком засуджено

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого за ч.1 ст. 149 КК України до позбавлення волі строком на три роки за ч.2 ст. 149 КК України до позбавлення волі строком на сім років без конфіскації майна

На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з поміщенням до кримінально-виконавчої установи закритого типу без конфіскації майна.

Запобіжний захід - взяття під варту з 26 жовтня 2010 року. Зараховано в строк відбування покарання час перебування під вартою з 14 червня 2007 року по 12 вересня 2007 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь: ОСОБА_3 - 5000 гривень, ОСОБА_4 - 2500 гривень, ОСОБА_5 - 5000 гривень, ХОПБ - 185 гривень 97 копійок.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він в жовтні 2003 року в м. Генічеськ Херсонської області, переслідуючи мету здійснення торгівлі людьми, шляхом обману схилив потерпілу ОСОБА_3 до виїзду в р. ОСОБА_6 для працевлаштування, в подальшому 19 січня 2004 року на теплоході сполученням ОСОБА_4 - Стамбул перемістив потерпілу ОСОБА_3 в р. ОСОБА_6, м. Анталія де принудив її до займання проституцією, а потім оплатно передав її сутенеру - невстановленій слідством особі - громадянину ОСОБА_6 для використання по наданню сексуальних послуг.

Крім того, він же, в січні 2007 року в м. Генічеськ Херсонської області, переслідуючи мету здійснити торгівлю людьми, шляхом обману схилив потерпілу ОСОБА_4 до виїзду в р. ОСОБА_6 для працевлаштування, тобто здійснив її вербування з метою подальшої експлуатації, в подальшому 26 лютого 2007 року перемістив потерпілу ОСОБА_4 в р. ОСОБА_6, м. Анталія де змусив її займатися проституцією, а потім оплатно передав її невстановленим слідством особам - громадянам ОСОБА_6 для експлуатації.

Крім того, він же, в січні 2007 року в м. Генічеськ Херсонської області, переслідуючи мету здійснити торгівлю людьми, використовуючи важке матеріальне становище, шляхом обману схилив потерпілу ОСОБА_5 до виїзду в р. ОСОБА_6 з метою сексуальної експлуатації під приводом працевлаштування офіціанткою, в подальшому 26 лютого 2007 року перемістив потерпілу ОСОБА_5 в р. ОСОБА_6, м. Анталія де передав її невстановленим слідством особам - громадянам ОСОБА_6 для сексуальної експлуатації під погрозами застосування насильства.

Крім того, він же, в квітні 2007 року в м. Генічеськ Херсонської області, переслідуючи мету здійснити торгівлю людьми, використовуючи важке матеріальне становище, шляхом шантажу здійснив вербування потерпілої ОСОБА_5О до виїзду в р., в подальшому 21 квітня 2007 року авіарейсом Одеса-Стамбул перемістив потерпілу ОСОБА_5О в р. ОСОБА_6, м. Анталія де передав її невстановленим слідством особам - громадянам ОСОБА_6 для сексуальної експлуатації під погрозами застосування насильства.

В апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_2 вказує, що вирок суду є незаконним, оскільки злочинів за які його засуджено він не вчиняв, зазначає, що потерпілі знали про те, чим будуть займатися в ОСОБА_6 і добровільно їхали туди. Прокурор, який підтримував державне обвинувачення приймав не міг приймати участь у розгляді справи оскільки попередній вирок за його участю був скасований апеляційною інстанцією, судом не було допитано потерпілу ОСОБА_3, цивільні позови вирішено з порушеннями законодавства. Просить вирок суду змінити перекваліфікувати його дії з ст. 149 КК України на ст. 302 КК України.

Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який просив вирок залишити без зміни, засудженого ОСОБА_2, який, в тому числі і під час надання йому останнього слова, підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів за які його засуджено, при обставинах викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується перевіреними в судовому доказам, яким дана належна правова оцінка і які спростовують доводи засудженого щодо неправильної кваліфікації його дій.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_4, даними як під час досудового слідства та к і в судовому засіданні вбачається, що засуджений запропонував їй працювати в p. ОСОБА_6 офіціанткою, на що вона погодилась. ОСОБА_2 дав їй гроші на оформлення документів. Коли вони прибули до ОСОБА_6, засуджений, привіз її до своєї знайомої, жінки сутенера на ім'я Лариса, після чого, погрожуючи та здійснюючи психічний тиск, під приводом необхідності відпрацювання боргу, змусив її займатися проституцією.

Допитані під час досудового слідства потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_3 дали аналогічні показання стосовно фактичних обставин їх виїзду до ОСОБА_6 в січні 2007 року та січні 2004 року відповідно, та щодо примушування ОСОБА_2 до зайняття проституцією. Крім того, потерпіла ОСОБА_5 дала показання, що 21 квітня 2007 року знову виїхала до ОСОБА_6 для заняття проституцією, оскільки ОСОБА_2 обіцяв, що в іншому випадку він розповість в селі де проживала її мати та в м. Генічеську чим на справді вона займалася в ОСОБА_6 в лютому 2007 року (т.1 а.с.10-104, т.2 а.с.62-68)

Допитана під час досудового слідства свідок ОСОБА_7 дала показання, що приблизно 27 лютого 2007 року, вона знаходилась в ОСОБА_6, в квартиру до Лариси, де вона проживала, ОСОБА_2 привіз двох сестер ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Останні не хотіли займатися проституцією, але засуджений їх не відпускав, забрав паспорти, погрожував розправою та змушував їх надавати послуги сексуального характеру клієнтам, яких підшукувала сутенера Лариса. Крім того ОСОБА_2 бив потерпілу ОСОБА_5, оскільки вона була наймолодшою та не хотіла займатися проституцією. (т.2 а.с.107-111)

З протоколів впізнання вбачається, що свідок ОСОБА_8 впевнено впізнала потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 як осіб, яких засуджений вивіз до ОСОБА_6 та змусив їх до зайняття проституцією (т.1 а.с.171,175, т.2 а.с.118)

Відповідно до протоколів впізнання ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 впізнали жінку сутенера Ларису, якій засуджений передав ОСОБА_5, ОСОБА_4 за винагороду та примушував займатися проституцією (т.1 а.с.128, 167, т.2 а.с.75, )

Крім того, допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечував, що вивозив ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_6 для заняття проституцією.

Доводи апелянта, що в судовому засіданні не було допитано потерпілу ОСОБА_9, чим порушено його права є безпідставними, оскільки з протоколу судового засідання вбачається, що судом було досліджено її показання дані під час досудового слідства, учасники процесу, в тому числі і засуджений, не заперечували проти такого порядку дослідження доказів.

Вище викладені докази спростовують доводи апелянта про те, що всі потерпілі їхали до ОСОБА_6 займатися проституцією добровільно, на думку колегії суддів суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про вчинення про вчинення ОСОБА_2 злочину за який його засуджено і його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст. 149 та ч.2 ст. 149 КК України.

Доводи засудженого про те, що прокурор не міг приймати участь у розгляді справи не може бути прийнята до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст. 58 КПК України, його попередня участь у розгляді справи не може бути підставою для відводу.

Цивільний позов потерпілих вирішено відповідно до вимог чинного законодавства. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, судом враховано як глибину фізичних та душевних страждань потерпілих так і обставини справи, а також вимоги розумності та справедливості.

Підстав для скасування або зміни вироку в частині вирішення цивільного позову не має.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б тягнули за собою безумовне скасування вироку, в тому числі і ті на які вказують апелянти, колегією суддів не виявлено.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію з доповненнями засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Суворовського районного суду міста Херсона від 9 лютого 2010 року щодо нього без зміни.

Судді: