АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-6097/09Головуючий у 1-й інстанції Костів
Провадження № 22ц-92/10 Доповідач - Демкович Ю.Й.
Категорія - 52
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2010 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Кузьми Р.М.
суддів - Дикун С. І., Демкович Ю. Й.,
при секретарі - Парандюк С.М.
з участю представника апелянта ОСОБА_1 та представника
позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернополя цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»
на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3
до відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» /надалі «банк»/
про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, скасування наказу голови правління товариства та постанов правління,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі банк просить скасувати рішення суду першої інстанції, вважаючи, що воно постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вказує, що суд залишив поза увагою ту обставину, що в постанові правління чітко визначено зміст дисциплінарного проступку, не надав правової оцінки нормам локальних актів банку з питань керівництва діяльністю банку, залишив поза увагою той факт, що згідно Положення про філію начальник управління несе персональну відповідальність за ефективність виконання покладених на управління завдань і функцій, безпідставно зазначив, що цо позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із роботи неповноважним органом та вирішення питання застосування до нього стягнень за порушення трудової дисципліни належить цо компетенції правління віцповіцача.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25.09.09 позов задоволено частково, поновленого ОСОБА_4 на посаді начальника філії Тернопільського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України»; скасовано п.1 постанови правління ВАТ «Державний ощадний банк України» №257 від 10.07.09; скасовано наказ голови правління ВАТ «Державний ощадний банк України» №355-к від 10.08.09; стягнуто з ВАТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_4 19715,14 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. В задоволенні решті вимог відмовлено.
У суді апеляційної інстанції прецставник банку підтримав скаргу, пославшись на
мотиви, викладені в ній.
Представник позивача скаргу не визнав, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 було звільнено в період непрацездатності останнього, під час перебування на лікуванні, й без достатніх на це підстав (рішення правління банку від 10.07.09), що є порушенням трудових прав останнього, а також, що наказ голови правління банку від 10.08.09 про його звільнення є нелегітимним, оскільки голова правління не наділений повноваженнями прийняття на роботу та звільнення начальників філій, так як це установчими документами віднесено до повноважень правління банку.
Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується.
Встановлено, що з 25.04.06 позивач працює на посаді начальника філії -Тернопільського обласного управління банку.
12.03.09 постановою правління банку вирішено застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання рішень кредитного комітету банку та незабезпечення контролю за станом роботи з кредитування юридичних та фізичних осіб, зобов'язано останнього вжити заходів для покращення роботи філії банку, перелік яких визначений у постанові правління та попереджено останнього, що у разі не усунення до 10.04.09 недоліків і порушень, виявлених ревізією, до нього буде застосовано більш суворих заходів дисциплінарного впливу.
Інформацію про усунення зазначених недоліків необхідно було подати керівництву банку до 11.04.09.
Наказом голови пщвління банку від 26.03.09 №123-к ОСОБА_4 оголошено догану.
Для усунення недоліків у роботі філії банку ОСОБА_4 розроблено та надано правлінню банку план заходів й листом від 10.04.09 проінформовано правління про хід їх виконання.
Постановою правління банку № 257 від 10.07.09 вирішено звільнити ОСОБА_4 із займаної посади на підставі п. З ч. 1 ст. 40 КЗпП України й днем звільнення вважати перший день виходу його на роботу після лікарняного.
Встановлено, що станом на 10.07.09 позивач перебував на лікуванні, що стверджується показами сторін та випливає зі змісту постанови правління банку №257 від 10.07.09.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо звільнення позивача під час перебування на лікарняному, то суд першої інстанції вірно визначив, що такі дії є протиправними, оскільки, у силу ч. З ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.
До виконання своїх обов'язків позивач приступив 08.08.09, після лікування.
Із встановлених обставин вбачається, що фактичного звільнення позивача у відповідності до постанови правління банку №257 від 10.07.09 не відбулося.
У свою чергу, звільнений позивач із роботи на підставі наказу голови правління банку № 355-к 10.08.09 у відповідності до п. З ст. 40 КЗпП України.
У відповідності до п.п. 34, 35 Статуту банку голова правління не має повноважень звільняти керівників філій банку. Цим правом наділене правління банку.
Тому, суд першої інстанції вірно визнав вказаний наказ таким, що виданий із перевищенням повноважень і в порушення ст.. 147-1 КЗпП України.
Окрім цього, слід зазначити, що дисциплінарне стягнення застосоване до позивача понад строки, передбачені ст. 148 КЗпП України.
Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта про незаконність рішення суду3
в частині скасування п. 1 постанови правління банку №257 від 10.07.09, оскільки звільнення повинно базуватися на законних підставах. Зазначена постанова не містить відомостей про характер та час вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Згідно із ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.
Колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції вірно оцінені зібрані докази, та вірно застосовані норми матеріального і процесуального права й підстав для скасування рішення, з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5