Справа №2-а-693/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 червня 2009 року                                                      Ленінський  районний суд міста Вінниці

в складі: головуючого  Федчишен С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до заступника командиру взводу Уманської роти дорожньо-патрульної служби капітана міліції Коржа В.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до заступника командиру взводу Уманської роти дорожньо-патрульної служби капітана міліції Коржа В.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.  

В позовній заяві зазначено, що 17.03.2009 р. позивач отримав лист від Уманської роти ДПС з постановою по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КпАП України. Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобами фото- та відеофіксації, що працюють у автоматичному режимі, у відповідності до ст.14-1 КпАП України.

З даною постановою позивач не згоден, оскільки на фотографії, яка прийшла з постановою не можливо визначити місце скоєння правопорушення, отже, встановити обмеження швидкості на даній ділянці також не можливо. Враховуючи те, що фотознімки зроблено у різних ракурсах можна зробити висновок, що співробітник ДАІ тримав вимірювальний пристрій у руці, отже фотозйомка відбувалась не в автоматичному режимі. Між тим, ст.14-1 КпАП України передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі. За даних умов, така фіксація не відповідає вимогам закону.

У тексті постанови зазначено, що власник транспортного засобу ?ухався по трасі" у зазначений у постанові час та у зазначеному місці, проте для таких висновків у особи, яка винесла постанову, не було жодних підстав. На місці нібито порушення позивача ніхто не зупиняв, постанову та протокол не складав. Якщо постанова виноситься щодо особи, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, то ця постанова повинна бути винесена у загальному порядку. Якщо постанова виноситься за результатами фотофіксації, у порядку ст.14-1 КпАП, то ця постанова не повинна містити тверджень, що саме зазначена особа керувала транспортним засобом. Отже, така постанова винесена із порушенням вимог закону.

У постанові про адміністративне правопорушення відсутні докази належності виміряної швидкості. Діапазон вимірювання швидкості в декілька раз більший, аніж той, який зображений на фотокартці. Розміри похибок вимірювань співробітник ДАІ не повідомив. Це у відповідності до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», перешкоджає використанню результатів вимірювань. Результат вимірювання знаходиться у межах похибок вимірювань відносно величини, що перевищує дозволену швидкість на 20 км/год., а за таких умов наявність більшого перевищення (що необхідно для наявності складу зазначеного правопорушення) не може визнаватися доведеним.

Зважаючи на вищенаведене позивач вважає дану постанову незаконною та необґрунтованою, а тому просить суд винести рішення про скасування оскаржуваної постанови по справ про адміністративне правопорушення від 28.02.2009 р.

В судовому засіданні представник позивача пред’явлені позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

    Згідно постанови по справі про адміністративне правопорушення від 28.02.2009 р. ОСОБА_1 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 122 КУпАП та притягнуто його до адміністративної відповідальності і накладено  адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. Із змісту даної постанови вбачається, що 28.02.2009 р. о 10 год. 47 хв. на 213 кілометрі автодороги Київ-Одеса ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Мерседес» д/н НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 119 км/год. при максимально встановленій швидкості 90 км/год., чим перевищив швидкість руху на 29 км/год., допустивши порушення п.12.6 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 122 КУпАП.      

    Пунктом 12.6. правил дорожнього руху України встановлено, що поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю транспортним засобам: на автомагістралях — не більше 130 км/год., на дорогах для автомобілів — не більше 110 км/год., на інших дорогах — не більше 90 км/год.

     Частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

    Відповідно до п. 7.1.6. Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України працівник ДПС при несенні служби зобов’язаний, зокрема, попереджати адміністративні правопорушення у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи адміністративного впливу та примусу.  

    Відповідно до «Інструкції з діяльності  підрозділів ДПС Державтоінспекції МВС  України»,затверджену наказом МВС України від 13.11.2006 №1111 відповідно до п.12.2 останньої нагляд за дорожнім рухом може бути відкритим, прихованим та змішаним. В даному випадку Державтоінспекцією здійснювався саме прихований нагляд, тому відповідно до статті 251 КУпАП згідно якої «доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа (в даному випадку інспектор Державтоінспекції у Вінницькій області) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Згідно цієї ж статті такими даними в тому числі є показаннями технічних приладів, та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відео запису які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, застосування яких передбачено також вище зазначеною інструкцією.  

    Як було встановлено під час розгляду справи фіксування оскаржуваного правопорушення відбувалось в автоматичному режимі за допомогою приладу „Визир” 0812548, застосування якого затверджено свідоцтвом про визнання Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України.

    В судовому засіданні представник позивача визнав той факт, що позивач є власником автомобіля, марки ?ерседес”, номерний знак НОМЕР_1, але факт вчинення порушення на автодорозі Київ-Одеса 28.02.2009 р. заперечував.  

    Згідно ст. 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото - і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

    При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Мерседес» д/н НОМЕР_1 та факт того що 28.02.2009 р. він не доручав керування своїм автомобілем іншій особі, автомобіль не вилучався та не перебував у володінні жодних інших осіб.

    Суд, критично оцінює пояснення представника позивача з приводу спростування обставин скоєння адміністративного правопорушення, а заперечення представника позивача стосовно відсутності правових підстав для винесення оскаржуваної постанови, вважає логічними враховуючи вид стягнення та його розмір, а тому на переконання суду аргументи на які посилається представник позивача спростовуються наявними в справі доказами, а саме постановою по справі про адміністративне правопорушення від 28.02.2009 р. та показанням технічного засобу „Визир” 0812548 з функцією відеофотозйомки.

    Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а ст. 68 Конституції України, як нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу, визначено що кожен зобов’язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів.

    При винесенні рішення в справах адміністративного судочинства суд керується кодексом адміністративного судочинства, відповідно до якого і приймає рішення, зокрема ст. 159 даного Кодексу, зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

    За наведених обставин, суд вважає, що дії позивача кваліфіковано вірно згідно ч.1 ст. 122 КУпАП, а постанова по справі про адміністративне правопорушення від 28.02.2009 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за вчинення зазначеного правопорушення, винесена у відповідності з вимогами чинного законодавства України, в зв’язку з чим підстави для її скасування відсутні.  

    На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 11, ч.2 ст.71, 86, 158 - 163 КАС України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:

    В позові ОСОБА_1 до заступника командиру взводу Уманської роти дорожньо-патрульної служби капітана міліції Коржа В.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.  

    Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.