АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №11- 389/2008 року Головуючий у 1 - й інстанції Гвоздик А. Є.
Категорія ст. 191 ч.3 КК України-С.Т. Доповідач: Ландар О. В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Ландаря О. В.
Суддів Гладія С. В., Кожевникова О. В.
за участю прокурора Рибачук Г. А.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні 07 травня 2008 року в м. Полтаві кримінальну справу за апеляціями прокурора Диканського району з внесеними змінами та засудженого ОСОБА_2 на вирок Диканського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2008 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Мала Перещепина, мешканець с Великі Солонці Новосанжарського району Полтавської області, громадянин України, освіта середня, не одружений, не працюючий, раніше не судимий,-
засуджений за ч.3 ст. 191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатися діяльністю, пов'язаною з розпорядженням, управлінням та зберіганням майном строком на 2 роки.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець та
мешканець смт.Диканька, громадянин України, освіта середньо-спеціальна, не одружений, до
арешту працюючий в ЗАТ « Промінь », смт. Диканька, раніше судимий Диканським районним судом Полтавської області:
- 18 вересня 2000 року за ч. 2 ст. 206 КК України до одного року виправлених робіт з відрахуванням в дохід держави 20 % заробітку;
- 03жовтня 2001 року за ч. 1 ст. 185 КК України до одного року 6 місяців виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20 % заробітку;
- 18 липня 2002 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду за від 04 жовтня 2002 року за ч.3 ст. 296, ст.71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. За постановою Крюківського районного суду м. Кременчука від 11 жовтня 2004 року звільнений з місць позбавлення волі умовно - достроково на не відбутий строк покарання - 11 місяців 12 днів;
- 17 жовтня 2007 року за ч.3 ст. 185 КК України до 2 років виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 20 % заробітку,-
засуджений за ч. 2 ст. 27, ч.3 ст.191 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Диканського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2007 року у вигляді 7 місяців позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді двох років семи місяців позбавлення волі.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець смт. Диканька Полтавської області, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, в силу ст. 89 КК України не судимий,-
засуджений за ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього згідно ст. 76 КК України обов'язків:
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;
· не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи;
· періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
Як визнав суд, 20 листопада 2007 року, у вечірній час, засуджений ОСОБА_2 разом із своїм знайомим ОСОБА_3 прибули на територію ЗАТ « Промінь », що по вул. Щорса 1 в смт. Диканька , де зустрівшись із засудженим ОСОБА_1, який працюючи охоронником ПП « Багратіон » , будучи згідно трудової угоди від 01. 11. 2007 року матеріально - відповідальною особою і знаходячись на сторожі майна ЗАТ « Промінь », запропонував їм вчинити розтрату ввіреного йому майна.
Діючи за спільною домовленістю між собою, близько 22 години, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з території зазначеного товариства викрали шляхом
розтрати металевий шнек до томатно - сокового агрегату, вартістю 1 860 грн., завдавши акціонерному товариству матеріальних збитків на зазначену суму.
В апеляціях:
- прокурор Диканського району посилаючись на те, що судом безпідставно до кожного з засуджених застосована ст. 69 КК України на призначено надмірно м'яке покарання, просив скасувати вирок суду та постановити апеляційною інстанцією новий вирок, яким призначити засудженим більш суворе покарання.
У день апеляційного розгляду прокурор змінив свою апеляцію та порушує питання про зміну вироку суду у ревізійному порядку через неправильну кваліфікацію дій засуджених, просить перекваліфікувати їх дії на ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у межах санкції цієї статті у виді обмеження волі.
- засуджений ОСОБА_2 просить пом'якшити йому покарання та обрати його у виді обмеження волі, посилаючись на визнання вини, каяття, відсутність матеріальних збитків, конкретні обставини справ, стан його здоров'я.
Інші засуджені вирок суду не оскаржували.
Заслухавши доповідача, прокурора Рибачук Г. А. яка підтримуючи апеляцію в частині внесених змін висловила думку про необхідність зміни вироку суду, засудженого ОСОБА_2, який також підтримував свою апеляцію і просив про пом'якшення призначеного йому покарання, вислухавши засудженого ОСОБА_1 що погоджувався зі змінами до апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та доводи наведені в обох апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора в частині внесених до неї змін та апеляційна скарга засудженого ОСОБА_2 підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як на стадіях досудового слідства так судового розгляду не заперечували факту викрадення ними із території ЗАТ « Промінь» металевого шнеку до томатно -сокового агрегату, а тому суд першої інстанції відповідно до положень ст. 299 КПК України, з урахуванням повного визнання ними своєї вини, визнав недоцільним досліджувати інші докази у справі та обмежився допитом винних і дослідженням письмових доказів по справі, що характеризують їх особи.
