АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

і м е н е м У к р а ї н и

9 вересня 2010 року Апеляційний суд Львівської області під головуванням судді апеляційного суду Марітчака Т.М., за участю правопорушника ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 липня 2010 року, -

встановив:

постановою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20.07.2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Відповідно до постанови суду, ОСОБА_1 23.06.2010 рок, близько 23.25 год., у с. Журавно Жидачівського району Львівської області керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21214» н.з. ВС 0025 ВК з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей), від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння відмовився, чим порушивши вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням суду, правопорушник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 20 липня 2010 року скасувати, а справу за відсутності у його діях події і складу адміністративного правопорушення, закрити.

В обгрунтування наведеного, апелянт покликається на те, що сам факт визнання у поясненнях в протоколі про адміністративне правопорушення, вживання за тривалий час до складання такої незначної кількості спиртних напоїв, не може бути доказом наявності стану сп'яніння саме у момент керування транспортним засобом та складання протоколу, оскільки відповідно до інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння у заклади охорони здоров'я і проведення огляду з використанням технічних засобів (Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24.02.1995 року № 114/38/15-36-18. Зареєстровано у Міністерстві юстиції України 07.03.1995 р. за № 55/591), такий стан може визначатися тільки у випадках, прямо передбачених у цій інструкції. Саме наявність або відсутність стану алкогольного сп'яніння має визначити спеціаліст-нарколог відповідно до положень Інструкції.

Також зазначає, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення, працівники ДАІ, всупереч вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП не відсторонили його від керування транспортним засобом, а навпаки дозволили продовжувати рух за кермом автомобіля.

Крім того, вказує на те, що застосовуючи адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати всіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки, судом не було враховано ряд обставин, зокрема, те, що скаржник має на утриманні багатодітну сім'ю, а саме непрацюючу дружину та чотирьох дітей, а єдиним джерелом отримання доходів є робота на посаді водія, що стверджується довідкою з місця праці.

Розглянувши матеріали адміністративної справи та доводи апеляції, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 на підтримання поданої правопорушником апеляції, суд вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення, згідно зі ст. 245 КУпАП, є всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи з дотриманням процесуальної форми її розгляду.

Суддя прийшов до правильного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 23.06.2010 року (а.с. 1), а також письмовими поясненнями самого скаржника, даними у згаданому протоколі, згідно яких апелянт визнав факт вживання пляшки пива під час управління транспортним засобом.

Крім того, з пояснення правопорушника вбачається, що він відмовився від продування трубки «контроль тверезості» та проходження медичної експертизи на стан сп'яніння.

При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1, суддя в повній мірі дотримався вимог ст. 33 КУпАП, відповідно до яких при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність і обгрунтовано застосував стосовно скаржника адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки.

На підставі наведеного, постанову судді Шевченківського районного суду м. Львова від 20 липня 2010 року стосовно ОСОБА_1 необхідно залишити без змін.

Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

постановив:

відмовити в задовольненні апеляційної скарги ОСОБА_1, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 20 липня 2010 року про визнання винним ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення керувати транспортними засобами строком на 2 роки залишити без змін.

Відповідно до вимог ст. 295 КпАП України копію постанови протягом трьох днів надіслати ОСОБА_1.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду підпис ОСОБА_3