АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 - 372/2008 року                       Головуючий у І - й інстанції: Гвоздик А. Є.

Категорія: ч.3 ст. 185 КК України                                                 Доповідач: Мілаш С. П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року квітня місяця 23 дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - судді Мілаша С. П.

суддів Денисенко Л. М., Кожевнікова О. В.,

за участю прокурора Дупака М. Г.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2008 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с Андріївка Диканського району Полтавської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: - 12 квітня 2007 року Диканським районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на

один рік шість місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання повністю приєднано покарання за вироком Диканського районного суду від 12 квітня 2007 року та визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді двох років шести місяців позбавлення волі.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та мешканця с Андріївка Диканського району Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього згідно із ст. 76 КК України таких обов'язків як: повідомляти органи кримінально - виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що вони 29 листопада 2007 року, у вечірній час, діючи за спільною домовленістю та попередньо взявши з собою два велосипеди, мішок і сумку, з метою крадіжки чужого майна, прийшли на територію дачного будинку потерпілої ОСОБА_3, що в с Кучерівка Диканського району, де шляхом розбиття віконного скла, проникли в середину приміщення будинку, звідки таємно викрали електронасос « Каштан » вартістю 251 грн. 75 коп., пилосос «Ракета» вартістю 72 грн., поливний шланг довжиною 20 м загальною вартістю 47 грн. 50 коп., автомобільний ножний насос вартістю 38 грн. 50 коп. та інші належні потерпілій речі на загальну суму 725 грн. 35 коп., якими в подальшому розпорядилися на власний розсуд.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 ставить питання про пом'якшення покарання з урахуванням його щирого каяття, молодого віку та пенсійного віку матері, яка за станом здоров'я потребує його піклування.

Інші учасники судового процесу вирок суду не оскаржували.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, міркування прокурора Дупака М. Г. про законність та обґрунтованість вироку суду та відсутність підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та доводи, наведені в апеляції, вважає її такою, що не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Так, в апеляції засудженого ОСОБА_1 не оспорюються висновки суду про доведеність його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильність кваліфікації дій за ч.3 ст.  185 КК України.

За змістом ч.1 ст.365 КПК України висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися і стосовно яких відповідно до вимог ч. 1 ст. 299 і ст. 301-1 КПК України докази не досліджувалися, апеляційним судом не перевіряються. Тому, колегія суддів виходить з того, що було встановлено вироком районного суду.

Винуватість ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у житло за викладених у вироку обставин, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, визнав її і сам засуджений, що випливає із змісту його апеляції, дії якого за ч.3 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.

При обранні покарання винному суд першої інстанції виходив із вимог, передбачених ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який віднесено до тяжких злочинів, дані, що характеризують особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, що наведені в апеляції. Встановивши декілька обставин, які пом'якшують покарання з урахуванням даних про особу засудженого, які докладено наведені у вироку і в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, місцевий суд, умотивувавши своє рішення, дійшов обґрунтованого висновку про призначення винному покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої в санкції ч.3 ст. 185 КК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 через шість місяців після постановления вироку за попередній злочин проти власності, але до повного відбування покарання вчинив новий аналогічний злочин, йому у відповідності з вимогами ст. 71 КК України призначено покарання і за сукупністю вироків, яке за законом повинно бути не меншим невідбутого покарання за попереднім вироком.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції засудженому ОСОБА_1 призначено необхідне і достатнє покарання для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому не вбачає підстав для задоволення апеляції засудженого та пом'якшення йому покарання.

Твердження апелянта про те, що його матір має пенсійний вік та за станом свого здоров'я потребує піклування не заслуговує на увагу, оскільки не найшло свого документарного підтвердження.

Таким чином, вирок суду є законним та обґрунтованим.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Диканського районного суду Полтавської області від 04 лютого 2008 року щодо нього - без змін.