ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-542/12

Провадження № 2/1008/542/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2012 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

судді - Бондар І.Ф.,

при секретарі – Коваленко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Василькові цивільну справу за позовом Сірса ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат від інфляції та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання рішення суду 46942 грн. 37 коп. витрат від інфляції та 14868грн. 48 коп. - трьох процентів річних та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням апеляційного суду Київської області було стягнуто з відповідача 176144 грн., останній кошти не сплатив, отже відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України з наступного дня після набрання вищезазначеним рішенням законної сили підлягають стягненню витрати від інфляції та три процента річних.

18.01.2012 року до початку розгляду справи по суті представником позивача була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 47611 грн. 72 коп. витрат від інфляції та 15621 грн. 31 коп. в якості трьох процентів річних.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову, з урахуванням вимог заяви про збільшення позовних вимог, підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував посилаючись на те, що позовні вимоги позивача безпідставні та такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, оскільки відносини, що виникли з приводу виконання рішення суду не є цивільно-правовими, так як стосуються виконання рішення суду органами виконавчої служби та передбачені ЗУ "Про державну виконавчу службу", ЗУ "Про виконавче провадження", ЗУ "Про державну службу", що підтверджується ухвалою Верховного суду України від 11.02.2009 року у справі № 6-14-929св08. Отже, позивачем не надано доказів наявності у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем, а також доказів їх порушення з боку відповідача.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2009 року апеляційну скаргу Сірса ОСОБА_1 задоволено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 вересня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Сірса ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Сірса ОСОБА_1 176144 грн. та судові витрати по справі в сумі 1730 грн.

В зв'язку з невиконанням вищезазначеного рішення позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання рішення суду 46942 грн. 37 коп. витрат від інфляції та 14868грн. 48 коп. - трьох процентів річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та судові витрати.

Суд зобов'язував представника позивача надати докази відкриття виконавчого провадження за рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 січня 2009 року та виконавчий лист про стягнення коштів.

Позивач не виконав вимог суду, посилаючись на відмову виконавчої служби у наданні документів, доказів звернення до виконавчої служби, підстав її відмови не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, а тому частина 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням індексу інфляції поширюється лише випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене договором.

Сплата процентів, які за своєю правовою природою є платою за користування грошовими коштами, тобто винагородою за надання позики, а тому частина 2 статті 625 ЦК України, щодо сплати трьох процентів річних від простроченої суми, також поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, яке визначене договором.

Названі норми передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а в окремих випадках, встановлені актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Із предмета позову та обставин справи вбачається, що в даному випадку між сторонами виникли відносини з приводу неналежного виконання судового рішення, що не є борговим зобов'язанням, до якого можна застосувати положення ст. 625 ЦК України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів, у порядку відповідальності за неналежне виконання грошового зобов'язання є безпідставними та такими, що не підлягають задовленню.

На підставі наведеного, керуючись ст. 625 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 88, 208,209, 212-215, 218,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Сірса ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення витрат від інфляції та трьох процентів річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд.

Суддя І.Ф.Бондар