ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2009 р. Справа № 2а-14630/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання - Шергіній Ю.О.,
з участю позивача ОСОБА_2.,
представника відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Любешівського районного центру зайнятості про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2. звернулась з позовом до Любешівського районного центру зайнятості про визнання дій щодо відмови в наданні статусу безробітної незаконними та зобов'язання зареєструвати як безробітну з 27 січня 2009 року.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що 20 січня 2009 року ОСОБА_2. звернулась до Любешівського районного центру зайнятості як особа, що шукає підходящу роботу. На вимогу центру зайнятості ОСОБА_2. надала довідку Любешівської селищної ради про те, що вона є членом особисто селянського господарства. ОСОБА_2. 27 січня 2009 року було відмовлено у наданні статусу безробітної та з реєстрації знімають у зв'язку з тим, що вона є членом особисто селянського господарства і відповідно до законодавства вважається зайнятою особою. ОСОБА_2. повторно 3 лютого 2009 року звернулась із заявою до Любешівського районного центру зайнятості про реєстрацію в центрі зайнятості як безробітну. Любешівський районний центр зайнятості листом №Х-02/12-01 від 11 лютого 2009 року відмовив ОСОБА_2. в наданні статусу безробітної і роз'яснив про можливість зареєструвати як шукаюча роботу.
Позивач вважає відмови незаконними, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про особисте селянське господарство» та Закону України «Про зайнятість населення» та просила суд зобов'язати центр зайнятості зареєструвати як безробітну з 27 січня 2009 року. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача 1 500 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю.
Відповідач у запереченнях №194 від 31 березня 2009 року та №367 від 27 травня 2009 року та представник в судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що відповідно до статті 8 Закону України «Про особисте селянське господарство» члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною. Оскільки ОСОБА_2. припинила трудові відносини з підприємством «Облдержродючість», тому робота в особистому селянському господарстві для позивача з дня звільнення залишилась основною.
Крім того, 31 березня 2009 року ОСОБА_2. зареєстрована в центрі зайнятості, а 7 квітня 2009 року - отримала статус безробітної та на даний час перебуває на обліку в центрі зайнятості.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав повністю та просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд приходить до висновку про необхідність частково задовольнити позов з таких підстав.
ОСОБА_2. 8 січня 2009 року звільнено з посади провідного агрохіміка лабораторних досліджень Волинського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продуктів «Облдержродючість» за згодою сторін на підставі частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
Позивач 20 січня 2009 року звернулась до Любешівського районного центру зайнятості як особа, що шукає підходящу роботу. На вимогу центру зайнятості ОСОБА_2. надала довідку Любешівської селищної ради про те, що вона є членом особисто селянського господарства. 27 січня 2009 року ОСОБА_2. було відмовлено у наданні статусу безробітної та знято з реєстрації.
Однак, як вбачається витягу з наказів про прийняті рішення по ОСОБА_2. від 27 січня 2009 року, остання знята з обліку відповідно до п. 20 «Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» у зв'язку з поданням письмової заяви про відмову від послуг СЗ (абзац 9 пп.1 п. 20 Порядку).
Позивач в судовому засіданні підтвердила факт подання письмової заяви про відмову від послуг СЗ.
3 лютого 2009 року ОСОБА_2. повторно звернулась до Любешівського районного центру зайнятості із письмовою заявою про сприяння у працевлаштуванні, а також просила зареєструвати в центрі зайнятості як безробітну. До заяви додані необхідні документи, а саме: копії паспорта, трудової книжки та диплома. Любешівський районний центр зайнятості листом №Х-02/12-01 від 11 лютого 2009 року відмовив ОСОБА_2. в наданні статусу безробітної у зв'язку тим, що остання є членом особистого селянського господарства та роз'яснив про можливість зареєструвати як шукаюча роботу.
Відповідно до пункту «б» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Стаття 8 Закону України «Про особисте селянське господарство» встановлює, що члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.
Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики і Фонду соціального захисту інвалідів №180 від 12 грудня 2003 року «Про затвердження Порядку фінансування заходів, передбачених Переліком заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, фінансування яких здійснюється за рахунок штрафних санкцій, які надходять до Фонду соціального захисту інвалідів» основне місце роботи - місце роботи, де заявник працює на підставі укладеного трудового договору із оформленням трудової книжки та занесенням до неї запису про працевлаштування.
Оскільки, ОСОБА_2. з 27 квітня 2000 року до 8 січня 2009 року працювала на посаді провідного агрохіміка лабораторних досліджень Волинського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продуктів «Облдержродючість» (про що свідчать записи в трудовій книжці), тому суд вважає, що основним місцем роботи у позивача було - Волинський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів і якості продуктів «Облдержродючість».
Враховуючи вимоги пункту «б» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», статті 8 Закону України «Про особисте селянське господарство», суд прийшов до висновку, що Любешівський районний центр зайнятості відмовляючи 11 лютого 2009 року ОСОБА_2. у наданні статусу безробітної діяв незаконно.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності дій щодо відмови Хомич в наданні статусу безробітної.
Крім того, суд вважає правомірними дії Любешівського районного центру зайнятості у зняті 27 січня 2009 року ОСОБА_2. з обліку на підставі п. 20 «Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних», оскільки остання подала письмову заяву про відмову від послуг СЗ (абзац 9 пп.1 п. 20 Порядку).
Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд при постановленні рішення може визначити спосіб захисту порушеного права. В даному випадку суд вважає за необхідне зобов'язати Любешівський районний центр зайнятості зареєструватиОСОБА_2 як безробітну з 11 лютого 2009 року, і в такому випадку права позивача будуть повністю захищені та відновлені.
Позовні вимоги в частині повернення понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1 500 грн. до задоволення не підлягають враховуючи наступне.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи із обставин справи, положень Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27 квітня 2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсацій за рахунок держави» суд вважає, що витрати на послуги адвоката в сумі 1 500 гривень є завищеними і такими, що не відповідають реальній участі представника в судовому засіданні. А саме, ніякої юридичної складності при наданні правової допомоги по оскарженню дій Любешівського центру зайнятості не було і вартість цих послуг є завищеною. Також на думку суду не відповідає плата за участь представника в судовому засіданні, оскільки в судовому засіданні представник був лише один раз і виходячи із кількості годин, що розглядалась справа, це явно виходить за межі розумності оплати послуг адвоката.
Крім того, позивачем не надані документи в підтвердження факту оплати послуг адвоката, фактичного виконання адвокатом робіт і кількості витрачених останнім на надання правової допомоги годин. Долучена до позовної заяви квитанція до прибуткового касового ордеру №1/09 не є належним документом про оплату витрат на правову допомогу у даній справі, оскільки не містить необхідних реквізитів (номер документу, місцезнаходження адвоката), і з неї не вбачається, що позивачем сплачені кошти саме за підготовку позовної заяви.
Керуючись статтями 90, 94, частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статті 8 Закону України «Про особисте селянське господарство», статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Любешівського районного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_2в наданні статусу безробітної.
Зобов'язати Любешівський районний центр зайнятості зареєструватиОСОБА_2 як безробітну з 11 лютого 2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 3,40 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі - 2 червня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.Я. Ксензюк