Факт крадіжки чужого майна та фактичні обставини його вчинення також не ставляться під сумнів і в принесених на судове рішення апеляціях.
Однак, вирішуючи питання про юридичну кваліфікацію дій винних районний суд, як і орган досудового слідства, допустив помилку.
З матеріалів справи вбачається, що 1 липня 2007року між охоронною фірмою ПП « Багратіон » та ЗАТ « Промінь» було укладено угоду про забезпечення безпеки підприємства згідно якої ПП взяло на себе зобов'язання здійснювати охорону майна ЗАТ « Промінь » шляхом виставлення одного посту охорони ( а. с. 16 ).
На посаду охоронника ПП « Багратіон » з 01 вересня 2007 року з іспитовим строком був прийнятий ОСОБА_1, який 30 листопада того ж року через грубе порушення інструкції по несенню служби та прогул без поважних причин звільнений з займаної посади, що стверджується трудовою угодою та відповідними наказами ( а. с. 13-14).
Будь - які відомості про те, що заступаючи на чергування ОСОБА_1 приймав на збереження якесь майно, або, зокрема, викрадений шнек, в матеріалах кримінальної справи відсутні.
Немає даних і про те, що з ним укладався договір про повну матеріальну відповідальність.
Доступ до майна, яке в послідуючому було викрадене, засуджений ОСОБА_1 мав за родом своєї діяльності по його охороні, що не може бути підставою для кваліфікації його дій та усіх співучасників злочину за ч.3 ст. 191 КК України як привласнення чи розтрата чужого майна.
За змістом кримінального закону вчинення крадіжки групою осіб за попередньою змовою зі сторожем належить кваліфікувати за ч.2 ст. 185 КК України.
З огляду на викладене колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії апелянта - засудженого ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб.
У зв'язку зі зміною кваліфікації його дій на закон, що передбачає більш м'яке покарання та, враховуючи обставини вчиненого злочину, а також за наявності обставин, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається засуджений в апеляції, у колегії суддів є усі передбачені законом підстави для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_2 у частині пом'якшення йому покарання і призначення його у межах санкції, визначеної ч. 2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі.
Незважаючи на відсутність апеляцій інших засуджених, в силу вимог ст. 365 КПК України, у ревізійному порядку, з наведених вище підстав підлягає зміні вирок суду з перекваліфікацією дій на менш тяжкий злочин та з пом'якшенням покарання і стосовно других співучасників злочину: засуджених ОСОБА_1 з ч.3 ст. 191 КК України та ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 191 КК України на ч. 2 ст. 185 як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
Крім того, приймаючи до уваги позитивні дані про особу ОСОБА_1, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, його молодий вік, ставлення до вчиненого злочину, а також наведені у вироку обставини, що пом'якшують покарання, що в своїй сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_1 не є суспільно - небезпечною особою, колегія суддів приходить до висновку про можливість його звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки він також може бути виправлений без ізоляції від суспільства.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Диканського району Полтавської області в частині внесених в неї змін та засудженого ОСОБА_2 задовольнити.
Вирок Диканського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2008 року щодо ОСОБА_2, а також у ревізійному порядку, передбаченому ст. 365 КПК України, стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 змінити.
Дії ОСОБА_1 з ч.3 ст. 191 КК України, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 27, ч.3 ст. 191 КК України перекваліфікувати на ч. 2 ст. 185 КК України та призначити за цією статтею покарання:
- ОСОБА_2 - 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за правилами ст. 72 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Диканського районного суду Полтавської області 17 жовтня 2007 року у виді 6 місяців обмеження волі та призначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді 2 років 6 місяців обмеження волі.
·ОСОБА_1 - 2 роки обмеження волі.
·ОСОБА_3 - 1 рік 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки та згідно зі ст. 76 КК України покласти на них обов'язки:
- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи та періодично з'являтися туди для реєстрації.
У зв'язку з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, звільнити засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з-під варти негайно.
В іншій частині вирок Диканського районного суду Полтавської області від 18 лютого 2008 року залишити без змін.